В цивілізованому світі,  там де державні структури  піклуються про свої народи і стоять на сторожі прав і свобод людини, ще в 1961 році була прийнята  Гаазька Конвенція (Нідерланди) від 1961 року  про апостиль ( 995_082), що спрощує посвідчення осіб, їх підписів і печаток. З моменту її підписання ця  Конвенція підписана рядом держав  і  успішно діє на території  98 країн світу, серед яких Австрія, Австралія, Франція, Німеччина, Іспанія, Ізраїль, Нідерланди, Об'єднане королівство Великобританії та Північної Ірландії, Латвія, Литва, Сполучені Штати Америки, Польща, Швеція, Швейцарія, Естонія,  Японія та інші.

Україна приєдналася до Гаазької Конвенції 10 січня 2002 року, а набула вона чинності в Україні лише 22 грудня 2003 року.  Відтак  98 держав-учасниць Конвенції, відмовилися у відносинах із Україною від вимоги повної консульської легалізації офіційних документів і перейшли на спрощену процедуру апостилювання, а Україна в свою чергу отримала для своїх громадян вже готову, максимально спрощену і міжнародно визнану процедуру легалізації офіційних документів в своєму національному законодавстві. 

Апости́ль (з фр. apostille) — це спеціальний штамп апостиляції, що засвідчує дійсність підписів, статусу осіб, печаток . По суті це державне  підтвердження підписів і печаток на офіційних документах з допомогою спеціального штампу –  апостилю, що автоматично  робить ці документи чинними в усіх країнах-учасницях  Гаазької конвенції .

Апостиль проставляється на вимогу особи, що підписала документ, або будь-якого пред'явника документа. Апостиль можна поставити на будь-який офіційно-правовий документ, виданий на території України. Перед проставленням апостилю / легалізацією документів, необхідно лише переконатися, що документ правильно оформлений: на ньому має бути розбірливий підпис офіційної особи, яка видала документ, також на документі повинна бути зазначена посада, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, а також повинна стояти дата видачі документа.

Апостиль ставлять на:

- документи про освіту (апостиль диплома, атестата тощо) особисті документи (апостиль на свідоцтво про народження, про одруження, про смерть і т.д.);

- документи, оформлені нотаріусом (апостиль на довіреність, згода на вивіз дитини  за кордон і т.д.);

- документи, видані судовими органами (апостиль на рішення суду);

- установчі документи (апостиль на статут, установчий договір, рішенні про призначення директора і т.д.);

- інші документи, які підпадають під поняття офіційно-правових документів.

Право на безпосереднє проставлення апостиля мають тільки державні органи: Міністерство юстиції, Міністерство освіти і Міністерство закордонних справ, які визначають  коло посадових осіб, які мають право працювати з апостилем і несуть персональну відповідальність за свої дії.

А тепер до дійсних реалій  застосування апостилю в Україні. Міжнародно визнана процедура  апостилізації настільки проста і ефективна, що займає по суті лічені хвилини або максимум годину на саме проставлення штампу та на внесення апостилю до відповідного реєстру апостилів (http://www.apostille.minjust.gov.ua/), а в окремих випадках при  встановленні особи – потребує максимум  однієї доби.   Але такому швидкому проставленню апостиля і забезпеченню належної легалізації  документів для кожного громадянина України  перешкоджає просто жахлива корупційна складова, створена безпосередньо для Міністерства юстиції України.

Встановивши листом Мінюсту від 23.06.2011  порядок  про Особливості проставлення апостиля на документах, що видані нотаріусами та судами України та наказом Міністерства  юстиції  України від 18.12.2003  № 161/5 ( z1197-03) оплату  за  надання послуг з проставлення апостилю для громадян України , іноземних громадян та осіб без громадянства  –  в  3 неоподатковувані мінімуми (51грн.), а для юридичних осіб – в 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 гривень за один документ), державними чиновниками злодійського Кабміну Яценюка для  Мінюсту  створено систему вимагань з корупційною  складовою.

Так Постановою КМУ № 1133 від  25.12.2015 «Про надання послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань у скорочені строки» , якою одна й та ж сама технічна робота  пов’язується зі строками розгляду документів, що подаються на державну реєстрацію, з ціною і з проставленням апостилю, де ціна за реєстрацію змін в ЄДР можна проводити за ціною, що відрізняється втричі і навіть в шість разів за одну й ту ж саму суто технічну роботу.

Така суттєва різниця по корупційні схемі, що фактично «узаконює» злочинне  вимагання за однакову роботу, тільки з різницею в часі за 2, за  6 чи за 24 години, де створено ідеальні умови для корупції і наступного вимагання неадекватної оплати за послуги під час  державній реєстрації  та хабарів за «активне сприяння» в  держаній реєстрації з проставленням апостилю. А для того, щоб громадянин чи керівник громадської організації (об’єднання)  «добровільно»  сплатив не 85 гривень, а вдвічі (точніше 170 +85= 255) втричі більше гривень, або ще краще вп’ятеро (точніше 425 + 85 = 510) гривень, що в шестеро (!)  разів більше за ціну абсолютно однаковісінької роботи, працівники мін’юсту  створюють максимум штучних умов  і  влаштовують максимум відверто протизаконних  перешкод для належного розгляду  з відповідно максимальним подовженням строків «розгляду»  для   наступного вимагання і одержання хабарів за їхні  розбійницькі «послуги».

Читайте також: Шахрайство від мін'юсту або система для знищення громадських організацій

Корупційна складова  по шахрайським схемам мін’юсту стала  настільки вагомою, що для чиновників мін’юсту посада в державній реєстраційній службі перетворилася в надзвичайно «хлібне» місце, а для їх керівників – в золоті копальні, де на  закон можна взагалі не звертати, коли йдеться про власне безтурботне і швидке збагачення. В результаті цього державна реєстраційна служба мін’юсту перетворилися в грабіжницьку структуру, де слово «закон» використовується лише як кастет у темному провулку для  бандитського грабунку громадян.

Щоб не дати можливості  далі збиткуватися і грабувати, слід наполегливо вимагати застосування Гаазької конвенції прямо і безпосередньо, як складової національного законодавства. При цьому  слід частіше нагадувати знахабнілим і свавільним чиновникам мін’юсту про те, що згідно до ч. 2 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про державну реєстрацію, то застосовуються норми міжнародного договору. Частіше слід нагадувати корумпованим чиновникам мін’юсту і про обов’язкові для них статті 1, 3, 4, 5, 8, 10, 17, 36, 44, 61, 62, 63, 64, 65, 67, 71, 80, 81 Закону України «Про державну службу» та дану ними присягу державного службовця, а також про норми статей 1, 9, 13, 14, 15, 16, 19 Закону України  «Про міжнародні договори України» , які зобов’язують суворо дотримуватися  виконання  підписаних і ратифікованих Україною міжнародних конвенцій.

Читайте також: Мінюст в розрізі: Законність чи червоний терор ?

Щоб припинити поширення державного терору від мін’юсту, що розпочався на місцях з метою знищення громадських організацій, слід активніше і рішучіше застосовувати чинне міжнародне законодавство в Україні,  оскаржувати протизаконні і організовані злочинні дії корумпованих чиновників мін’юсту  та  настійливо домагатися  притягнення їх до відповідальності.

Далі буде…

Станіслав Стеценко  / Mahno.info / Україна