Ось як ця «шоколадна» влада «шанує» демобілізованих воїнів-захисників

Олег Пявка
Розповім вам історію як зустрічають демобілізованих. Насамперед хочу вам сказати що я обраний головою організації «Асоціація учасників бойових дій та учасників АТО Козятинщини».  Я приїхав додому позавчора і вже вчора став на військовий облік в військкоматі.   
Сьогодні о 5.30 до мене в будинок «чемно» постукали не знайомі, коли я підійшов до вікна і побачив військову форму то на мить зрадів, розмірковуючи що приїхали мої побратими до мене в гості і що їх реально велика кількість. Був ще більш здивований коли відчинив двері в будинок, за дверима мене чекало два буса спецназу альфи разом з спеціальною групою яка в подальшому займалася пошуковими роботами в моєму будинку.

Хлопці вели себе дуже чемно і пристойно, я в них лишень попросив мати до мене маленьку повагу і нічого мені не підкинути, за що я їм вдячний. Проведений повний обшук. Всі мої телефони вилучені для проведення слідства, до хлопців питань нема, дивним збігом обставин стало те що одного спецпризначенця я упізнав, ми разом з ним були в одному прифронтовому місці і разом боронили нашу країну, він мене теж упізнав і багато ми з ним просто спілкувалися.

Цей хлопець неодноразово просив в мене вибачення, пояснюючи тим що це йому поступив наказ, я розумію їх всіх і зла на них не тримаю. Прочитавши постанову суду я був м’яко кажучи здивований, в ній йшлось про звинувачення мене в тому що я нібито займався в віджимах підприємств з метою збагачення, в тому що я нібито натискав на мілкі структури з метою збагачення, що я ніби торгував автоматами та пістолетами,  а також різними гранатами, і це все я начебто робив в м. Козятині.

За час несення служби я провів три ротації, одна з яких була майже шість місяців без "передиху" з середини літа коли йшли зачистки,  а відпочинок у нас був після того як ми окопувались на нових позиціях, вибиваючи  ворога з окупованих територій. Дивні відчуття поринають мене, дуже дивні, я полишив всі справи, полишив вдома сім"ю, розуміючи що потрібно допомогти країні в такий важкий час, і відправився до лав збройних сил України, переслужив на один місяць за проханням свого командира, підготував прибулих новобранців та провів їм бойове злагодження в складі підрозділу. Приклав всіх зусиль для того щоб в моєму підрозділі не було пияцтва, і його й не було, завдяки чому жоден з моїх бійців не загинув, були поранені, каліки, але всі живі.

Дивні відчуття поринають коли розумієш, що для когось ти в цій країні ворог і комусь сильно заважаєш, я думав що то брехня стосовно репресій бійців, але встиг випробувати це на собі вже на третій день свого перебування на рідній землі. Я не шкодую за те що я віддав свій слух на одне вухо, не шкодую що втратив частково зір на праве око, не шкодую для своєї держави нічого, але хочу подивитися тій тварині в очі яка віддає накази на придушення та приниження, зведення лобами з тими хлопцями, з  якими ще нещодавно пліч опліч воювали за країну, тих хлопців які віддають найцінніше за для збереження держави!

P.S. Державних нагород не маю, учасника бойових дій не маю, жодними пільгами не користуюсь і мати не можу...

Джерело: Андрей Слон  від Любові Шмырхлевої

P.S.   Будемо вдячні Олегу Пявці за надання копії  образливої і очевидно винесесеної на злочинне  замовлення постанови суду, щоб внести прізвище корумпованого судді та слідчого до списку на обов'язкову люстрацію.