ПУБЛІЧНА СКАРГА на організовану злочинну діяльність, ненадання винесених судових рішень та позбавлення доступу до правосуддя

ПУБЛІЧНА СКАРГА на організовану злочинну діяльність, ненадання винесених судових рішень та позбавлення доступу до правосуддя

21.11.2022      № 39                         Голові Спеціалізованої

                                                     Антикорупційної прокуратури

                                                     Олександру Васильовичу Клименку

                                                     вул.Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135

                                                                e-mail:mediasap@gp.gov.ua ; https://t.me/sap_gov_ua

                                                                https://www.facebook.com/sap.gov.ua

ПУБЛІЧНА СКАРГА

на організовану злочинну діяльність, ненадання винесених

судових рішень та  позбавлення доступу до правосуддя

Виконуючи правозахисні функції і статутні завдання Таврійського благодійного фонду  милосердя імені Нестора Махна (далі – Фонду) по захисту Людини української нації від будь-яких форм і проявів дискримінації її прав і свобод, я, Станіслав Павлович Стеценко, як засновник і президент Фонду, що діє без жодних обмежень в інтересах членів Фонду, інших повноправних людей українського народу, що згаданий у Преамбулі чинної Конституції України 1996 року як засновник та кінцевий бенефіціар чинної, суверенної Самостійної Української Держави України, по фактам документально підтверджених бандитських нападів, відкритого грабунку і розбійництва від злочинно діючих терористичних угруповань тоталітарної системи УРСР з назвами «поліція», «сбу», «прокуратура» і «суди», системна організована злочинна діяльність яких спрямована проти усіх прав і свобод Людини та основ національної безпеки України, наша громадська правозахисна організація багаторазово зверталася до діючих Генпрокурорів особисто з вимогами негайно припинити організовану злочинну діяльність приватних бандитських формувань тоталітарної системи УРСР, що системно здійснюють масові фальсифікації кримінальних справ для забезпечення відкритого терору, грабунку і розбою в українському суспільстві. При цьому колишнім Генеральним прокурором Венедіктовою І.В., зі свідомим порушенням власного наказу  від 16.06.2020  № 280 та Присяги прокурора , а потім і Костіним А.Є. злочинно ігнорується і не виконується Конституція України(254к/96-вр) , свідомо порушується Рішення Конституційного Суду України у справі № 9-зп  від 25 грудня 1997 року ( http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-97 ), не вживається ЖОДНИХ належних заходів для негайного припинення організованої злочинної діяльності вище вказаних терористичних угруповань тоталітарної системи УРСР, а своєю бездіяльністю і свідомим невиконанням вже винесених рішень суду – по явному узгодженню з судами  в злочинний спосіб здійснюється свідоме позбавлення доступу до правосуддя і забезпечується здійснення державного тероризму проти Фонду, його членів і всього Українського Народу.

Багаторазово звертаючись офіційно і публічно до Генпрокурорів і підлеглих прокурорів, Фонд кожного разу звертав особливу увагу на абсолютну неприпустимість продовження злочинної діяльності існуючих неконституційних приватних терористичних угруповань тоталітарної системи УРСР з назвами «поліція», «сбу», «прокуратура» і «суди», а одночасно  надаючи незаперечні документальні і публічні докази,  кожного разу                                                         

                                                     ЗАЯВЛЯВ:

Згідно ст. 8 Конституції України (254к/96-вр) , в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами  прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

     Згідно ст. 4 Цивільного  кодексу України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України  є Цивільний кодекс України (435-ІV).

     Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (435-ІV).

     Відповідно до ст. 81 Цивільного кодексу України  (435-ІV) , юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Цим Кодексом (435-ІV) встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права, а Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (435-ІУ) , встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, Конституції та іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому особа, , яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин юридичної особи публічного права має вчинятися у письмовій формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та згідно ч. 2 ст. 207 цього Кодексу (435- ІУ) , підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно до частини першої статті 8 Господарського кодексу України (436-15)  , держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Абсолютно ігноруючи ВСІ вище вказані правові норми, громадська організація, що не має ніякого відношення до державних органів влади, під вивіскою «Гуляйпільський районний суд» здійснює відверте насилля щодо Фонду і його членів і замість правосуддя злочинно тероризує за активну громадську правозахисну діяльність, діючи як організація іншого конституційного походження, виконує роль ката і насильника.

Те, що ця громадська організація «Гуляйпільський районний суд» діє злочинно і є органом судової влади державності ліквідованої УРСР, а не України, і була сформована іншим, ліквідованим нині законодавцем, а не українським народом, підтверджують наступні факти:

З 1978 року і до 17.04.1992р. стаття 166 Конституції УРСР була викладена і діяла у наступній редакції: «Державний герб Української Радянської Соціалістичної Республіки являє собою зображення серпа і молота, розміщених на щиті у променях сонця і в обрамленні колосся, з написом на стрічці: внизу вінка - "Українська РСР", на правому витку - "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!" і на лівому "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". Над щитом між колоссям - п'ятикутна зірка.» 14.02.1992р. Верховна рада України прийняла Закон №2113-ХІІ від 14.02.1992р. «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України», яким внесла зміни до Конституції УРСР 1978р. та затвердила нову редакцію ст.166 Конституції УРСР 1978р. наступного змісту:

«Символами України як незалежної держави є її Державний герб, Державний прапор та Державний гімн. Державний герб України, Державний прапор України та Державний гімн України затверджуються Верховною Радою України.» Закон № 2113-ХІІ від 14.02.1992 р. не передбачав особливого способу або певної дати набрання ним чинності і набув чинності у відповідності чинної редакції ст. 97 Конституції України 1978 року.

Згідно чинної у період з 14.02.1992р. по 17.04.1992р. в редакції ст. 97 Конституція України 1978 року єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада України, а Закон набуває чинності після десяти днів з моменту його опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.90, N 2113-12 від 14.02.92).

Закон №2113-ХІІ від 14.02.1992р. вперше офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 07.04.1992р. Таким чином ст.166 Конституції УРСР 1978р. у новій редакції згідно із Законом № 2113-ХІІ від 14.02.1992р. набрала чинності 17.04.1992р.

Постанову №2137-ХІІ від 19.02.1992р. «Про Державний герб України» Верховна Рада України прийняла 19.02.1992р.(дивитись додаток).

Цю постанову №2137-ХІІ від 19.02.1992р. було прийнято незаконно, оскільки станом на 19.02.1992р. Верховна Рада України не мала повноважень змінювати державні символи України з огляду на те, що чинною редакцією ст.166 Конституції УРСР 1978р. вони були визначені, а відповідні зміни набрали чинності лише 17.04.1992.

Постанова №2137-ХІІ від 19.02.1992р., що до цього часу "злочинно- помилково" використовується органами державної влади УРСР, повинна бути підписана двома підписами: голови і секретаря, а оскільки підпису секретаря немає, то вона є звичайний папірець і нікчемний документ з огляду на Статтю 103. Конституції УРСР , що діяла на дату 19.02.1991 року:

" Закони Української РСР, постанови та інші акти Верховної Ради Української РСР публікуються українською і російською мовами за підписами Голови і Секретаря Президії Верховної Ради Української РСР".

Тому ще раз зауважую , що з дати 17.04.1992 року і до 28.06.1996 року, тобто до прийняття Конституції України (254к/96-вр) , жодного закону про герб України не приймалося. А з 28.06.1996р. - дати набрання чинності Конституцією України (254к/96-вр), перелік і визначення опису і порядку використання державних символів України встановлено лише  приписами ст. 20 Конституції України.

Згідно чинної починаючи з 28.06.1996р. редакції статті 20 Конституції України (254к/96-вр)«Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України». Станом на даний час не існує чинного закону, який відповідно до ст. 20 Конституції України прийнято не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України та яким встановлено опис державних символів України та порядок їх використання, в тому числі і Державного Герба України.

Отже, НЕМАЄ ЗАТВЕРДЖЕНОГО ДЕРЖАВНОГО ГЕРБА УКРАЇНИ –  ВІДПОВІДНО НЕМАЄ ПЕЧАТОК З ДЕРЖАВНИМ ГЕРБОМ ЗГІДНО ст. 20 Конституції України І НЕ МАЄ ЖОДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ в жодного органу «державної влади» нинішньої України, в тому числі і в «Гуляйпільського районного суду», що були сформовані органами влади УРСР і діяльність яких до цього часу злочинно не припинена.

При цьому створений в неконституційний спосіб «Гуляйпільський районний суд» у формі підприємницької структури, що згідно до ЄДРПОУ 37793795 веде свою антиконституційну злочинну діяльність за КВЕД 84,23 як прибуткова громадська організація - до цього часу по підробленій «постанові №2137-ХІІ від 19.02.1992р.» КОРИСТУЄТЬСЯ ПІДРОБЛЕНОЮ ПЕЧАТКОЮ з «тризубом» і штампує свої злочинні рішення з «іменем України» .

Відповідно до частини 3 ст. 129 Конституції України (254к/96-вр) , основними засадами судочинства є законність і гласність судового процесу, а згідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995 004) кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Прямим наслідком злочинної бездіяльності Генпрокурора Венедіктової І.В. стали наступні терористичні дії бандитських угруповань тоталітарної системи УРСР з назвами «поліція», «сбу», «прокуратура» і «суди», якими по вигаданим  ухвалам «судді» Окладнікової О.І. 10 червня 2021 вже було здійснено ряд організованих нальотів на членів громадської комісії Фонду по захисту людських прав і свобод з грабунком і розбоєм та викраденням всієї вихідної кореспонденції Фонду, всіх громадських розслідувань по фактам порушень прав і свобод людини та матеріальних і інтелектуальних цінностей не тільки членів Фонду, а й інших абсолютно сторонніх людей. До цього часу вже керовані Костіним А.Є. прокурори всіляко підтримують і заохочують державний тероризм, відкритий грабунок і розбій, а керовані корумпованим Приходьком В.В. запорізькі прокурори свідомо стали співучасниками організованої злочинної діяльності ОЗУ від тоталітарного режиму УРСР, умисно їх покривають і приховують довгий ряд злочинів проти Фонду і його членів, свідомо і зумисно перешкоджають початку належного слідства, підтримують і заохочують здійснення державного тероризму та  відповідно забезпечують безкарну організовану злочинну діяльність осіб і угрупувань, діяльність яких спрямована проти усіх прав і свобод Людини та основ національної безпеки України.

Саме в результаті злочинної бездіяльності Венедіктової І.В., з застосуванням державного терору було здійснено наступне незаконне затримання І.М.Нікітіної бандою «поліцейських» без службових посвідчень в чорній есесівській формі, силовий привід і відверті катування в приватному суді, здійснено багаторічне переслідування членів Фонду і мордування поліцією та злочинне силове стягнення коштів приватизованим «судом» з завданням величезної матеріальної і моральної шкоди та настанням особливо тяжких наслідків.

   По документально підтвердженим фактам здійснення державного тероризму, грабунку, розбою і протиправних та масових злочинних дій неконституційних приватних ОЗУ з фіктивними назвами «суди», «прокуратура», «поліція» та «сбу» УРСР, протягом 2021-2022 років до Печерського районного суду м. Києва Фондом було подано довгий ряд скарг в порядку ст. 303 КПК України щодо виконання обов’язку внесення в ЄРДР організованих злочинних дій осіб на державній службі для порушення відповідних кримінальних проваджень стосовно високих посадовців так званих «державних правоохоронних» органів, що злочинно захопили і узурпували державну владу в Україні (дивитись в додатку претензію Фонду до судді Печерського районного суду Батрин О.В. та голови суду Козлова № 36 від 25.10.2022, а також    публічну претензію Фонду № 38 від 05.11.2022   до Козлова Р.Ю.).     

Спільно і явно узгоджено з усіма «правоохоронними» ОЗУ УРСР та виключно в інтересах Венедіктової І.В. злочинно діє і голова Печерського районного суду Козлов Р.Ю., яким свідомо і зумисно не надаються відповіді на звернення та здійснюються злочинні обмеження Фонду у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення з обмеженням прав на судовий захист і на доступ до правосуддя. Так ще з 2021 року в керованому Козловим Р.Ю. суді знаходиться ще п’ять (!) скарг Фонду в порядку ст.303 КПК України, які згідно ч. 2 ст.306 КПК мають розглядатися не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження. Але цей довгий ряд скарг Фонду до цього часу  судом не розглядаються, винесені ухвали – згідно ч. 7 ст. 376 КПК не надсилаються, а рішення – до цього часу не надані і Фонду відповідно не відомі.(дивитись в додатку залишена  без належного розгляду публічна претензія Фонду № 38 від 05.11.2022 до Козлова Р.Ю. ).

Крім того, 21 червня 2022 року о 12:12 до мене з телефону 063-7878280 дзвонила невідома особа, яка назвалася секретарем Печерського райсуду м. Києва і повідомила, що на скарги Фонду в порядку ст. 303 КПК більше Печерський суд  не відповідатиме і ухвали – не надсилатиме. Таке могло статися тільки по очевидній вказівці Козлова Р.Ю. та зацікавлених суддів Волкової С.Я. і Батрин О.В., під керівництвом яких також здійснюється злочинне позбавлення судового захисту і доступу до правосуддя в Печерському районному суді м. Києва (дивитись в додатку залишені без розгляду інші звернення Фонду до Козлова Р.Ю.).

  Згідно ч. 2 ст. 306 КПК України, вище вказані скарги Фонду на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування підлягають обов’язковому розгляду не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, а скарга на рішення про закриття кримінального провадження –  мала бути розглянутою не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. Проте керований Козловим Р.Ю. Печерський районний суд м. Києва після отримання вище вказаних скарг Фонду, не тільки не розглянув їх в установленому порядку і вказані строки, а й взагалі не відкривав відповідних проваджень, жодним чином до цього часу не повідомляв Фонд про завершення підготовки розгляду і взагалі не повідомляв про час судового розгляду, а жодних рішень – не надавав.

При повній відсутності розгляду вище вказаних скарг Фонду в порядку статті 303 КПК України, Печерський районний суд м. Києва під безпосереднім керівництвом Козлова Р.Ю. лише повідомив про здійснення розгляду по відкритому кримінальному провадженню  № 757/61474/21-к, але рішення – не надає, а також зловмисно до цього часу не надає і рішення від 04 жовтня 2022 після повторного розгляду по справі № 757/574/22-к щодо проведення слідства стосовно терористичних угруповань тоталітарної системи УРСР з назвами «поліція», «сбу», «прокуратура» і «суди», системна організована злочинна діяльність яких спрямована проти усіх прав і свобод Людини та основ національної безпеки України, на здійснення державного терору, грабунку і розбою в українському суспільстві, на  насильницьку зміну, повалення конституційного ладу та на утримання незаконно захоплених органів державної влади для здійснення корисливого грабунку організованими групами (дивитись в додатку рішення Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022).

Згідно статті 27, 30 КПК України ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, учасники судового провадження мають право отримати в суді копію рішення чи ухвали суду, а  відмова у здійсненні правосуддя не допускається.

Відповідно до ст. 40  Конституції України кожен має право на особисте звернення до посадових осіб державної влади, які зобов’язані належно розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.  Ці конституційні права і гарантії відповідно до ст. 64 Конституції  не можуть  бути обмежені  навіть у військовий  або  надзвичайний час. 

        Багаторазові звернення Фонду щодо забезпечення здійснення судочинства і судового захисту та відповідного надання рішень згідно ч. 7 ст. 376 КПК –  Печерський районний суд м. Києва в особі Батрин О.В. і Козлова Р.Ю. злісно ігнорують, не відповідають на звернення та не виконує свої обов’язки по здійсненню правосуддя і таким чином всупереч ст. 30 КПК України відмовляються здійснювати відкрито і публічно справедливе правосуддя, в результаті чого свідомо не виконується Рішення Конституційного Суду України у справі № 9-зп  від 25 грудня 1997 року ( http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-97 ) за конституційним зверненням жителів міста Жовті Води, а злочинні дії і бездіяльність Батрин О.В.  та Козлова Р.Ю., спрямовані на приховування і подальшу  організовану групову злочинну діяльність своїх колег та інших приватних «правоохоронців» у формі «прокуратури», «поліції» та «сбу» по очевидній корисливій змові –  вказує на їхню свідому співучасть в організованій злочинності, що підпадає під відповідальність по ч. 1 ст. 109, ст. 170, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187,  ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 375 та ч.3 і ч.4 ст. 382  КК  України.

   Порушивши присягу судді, виключно з метою приховати довгий ряд тяжких і особливо тяжких групових злочинів нелегітимних і незаконних приватних злочинних угрупувань, які узурпували державну владу під назвами «суд», «прокуратура», «поліція» та «сбу», що здійснюють масові акції терору, грабунку і розбою  щодо мене, Фонду і його членів та всього українського народу, а судді Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В., Козлов Р.Ю. та інші,  ігноруючи і злочинно не виконуючи при цьому УСІ свої конституційні і службові обов’язки, визначені в статтях 3, 5, 6, 19, 21-24, 36, 40, 55, 56, 60, 64, 68, 92, 124, 125, 129 Конституції України, грубо порушуючи Рішення КСУ  по справі № 9-зп  від 25 грудня 1997 року, злочинно, в публічному процесі відмовились здійснювати правосуддя і належно розглядати вище вказані скарги Фонду по суті та надавати рішення, свідомо приховуючи таким чином організовану злочинну діяльність приватизованих корумпованих «прокурорів», приватних «суддів», «національної поліції» і «сбу», що займаються груповим терором і грабунком людей, чим брутально позбавили мене, Фонд, його членів та необмеженої кількості громадян і повноправних людей українського народу гарантованих прав на доступ до правосуддя, прав на судовий захист та УСІХ інших  прав і свобод,  які  згідно статей 1, 3, 5, 6, 11, 13, 14, 17 Європейської конвенції з прав людини через Фонд взагалі не підлягають жодним обмеженням.

При цьому організована злочинна діяльність ОЗУ з фіктивними назвами «суди», «прокуратура», «поліція» та «сбу» УРСР, має яскраво виражені ознаки спільної корупційної діяльності, спрямованої виключно на силове утримання злочинно захопленої державної влади, на подальше корисливе групове здійснення масових предикатних злочинів, відкритого грабунку, розбою і терору в Україні з застосуванням геноциду проти Українського Народу та сприяння московській окупації під час війни.

Згідно ст. 60 Конституції України ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

На підставі статей 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 19, 21-24, 27, 28, 32-34, 36, 37, 40, 60, 61, 64, 68, 92, 124, 129, 131¹ Конституції України (254к/96-вр) , статей 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17 Європейської  конвенції  з  прав  людини (995_004)  ,статей 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму (994_948)  , статей 2, 4-17, 25, 26, 36, 94, 214 КПК України (4651-17) , іншого чинного вітчизняного і міжнародного законодавства, власних статутних і наданих повноважень та всього вище вказаного, Фонд

вимагає:

1. На підставі даної скарги, публічної заяви Фонду  № 27 від 25.08.2022 про звільнення суддів і прокурорів з посад за особливими обставинами ( http://mahno.info/1167-zayava-pro-zvlnennya-suddv-prokurorv-z-posad-za-osoblivimi-obstavinami.html ) та інших публічних звернень Фонду щодо здійснення організованої злочинної діяльності нелегітимними злочинними ОЗУ УРСР з фіктивними назвами  «суди», «прокуратура», «поліція» та «сбу» УРСР, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання цієї заяви, розглянути Вами особисто і внести усі відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо здійснення посадовими особами Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В. та Козловим Р.Ю. злочину, що кваліфікується ч.4 ст. 382 КК України та розпочати розслідування, вручити повідомлення про підозру, а Фонду як заявнику негайно повідомити про початок досудового слідства на наш офіційний   e-mail: fondmahno@gmail.com  , а також надати письмово витяг з ЄРДР з обов’язковим внесенням в нього найменування і юридичної адреси Фонду як заявника.
2. Вжити  усіх  необхідних заходів для негайного усунення Батрин О.В., Козлова Р.Ю. та інших причетних учасників групового предикатного злочину з займаних посад, відсторонення їх від державної влади і служби.
3. Згідно статей 1, 2, 3, 4, 5 Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму (994_948) , забезпечити пошук, відстежування,   визначення,   блокування, арешт і конфіскацію майна,  законного або незаконного походження,  використане або призначене для використання Батрин О.В. і Козловим Р.Ю. та їхніх спільників і співучасників,  що будь-яким чином цілком або частково,  використовується для фінансування і здійснення тероризму злочинними ОЗУ, а також доходи, одержані в результаті цього групового злочину – для відшкодування завданої шкоди.

Додаток з завіреними копіями:

   1)  Звернення Фонду № 17 від 28.04.2022 до Козлова Р.Ю. – на 1 арк.;

   2)  Претензія Фонду № 23 від 04.08.2022 до Козлова Р.Ю.  – на 1 арк.;              

   3)  Заява Фонду № 34 від 02.10.2022 до Козлова Р.Ю. – на 1 арк.;

   4)  Претензія Фонду № 36 від 25.10.2022до Батрин О.В. та Козлова Р.Ю.  – на 2 арк.;

   5)  Публічна претензія Фонду № 38 від 05.11.2022   до Козлова Р.Ю. – на 3 арк.;

   6)  Скани з облікових записів Google, що підтверджують  одержання  Козловим Р.Ю. звернень  Фонду № 17, № 23,  № 34,  № 36 та № 38  – на 4 арк.;

   7)  Злочинна відписка Козлова Р.Ю. вих. № 2663/22 від 06 жовтня 2022 – на 1 арк.;   

   8)  Злочинна відписка Козлова Р.Ю. вих. № 3086/22 від 04 листопада 2022 – на 1 арк.;   

   9)  Брудне рішення Київського апеляційного суду від 17.08. 2022  – на 3 арк.;

   10) Правозахисні повноваження Фонду від 04 грудня 1996 року – на 1 арк.;

   11) Виписка з статуту Фонду – на 1 арк..

Всього додатку: на 19 аркушах.

Засновник і президент Фонду                                                          С.П.Стеценко