СКАРГА на злочинне затримання і організовану злочинну діяльність «поліції»

СКАРГА на злочинне затримання і організовану злочинну діяльність «поліції»

24.09.2021        № 31        

                                                     Начальнику Пологівського районного відділу

                                                    поліції ГУНП в Запорізькій області

                                                    Андрющенку Сергію Володимировичу

                                                    вул. Сацького  4, м. Пологи

                                                             Запорізька область, 70600

                                                              еmail: polod@zp.npu.gov.ua

СКАРГА

на злочинне затримання І.М.Нікітіної і організовану

злочинну  діяльність  Бідного В.Г.  та  його підлеглих

Виконуючи правозахисні функції і статутні завдання Таврійського благодійного фонду  милосердя імені Нестора Махна (далі – Фонду) по захисту Людини української нації від будь-яких форм і проявів дискримінації її прав і свобод, я, Станіслав Павлович Стеценко, як засновник і президент Фонду, що діє в інтересах Фонду і його члена Ірини Миколаївни Нікітіної, живої і повноправної людини українського народу, що згаданий у Преамбулі чинної Конституції України 1996 року як засновник та кінцевий бенефіціар чинної суверенної держави України,

ЗАЯВЛЯЮ:

       Згідно ст. 8 Конституції України (254к/96-вр), в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами  прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

     Згідно ст. 4 Цивільного  кодексу України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України  є Цивільний кодекс України(435-ІV).

     Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (435-ІV).

     Відповідно до ст. 81 Цивільного кодексу України  (435-ІV) , юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Цим Кодексом (435-ІV) встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права, а Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України(435-ІУ) , встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, Конституції та іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин юридичної особи публічного права має вчинятися у письмовій формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та згідно ч. 2 ст. 207 цього Кодексу(435- ІУ) , підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно до частини першої статті8 Господарського кодексу України (436-15) , держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Абсолютно ігноруючи ВСІ вище вказані правові норми, громадська організація, що не має ніякого відношення до державних органів влади, під вивіскою «Гуляйпільський районний суд» здійснює відверте насилля щодо Фонду і його членів і замість правосуддя злочинно тероризує за активну громадську правозахисну діяльність з відновлення конституційного порядку, а діючи як організація іншого конституційного походження –  виконує роль ката і насильника.

Те, що ця громадська організація «Гуляйпільський районний суд» діє злочинно і є органом судової влади державності ліквідованої УРСР, а не України, і була сформована іншим, ліквідованим нині законодавцем, а не українським народом, підтверджують наступні факти:

З 1978 року і до 17.04.1992р. стаття 166 Конституції УРСР була викладена і діяла у наступній редакції: «Державний герб Української Радянської Соціалістичної Республіки являє собою зображення серпа і молота, розміщених на щиті у променях сонця і в обрамленні колосся, з написом на стрічці: внизу вінка - "Українська РСР", на правому витку - "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!" і на лівому "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". Над щитом між колоссям - п'ятикутна зірка.» 14.02.1992р. Верховна рада України прийняла Закон №2113-ХІІ від 14.02.1992р. «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України», яким внесла зміни до Конституції УРСР 1978р. та затвердила нову редакцію ст.166 Конституції УРСР 1978р. наступного змісту:

«Символами України як незалежної держави є її Державний герб, Державний прапор та Державний гімн. Державний герб України, Державний прапор України та Державний гімн України затверджуються Верховною Радою України.» Закон № 2113-ХІІ від 14.02.1992 р. не передбачав особливого способу або певної дати набрання ним чинності і набув чинності у відповідності чинної редакції ст. 97 Конституція України 1978 року.

Згідно чинної у період з 14.02.1992 р. по 17.04.1992р. редакції ст. 97 Конституція України 1978 року єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада України, а Закон набуває чинності після десяти днів з моменту його опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.90, N 2113-12 від 14.02.92).

Закон №2113-ХІІ від 14.02.1992р. вперше офіційного опубліковано в газеті «Голос України» від 07.04.1992р. Таким чином ст.166 Конституції УРСР 1978р. у новій редакції згідно із Законом № 2113-ХІІ від 14.02.1992р. набрала чинності 17.04.1992р.

Постанову №2137-ХІІ від 19.02.1992р. «Про Державний герб України» Верховна Рада України прийняла 19.02.1992р.(дивитись додаток).

Цю постанову №2137-ХІІ від 19.02.1992р. було прийнято незаконно, оскільки станом на 19.02.1992р. Верховна Рада України не мала повноважень змінювати державні символи України з огляду на те, що чинною редакцією ст.166 Конституції УРСР 1978р. вони були визначені, а відповідні зміни набрали чинності лише 17.04.1992.

Постанова №2137-ХІІ від 19.02.1992р., що до цього часу "злочинно- помилково" використовується органами державної влади УРСР, повинна бути підписана двома підписами: голови і секретаря, а оскільки підпису секретаря немає, то вона є звичайний папірець і нікчемний документ з огляду на Статтю 103. Конституції УРСР , що діяла на дату 19.02.1991 року:

" Закони Української РСР, постанови та інші акти Верховної Ради Української РСР публікуються українською і російською мовамиза підписами Голови і Секретаря Президії Верховної Ради Української РСР".

Тому ще раз зауважую , що з дати 17.04.1992 року і до 28.06.1996 року, тобто до прийняття Конституції України (254к/96-вр), жодного закону про герб України не приймалося. А з 28.06.1996р. - дати набрання чинності Конституцією України (254к/96-вр) , перелік і визначення опису і порядку використання державних символів України встановлено лише  приписами ст. 20 Конституції України.

Згідно чинної починаючи з 28.06.1996р. редакції статті 20 Конституції України (254к/96-вр) «Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України». Станом на даний час не існує чинного закону, який відповідно до ст. 20 Конституції України прийнято не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України та яким встановлено опис державних символів України та порядок їх використання, в тому числі і Державного Герба України.

Отже, НЕМАЄ ЗАТВЕРДЖЕНОГО ДЕРЖАВНОГО ГЕРБА УКРАЇНИ - ВІДПОВІДНО НЕМАЄ ПЕЧАТОК З ДЕРЖАВНИМ ГЕРБОМ ЗГІДНО ст. 20 Конституції України І НЕ МАЄ ЖОДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ в жодного органу «державної влади» нинішньої України, в тому числі і в «Гуляйпільського районного суду», що були сформовані органами влади УРСР і діяльність яких до цього часу злочинно не припинена.

При цьому створений в неконституційний спосіб «Гуляйпільський районний суд» у формі підприємницької структури, що згідно до ЄДРПОУ 37793795 веде свою антиконституційну злочинну діяльність за КВЕД 84,23 як прибуткова громадська організація - до цього часу по підробленій «постанові №2137-ХІІ від 19.02.1992р.» КОРИСТУЄТЬСЯ ПІДРОБЛЕНОЮ ПЕЧАТКОЮ з «тризубом» і штампує свої злочинні рішення з «іменем України» .

Відповідно до частини 3 ст. 129 Конституції України (254к/96-вр) , основними засадами судочинства є законність і гласність судового процесу, а згідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995 004) кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

На підставі практики ЄСПЛ, де в основі правосудця лежить довіра до правосудця - заявою від 31 березня 2021 р. № 12 І.М.Нікітіна заявила обґрунтований ВІДВІД судді Окладніковій О.І. та «Гуляйпільського районного суду» в повному складі, ЯК ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ, що не була сформована чинним законодавцем і порушує право на «справедливий суд, встановлений законом», гарантоване Ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995 004).

Не маючи ЖОДНИХ ознак органу державної влади, «Гуляйпільський районний суд», що ліквідований Порошенком ще 29 грудня 2017 року указом № 449, свідомо продовжує переслідувати і мордувати І.М.Нікітіну та членів Фонду систематичним терором і злочинними діями судово-поліцейської розправи, злочинно створюючи реальні загрози її життю та життю і існуванню її рідного дідуся Івана Андрійовича Тихого, який за інвалідністю (немає руки), похилим віком (91 рік) та важким станом здоров'я потребує постійного догляду і спокою, а не постійних нападів осіб, що злочинно привласнили владні повноваження, узурпували державну владу та корисливо виконують замовлені дії кримінального угрупування сімейства Заблодських по віджиманню в І.М.Нікітіної 2/3 частини її будинку через незаконно діючий «суд», щоб таким чином «узаконити» збудовані навколо її житла свиноферми на 150 голів і бійні в центрі м. Гуляйполе(дивитись в додатку акт № 2 від 10 лютого 2021 року та акт № 9 від 09.09.2021).

Довідавшись, що стосовно двох «суддів Гуляйпільського райсуду» Телегуз С.М. і Романько О.О. вже задоволено заяву Фонду № 5 від 16.02.2021 про їхню організовану злочинну діяльність і ухвала Печерського районного суду від 11 березня 2021 року набрала законної сили та зобов’язала уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести відомості до ЄРДР та розпочати розслідування оргзлочинності «суддів» Телегуз та Романько в ліквідованому Гуляйпільському райсуді,  діючи узгоджено по явній змові з приватизованим «судом», «прокуратурою» і місцевою «поліцією», що перетворилися в  організовані злочинні угрупування від УРСР (далі – ОЗУ) –  спільно здійснюють організовану злочинну діяльність, застосовуючи масові фальсифікації по ряду сфабрикованих «кримінальних справ» для застосування відвертого терору.

А щоб якось зупинити законну громадську правозахисну діяльність Фонду і остаточну ліквідацію злочинно діючої організації «Гуляйпільський райсуд» та інших неконституційних органів тоталітарної влади УРСР, що називають себе «поліцією», «прокуратура» і «Гуляйпільський райсуд»  –  на замовлення здійснили 10 червня 2021 року поліцейський «бєспрєдєл» і грабунок членів Фонду під виглядом «обшуку», а по сфабрикованим спільно  попереднім матеріалам в черговий раз сфальшували «ухвалу» зацікавленої «судді» Романько О.О. від 11 червня 2021 року, якою оголосили «розшук обвинуваченої» Ірини Миколаївни Нікітіної (дивитись в додатку «ухвалу»  Романько О.О. від 11 червня 2021).

Ця ухвала без підпису «судді» і належного затвердження гербовою печаткою згідно ст. 20 Конституції України (254к/96-вр)  –  є протизаконним папірцем і жодних юридичних наслідків, окрім своєї нікчемності, не створює (дивитись в додатку скаргу І.М.Нікітіної від 08.09.2021 та Акт комісії Фонду від 09.09.2021 № 9).

Поєднавшись в своєму бажанні будь-що зберегти своє  злочинне становище бути поза Конституцією України (254к/96-вр) , діяти без закону і бути над законом та мати можливість застосовувати терор і насилля в режимі безмежного «бєспрєдєла», насильники і грабіжники в чорному одязі «поліції» після 3-місячного тероризування І.М.Нікітіної, провокацій і погроз – 16 вересня по наказу  Бідного В.Г. і під безпосереднім керівництвом та участю «капітана поліції» Стадніченка Є.В. та ще семи (!) підлеглих поліцейських, відслідкувавши, що І.М.Нікітіна відлучилася з дому за продуктами для свого 91-річного дідуся, по дорозі на ринок з особливою жорстокістю і садизмом 8 (!) поліцаїв здійснили протизаконне силове затримання і доставку І.М.Нікітіної спочатку в «поліцію», а потім в ліквідований, але злочинно діючий «Гуляйпільський районний суд».

    За змістом  ст.  185  КУпАП( 80731-10 )  злісною непокорою  законному розпорядженню або вимогі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, є відмова людини  від  виконання саме ЗАКОННИХ  вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні  ним службових  обов'язків.

Ключовим при визначення даного правопорушення є обов’язкова наявність саме ЗАКОННОЇ вимоги поліцейського.  Вимоги поліцейського та їх розпорядження — акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, — мають бути не тільки підтверджені виконанням СЛУЖБОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ, а й ОБОВ’ЯЗКОВО законодавчо обґрунтовані. Але так як ухвала «судді» Романько О.О. за своїм змістом і формою є нікчемною, з явно вигаданими і сфальшованими підставами щодо розшуку і насильного доставлення І.М.Нікітіну в давно ліквідований суд УРСР, що перетворився в злочинне приватне угрупування –  суперечить Конституції України та чинному вітчизняному і міжнародному законодавству(дивитись в додатку копію звернення члена комісії по захисту людських прав і свобод І.М.Нікітіної від 16.02.2021 № 5 до Генпрокурора та копію з сайту B2BToday.com.ua про реєстрацію приватного «Гуляйпільського районного суду»).

Згідно статей 3, 5, 6, 7, 8, 9, 19, 21-24, 27, 28, 32-34, 36, 37, 40, 60, 64, 68 Конституції України (254к/96-вр) , правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, аоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, Ірина Миколаївна Нікітіна відповідно не може бути примушена робити те, що суперечить її переконанням і життєвим інтересам, шкодить її здоров’ю і загрожує життю її 91-річного дідуся І.А.Тихого, за яким вона доглядає, а також суперечить Конституції та чинному вітчизняному і міжнародному законодавству.

Але як свідчать вказані вище факти та додані до цього публічні документи, при створенні так званої «національної поліції», найвищі посадові особи в Україні – Іван Плющ одноосібно сфальшував головні державні символи України, Аваков зареєстрував Міністерство внутрішніх справ в офшорах аж на Алясці, а Яценюк, очевидно побоюючись  відповідальності,  передбачливо взагалі не підписав постанову «кабміну» від 16 вересня 2015 року № 730 «про утворення територіальних органів поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ УРСР» (дивитись в додатку завірені копії публічних документів).

Саме в результаті цих системних фальсифікацій на найвищому державному рівні, прокуратура, суди, поліція та інші публічні державні правоохоронні органи – згідно Конституції України  (254к/96-вр) та статті 4 Закону України «Про правонаступництво України» (1543-12)    –  взагалі досі не створювалися, закон про «поліцію»  –  не містить навіть посилання на того, хто її утворював,   відповідне законодавство щодо публічної діяльності «державних правоохоронних органів» – до Верховної Ради не вносилися і відповідно парламентом не приймалися, а в «офіцерів поліції» Бідного В.Г., Стадніченка Є.В., Панчука С.О. та інших розбійників і терористів у чорній есесівській формі – взагалі відсутні службові посвідчення і відповідно не має ЖОДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ та не має жодних законних підстав для «законного» насильства, тероризування чи катування людей.

Висновки  поліції про те,  що  І.М.Нікітіна начебто вчиняла  злісну  непокору законним вимогам працівників поліції при виконанні ними службових обов’язків –  суперечить статтям 3, 5, 6, 7, 8, 9, 19, 21-24, 27, 28, 32-34, 36, 37, 40, 60, 64, 68 Конституції України (254к/96-вр) ,  статтям 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17 Європейської конвенції з прав людини,  не підтверджується  сукупністю  зібраних і доданих  до  цього документальних доказів,  а  тому  два протоколи від 16 вересня 2021 року щодо притягнення  І.М.Нікітіної до  адміністративної   відповідальності  за ст. 185 КУпАП ( 80731-10 ) підлягають скасуванню,  а  справа –   закриттю за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Більше того, під час відвертого мордування, силового і морально-психологічного катування під час насильницької «доставки» 16 вересня 2021 в ліквідований «суд», в черговий раз виявилося, що ця свідомо спланована і здійснена акція безпрецедентного насильства і публічного ґвалтування «поліцією» та злочинним «судом» здійснювалася без жодного повідомлення чи повістки, які і раніше І.М.Нікітіній взагалі не надсилалися, а основна мета цього злочинного дійства –  взяти І.М.Нікітіну і її 91-літнього дідуся І.А.Тихого в заложники, завдати якомога більшої шкоди їх здоров’ю і таким чином примусити їх покинути своє житло на користь різників Заблодських і до краю корумпованих «органів влади» УРСР.

Більш детально про організовану злочинну діяльність місцевої «прокуратури», «суду» і гуляйпільської «поліції» під безпосереднім керівництвом Бідного В.Г. висвітлено на нашому офіційному сайті http://mahno.info/   .

 На підставі статей 3, 5, 6, 7, 8, 9, 19, 21-24, 27, 28, 32-34, 36, 37, 40, 60, 64, 68 Конституції України (254к/96-вр) , чинного вітчизняного і міжнародного законодавства, власних статутних і наданих повноважень, всього вище вказаного і доданого, Фонд

вимагає:

1. Дану скаргу згідно пункту 5 ст. 213 та ст. 217 КУпАП ( 80732-10 )   –   розглянути Вами особисто.
2. Протокол АЗ № 005165 від 16.09.2021 року про адміністративне затримання Ірини Миколаївни Нікітіної за ст. 185 КУпАП ( 80731-10 )  , написаний «капітаном поліції» Стадніченком Є.В. та протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 590979 від 16.09.2021 року, написаний «сержантом поліції» Панчуком С.О. –  скасувати, а справу відносно Ірини Миколаївни Нікітіної –  закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
3. По вказаним фактам організованої злочинної діяльності місцевої «поліції» під безпосереднім керівництвом Бідного В.Г. –  призначити і провести комплексну перевірку по явно корупційним та злочинним діям керівництва і всього особового складу.
4. Бідного В.Г., Стадніченка Є.В., Панчука С.О. та інших осіб особового складу, що свідомо виконували злочинні «ухвали суду» та накази Бідного В.Г. по затриманню і тероризуванню І.М.Нікітіної та її 91-річного дідуся-інваліда І.А.Тихого – негайно відсторонити від виконання їхніх обов’язків і звільнити з органів поліції за організовану злочинну діяльність, масові фальсифікації, злісні зловживання і невідповідність займаним посадам.
5. Про результати розгляду даної скарги та про призначення комплексної перевірки керівництва і всього особового складу Гуляйпільського відділення поліції та вжиті Вами заходи реагування і про результати комплексної перевірки – письмово повідомити Фонд на нашу юридичну адресу: вул. Соборна, 64/15, м. Гуляй-Поле, 70202, а також одночасно на наш  e-mail: fondmahno@gmail.com .

Додаток з завіреними копіями:

     1)   Заява Фонду від 16.02.2021 № 5 до Генпрокурора – на 4 арк.;

     2)   Ухвала Печерського районного суду від 11 березня 2021 – на 1 арк.;

     3)   Архівна копія постанови ВРУ № 2137-ХІІ від 19.02.1992 року – на 1 арк.; 

     4)   D2BToday.com.ua фіксує реєстрацію приватного «Гуляйпільського районного суду» – на 1 арк.;

     5)   Акт про організовану злочинну діяльність № 2 від 10.02.2021 – на 1 арк.;

     6)   Скарга І.М.Нікітіної від 08.09.2021 на тероризування поліцією – на 1 арк.;

     7)   Акт про злочинну терористичну діяльність № 9 від 09.2021 року – на 1 арк.;

     8)   Сфальшована «ухвала суду» від 11 червня 2021 – на 3 арк.;

     9)   UPIK® Datensatz-L зафіксував реєстрацію МВС в офшорах на Аляскі – на 1 арк.;

     10)  «Кабмін» Яценюка не утворював територіальні органи поліції – на 1 арк.;

     11)  Лист Мінюсту щодо відсутності службових посвідчень в поліції – на 1 арк.;

     12)  Лист Апарату ВРУ № 18/07-512 від 15 березня 2021 про відсутність законодавства – на 1 арк.;

     13)  Поліцейський протокол АЗ № 005165 від 16.09.2021 року – на 1 арк.;

     14)  Поліцейський протокол серії ВАБ № 590979 від 16.09.2021 року – на 1 арк.;

     15)  Довідка Фонду № 30 від 24.09.2021 про членство І.М.Нікітіної у Фонді – на 1 арк.;

     16)  Довіреність від І.М.Нікітіної згідно ст. 36 Регламенту Європейського суду – на 1 арк.;

     17)  Виписка з статуту Фонду – на 1 арк..

Член комісії по захисту

Людських прав і свобод                                                              І.М.Нікітіна

Представник і захисник І.М.Нікітіної

та засновник і президент Фонду                                                 С.П.Стеценко