ПІД ФАНЕРУ – про козу, або щиросердна сповідь

ПІД ФАНЕРУ –  про козу, або щиросердна сповідь

Слово буває щирим і відвертим, а може бути хоч і красивим та гучним на публіку, але геть зовсім дерев’яним і «фанерним», в якому немає щирих людських почуттів і якому немає довіри.

«Фанера» в мистецтві і в політиці заполонила сцени, теле і радіо канали, де бездарні співаки намагаються чужі таланти видати за свої, а брехливі політики – брехню видають за правду. Але безталанні потуги «фанерних» горе-артистів часто і густо потрапляють в халепу, якою миттєво розкривається будь-яка підробка навіть з мистецькою «фанерою».

Підробок і «фанери» нині стало так багато, що більшість артистів та шахраїв-політиків намагаються оминати цю тему сценічних, теле і радіопідробок. Але великим талантам, яким не страшна підробка і не потрібна «фанера», силою свого таланту здатні перемагати сучасну техніку і засилля «фанери» своїм іскристим і неперевершеним гумором.

Про це розповідає мій щирий земляк, поет, патріот і гуморист

 Mykola Bilocopytov :

 ПІД ФАНЕРУ!

 (Сповідь артиста розмовного жанру)

Як же час не жаліє людину –
Прірва поміж «тепер» і «колись»
І карлючить тебе безупину,
Хоч у люстро бридке не дивись.
А було ж, ой було… 
вже не буде!
Втім, як в юності, так і тепер
Я зі словом виходжу на люди:
Вчора – Байрон, сьогодні – Гомер,
Завтра – ніжна й нескорена Леся,
Післязавтра – стійкий Каменяр,
І щодня на вустах і у серці –
Бунтівний, невмирущий Кобзар…
Та бува й між творінь найновіших
Щось таке, що аж подих спиня…
Тож по кілька вподобаних віршів
Назубок міг я вивчить щодня!
Нині ж – все, 
наче мізки хтось виїв,
Погубив унікальний мій хист:
При айкю – дві жираф’ячі шиї,
Маю пам’яті – заячий хвіст.
Це пригнічує і на додаток
Зводить працю мою нанівець:
То на сцені забуду початок,
То не можу згадати кінець. 
То вдаюся до імпровізацій
Там, де завчене легше сказать… 
Від проблемних таких ситуацій 
Я почав рівновагу втрачать.
Тож аби не розтринькувать нерви,
Лоба зморщив, напружив думки 
І – ти ба! – докумекав таки:
Позаяк вже не в моді суфлери,
Буду вірші читать «під фанеру»,
Як «співають» пісні співаки.
Що то значить путяща ідея –
Власних дум і шукань результат!
Ну, можливо, це й не панацея
Та на сцені пішло все на лад:
Від невдачі не падає тонус,
І тягар помилок не гірчить,
Бо завчасно записаний голос
Так як треба з колонок звучить –
Інтонації, паузи, сила…
Хай живе технологій пора!
Але якось мене підкосила
Ця ретельно продумана гра.
Я в програмі на сцені столичній –
Честь для кожного, що не кажіть…
Вірш печальний, місцями трагічний.
Так читаю – аж голос дрижить.
Сум, як струм, по рядах передався,
Хтось пустив емоційну сльозу…
А мені, як на те, пригадався
Анекдот про Петра і козу.
Може чули: 
Петро напідпитку,
А направду, п’янючий украй –
Заблукав, переплутавши хвіртку,
Замість хати – в сусідський сарай.
І прийнявши козу за дружину,
На коліна, сердега, упав
І захникав: 
«Кохана, єдина
Я б давно вже без тебе пропав!
Знову зрадив тебе з самогоном –
Це ж не з Галькою! Мила, прости!
Лиш не гепай мене макогоном,
Бо у серці моєму лиш ти!
То ж не сердься, прошу тебе, досить! 
Хай на нас тиха радість зійде́…» –
Ніжно гладив їй роги, мов коси,
Злився в довгім цілунку з засосом, 
Обійняв, пригорнув і т.д. 
Уявивши це дійство гаряче,
Я кувікнув, мов хряк у сажу́,
Й почалося – пороблено наче: 
В залі публіка ледве не плаче,
Я ж на сцені цинічно іржу.
Тихий шок!
А з трибуни хлоп’ятко
Загукало: 
«Татуню, дивись:
Цей артист – просто чокнутий дядько,
Та й не дядько, а дідько якийсь!»

…Той мій номер закінчився свистом.
Але я, переживши ганьбу,
Знов на сцені, працюю артистом,
На фальшивки наклавши табу.
У високому слові купаюсь,
Як було це завжди дотепер…
Хоч, бува, іноді спотикаюсь –
Виступаю без підлих фанер!

Микола БІЛОКОПИТОВ, 
м. Запоріжжя

Джерело: Mykola Bilocopytov 

Станіслав Стеценко  Mahno.info / Україна

Остогидла цензура і дискримінація  українців за національною і мовною ознакою ?

Приєднуйся до нашого публічного каналу в Telegram: https://t.me/mahno_info

Отримай більше позитиву – підпишися на наш незалежний сайт: http://mahno.info/