07.10.2014 № 54

До засобів масової інформації і широкої громадськості

Про закони і моральні принципи під час війни.

     Шукаючи хоч якісь спроби чи натяки до припинення війни з боку Росії на сході України, мені потрапила на очі сторінка зросійського сайту Хьюман Райтс Вотч, де до США ставиться вимога підняти питання порушень прав людини. Основною тезою при цьому фігурує очевидне невдоволення російської сторони того факту, що підтримка адміністрацією Обами уряду України у військовому конфлікті «проти ополченців», за якими стоїть Росія, повинні бути включені вимоги до Києва про дотримання зобов’язань по захисту усіх цивільних осіб.

     Ця заява і її абсурдні вимоги з усіма наявними протиріччями і відвертою дискримінацією викликає не тільки закономірне здивування, а й глибоке обурення широкої громадськості в Україні.

     За власним статутом здійснюючи захист порушених прав і інтересів Людини української нації від будь-яких форм і проявів дискримінації її прав і свобод, наша громадська правозахисна організація не може залишитися осторонь від цих ганебних спроб перекласти з хворої голови на здорову проблему жахливих і масових порушень прав людини в Україні під час відкритої воєнної агресії з боку Москви.

     З самого початку слід звернути увагу на те, що даний російський сайт та ця заява має в своїй основі свідоме перекручення фактів і понять та відверте спотворення дійсності начебто з намаганнями припинити жахливі порушення прав людини в Україні. Так апелюючи до США та її президента Барака Обами, як до визнаних у світі захисників прав і свобод людини, російські автори при наявності розв’язаної Росією кровопролитної війни, цинічно не хочуть вживати саме слово «війна», таким чином намагаючись в черговий раз заперечити сам факт здійснення саме Росією війни і широкомасштабних воєнних дій проти суверенної України на її території. Цим словоблудством під гострим соусом спостереження за порушеннями прав людини, в черговий раз здійснюється спроба заперечення воєнного вторгнення Росії та ведення нею неоголошеної війни.Щоб ще більше спотворити дійсність під час війни, яку вони скромно називають «конфліктом проти ополченців», російська сторона для приховування своєї воєнної агресії зумисно не називає війну війною, а свої багатотисячні окупаційні війська – скромно називає «ополченцями». І це при тому, що ці так звані «ополченці» мають високий військовий вишкіл елітних військ Росії і екіпіровані та озброєні до зубів найсучаснішою російською зброєю, починаючи від стрілецької зброї, кулеметів і гранатометів – до високоточних ракет типу «земля-повітря» «Ігла», БТРів, БУКів, танків і «градів».

     Масштаби прихованої і відкритої агресії та воєнного вторгнення Росії до України вже давно вийшли за межі «конфлікту» місцевого значення у понятті антитерористичної операції, а факти порушення прав людини в Україні під час неоголошеної війни просто жахливі і завдяки сучасним комунікаціям вони широко відомі у всьому світі. Зважаючи на це, російська сторона змушена була констатувати, що «по оцінкам ООН, в ході конфлікту на сході України вже загинуло понад 2 тисячі і поранено понад 5 тисяч чоловік, значна частина яких складають цивільні особи». Явно занижуючи на порядок людські жертви не тільки з української, а й з російської сторони, російський сайт Хьюман Райтс Вотч якимось чином при цьому встановив, «що серйозні порушення гуманітарного права і міжнародних норм про права людини здійснюються обома сторонами конфлікту», вимушено констатуючи і те, що «з боку ополченців мають місце випадки викрадення, а також тортури і примусова праця». Читаючи ці рядки явно ворожої пропаганди і відвертої та провокативної брехні, в кожного громадянина України мимоволі згадується і те, як Росія понад 300 років гнобила і нещадно визискувала українців, як Росія засуджувала, або взагалі без жодного засудження гноїла на каторгах та розстрілювала і винищувала голодоморами і репресіями цілі покоління українців виключно за національною і мовною ознакою, і те що саме Росія підписувала міжнародні угоди та зобов’язувалася забезпечувати недоторканності і суверенітет України, коли вивозила з України її ядерну зброю.

     Світове співтовариство, нажахане особливою жорстокістю і багатомільйонними жертвами під час двох останніх світових воєн, поступово прийшло до необхідності обмеження насилля воюючих сторін, шляхом узгодженої розробки і укладення договорів, які регулюють відносини між державами в період збройних конфліктів. Так виникла система міжнародного гуманітарного права, або права війни. Зменшити страждання, пом'якшити жорстокість, які не викликані воєнною необхідністю, захистити права людини під час війни, зупинити намагання воюючих сторін будь-якими засобами досягти перемоги над супротивником - ось головна мета міжнародного гуманітарного права.

     Міжнародне гуманітарне право абоправо війни - це сукупність міжнародно-правових норм, які направлені на захист жертв збройних конфліктів і встановлюють заборону або обмеження методів і засобів ведення війни, а також відповідальність за порушення відповідних принципів і норм.

     До міжнародного гуманітарного права в першу чергу належать чотири Женевські конвенції від 12 серпня 1949 р. про захист жертв війни, а саме:

Перша Конвенція – про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях; Друга Конвенція – про покращення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли корабельну аварію, з складу збройних сил на морі;

Третя Конвенція – про поводження з військовополоненими;

Четверта Конвенція– про захист цивільного населення під час війни.

     Міжнародне гуманітарне право містить і ряд інших міжнародних договорів, які забороняють застосування деяких видів зброї і методів ведення війни, до яких відносяться: заборона бактеріологічної (біологічної) зброї, заборона хімічної зброї, захист культурних цінностей в період збройного конфлікту, заборона протипіхотних мін та інше.

     В 1998 р. у Римі близько 100 держав, які приєднались до Женевських конвенцій, утворюють Міжнародний кримінальний суд. Перед цією інстанцією несуть відповідальність військові злочинці за три основні види злочинів : геноцид, злочини проти людства і військові злочини.

     Крім того, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права заборонені наступні засоби ведення війни (види зброї): вибухові і запальні кулі, кулі, що розвертаються або сплющуються в людському тілі, хімічна зброя і отрути, біологічна зброя, непоправні засоби впливу на природне середовище, будь-яка зброя, основна дія якої полягає в нанесенні ушкоджень осколками, що не виявляються в людському тілі за допомогою рентгенівських променів, замасковані міни – пастки та інше.

     Зокрема статтями 1 і 2 Женевської (третьої) конвенції про поводження з військовополоненими зобов’язує сторони конфлікту дотримуватися і забезпечувати дотримання цієї конвенції за будь-яких обставин, навіть якщо стан війни не визнаний, а конвенція застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації територій, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний опір, бо держави, які є учасницями цієї Конвенції, залишаються зобов'язаними нею у своїх взаємовідносинах.

     Згідно статті 3 цієї ж Конвенції, «у випадку збройного конфлікту,який навіть не маєміжнародного характеру та виникає натериторії однієї з сторін,кожна сторона конфлікту зобов'язана застосовувати як мінімум такі положення:

     1. З особами, які не беруть активної участі у воєнних діях, зокрема з тими особами зі складу збройних сил, які склали зброю, а
також тими, які припинили участь у воєнних діях у зв'язку з хворобою, пораненням, триманням під арештом чи з будь-якої іншої причини, поводяться за будь-яких обставин гуманно, без будь-якої дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри,релігії чи вірування, статі, походження чи майнового становища чи будь-якими іншими аналогічними критеріями.

     Із цією метою з моменту підписання та ратифікації заборонено і надалі вчиняти стосовно зазначених вище осіб такі дії:

     a) насилля над життям та особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;

     b) захоплення заручників;

     c) наругу над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;

     d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії визнані цивілізованими народами як необхідні.

     2. Підбирати поранених і хворих та надавати їм допомогу».

     Але якщо проаналізувати тільки ці три статті Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, що зобов’язують в даному випадку Росію і Україну дотримуватися і забезпечувати гуманітарне право за будь-яких обставин, то негайно виникають перед очима усіх українських громадян та громадян усіх цивілізованих країн кадри жахливих знущань, особливо жорстокого поводження, тортури і наругу над людською гідністю з особливо образливим і принизливим поводженням, з усіма видами вбивств, в тому числі з розпорюванням живота та відтинанням голови, які на камеру демонструють озвірілі російські шовіністи і їх найманці. Увесь світ побачив наяву і вже давно переконався, що особливо жорстоке насилля над життям і особистістю, зумисне завдання каліцтва, садистське поводження і тортури над українцями застосовують саме з боку Росії і її найманців. На очах усього світу російські фашисти в черговий раз вчиняють геноцид проти Українського Народу, коли спочатку приховано на Майдані, а потім відкрито в Криму і на Сході України з особливим садизмом вбивають і калічать українців тільки за те, що вони не хочуть падати на коліна і ставати знову рабами, піднімають свої прапори, відстоюють свою свободу і незалежність та обороняють суверенітет власної держави. Вже увесь світ остаточно переконався і в тому, що саме російська сторона грубо і цинічно попирає і не виконує міждержавних угод та порушує абсолютно усі норми міжнародного права. То яке ж треба мати нахабство тому, хто відверто попирає міжнародну систему правопорядку і світової безпеки, а після цього ще й вимагає виконання міжнародних угод і прав людини ???! Як може безпосередній воєнний агресор, що порушує все і вся, ще й вимагати від Барака Обами «потрєбовать от украінского прєзідєнта обязатєльств» ??? А невже можливо забути або пробачити цинічне вбивство 298 (!) мирних громадян з дітьми різних націй і національностей, що пролітали над Донбасом 17 липня 2014 року, яких не тільки з особливим садизмом спочатку вбили, а потім поглумилися і пограбували, а після цього ще не й допустили ні до їхніх тіл, ні до місця загибелі, щоб приховати безпосередню причетність Росії та її найманців до злочину проти людства. Подібною вкрай агресивною поведінкою і злочинною діяльністю, що прямо підпадає під кримінальну відповідальність за скоєння воєнних злочинів, злочинів проти людства та здійснення геноциду, Росія поставила себе поза законом і відповідно не має ЖОДНОГО морального чи юридичного права вимагати від будь-кого якогось забезпечення чи виконання чогось.

     А ми, українці, свідомі свого європейського цивілізаційного вибору, ніколи не зможемо забути садистам і злочинцям ні сотень закатованих і страчених тільки за українську мову і жовто-блакитний прапор, ні тисяч скалічених наших співвітчизників, яких тільки за козацький чуб, за вигук чи татуювання «Слава Україні» відтинали голову або руку чи закатовували до смерті !!! Коли ми бачимо жахливі страждання своїх рідних і близьких, коли нашу державу і наші домівки грабують і руйнують вщент озвірілі грабіжники, ми не зможемо їм забути ні тисяч вбитих і спалених «градами» наших героїв-вояків-захисників, ні тисяч замордованих і вбитих та сотень тисяч виселених з власних домівок під страхом знищення мирних громадян !!! Коли в нас стріляють і нас вбивають – ми будемо оборонятися і захищатися адекватно усіма доступними способами і засобами ! Коли з нами говорять тільки з позиції сили і підступної брехні – ми під час війни маємо повне моральне і юридичне право відповідати удар – на удар, де око – за око, зуб – за зуб, смерть – за смерть !!! І хай запам’ятають – за все що вони скоїли, наші вороги обов’язково понесуть людську і Божу кару – по Закону і по Вірі !!!

     На завершення спадає на думку українська рідна щира молитва, яка має до даного випадку безпосереднє відношення: Дажбоже мій, коли вторжники вторгаються на степи Вітчизни моєї і мордують братів моїх і зне­важають сестер моїх, і зневажа­ють мову матері моєї, і статуями воєначальників своїх оганьблюють землю мою, жорстокіє душа моя і стає вона левом розгніваним, бла­гослови ратню борню мою, Даж­боже бій!

     І на останок: найкраща молитва – то дія !!! То ж до бою, до дії !!!

Станіслав Стеценко