Буденне  життя і повернення до  рідної  культури  та  мови підтверджує  повсякчас, що українців після Майдану  став поважати вільний світ  і  нас вже не ототожнюють з москалями.

Життєва ситуація від Олександр Клочан

 м. Тракай. Литва.

- Ізвінітє, нє подскажитє  как проєхать к Тракайскому замку? - запитую у красивої, щасливої на вигляд молодої дівчини.

- sorry, I do not speak Russian. -відповіла вона. Здається вона вклала в цю фразу всю свою вічливість, приязність і навіть звабливість. ) Важко звикнути українцеві до такого - чемно і привітно.

...І увесь мій життєпис на фейсбуці, всі мої роздуми на тему гордості і самобутності, всі мої переконання Вас і схиляння до любові рідного, вся патріотична поетична творчість взагалі всіх народів світу про свою землю - полетіла коту під хвіст.) Не коштують вони і слова з цього речення. В одну мить весь пафос брутально, буденно і по діловому - все викинуто на смітник. Однією фразою. Бо ніщо в світі більше так не переконує в думці - "хочеш жити на цій землі" - вчи її мову. Ось вона - найкрутіша неперевершена зброя. Бо створена Богом для нашого захисту. Найдосконаліша, бездоганна, і водночас, найбезпечніша зброя. Всі європейці це розуміють і з нею живуть. І жодна людська зброя і близько не стоїть біля неї, бо в цій божій зброї, від початку, закладений єдино вірний принцип захисту - запобігати проблемам, а не лікувати їх, коли проблеми вже стались. Запобігати появі системних, фундаментальних, цінністних проблем суспільства в принципі. І якщо нація відмовляється від цього Божого обладунку, складає цю найсильнішу зброю - далі вже ніякі Гради не врятують. Нація стає беззахисною. І тоді ти або мирна рабська колонія, або країна, яку роздирають дитячі протиріччя, і країна, яка не може зрушити з місця, бодай кудись. Бо тягнуть її власні діти в різні боки. І народ буде змушений принести великі жертви, і поливати вогнем власну ж землю заради очищення.
...

- okay. as a drive to Trakay Castle? - запитуючи це, я розтебнув куртку і поліз у внутрішню кишеню по буклетик з цим Замком, щоб їй показати. Коли вона побачила мою вишиванку, я зрозумів, що до цього спілкувався з відлюдькуватим байдужим скунсом. А справжня щирість - починається ось зараз.))

- ооо, Ukraine?
- yes.
- okay! - і далі пішла анго-російсько-литовська, цілком зрозуміла розповідь, як доїхати.) А далі, як в кіно - я дякую українською, а вона  будьласкає  литовською.)
Чемно побувайкались і кожен пішов по своє. 

А ви - майдан пропав, майдан пропав...
Нічого собі пропав! Та ми нарешті народились, як нація! Якщо ви ще не наїлись, то це не означає, що майдан пропав.

Борітеся - поборете, Вам Бог помагає!