ЗАЯВА про ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ головою апеляційного суду міста Києва Головачовим Я.В.

 ЗАЯВА  про  ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ  головою апеляційного суду міста Києва Головачовим Я.В.

        21.02.2018       №  7                   Генеральному прокурору України  

                                                                Луценку Юрію Віталійовичу

                                                                вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011 

ЗАЯВА

про вчинення  злочину  головою

апеляційного суду м. Києва Головачовим Я.В.

1. Виконуючи   правозахисні функції і статутні завдання Таврійського благодійного фонду  милосердя імені Нестора Махна (далі – Фонду) по захисту Людини української нації від будь-яких форм і проявів дискримінації її прав і свобод,на основі Конституції та чинного вітчизняного і міжнародного законодавства і як засновник та президент Фонду, по фактам масових злочинних зловживань і організованої злочинної діяльності посадових осіб Запорізької обласної юстиції Нікітенка С.В., Пилипенко Д.Ю.,  Ніколаєвої Г.Є. під безпосереднім керівництвом Данова А.А., яких всіляко заохочує і покриває корумпованих підлеглих та належно не розглядає поданих скарг міністр юстиції України Павло Петренко – по фактам скоєння тяжкого злочину групою осіб я змушений був звернутися до прокурора Запорізької області Романова В.П. з відповідною заявою № 23 від 17.12.2016 року про скоєння  злочину, яку той отримав 23 грудня 2016 року.

Але так як прокурор Романов В.П. і його підлеглі прокурори Шаповалов А., Р.Артеменко, І.Бутенко, Бондаренко Н.М., М.Бойко та В.Карман всупереч своїх службових обов'язків відмовилися вносити дані в ЄРДР про організовану злочинну діяльність Данова і його підлеглих з обласного управління юстиції, тим самим приховуючи тяжкий злочин, Фонд  був  змушений звертатися з відповідною заявою № 6 від 01.02.2017 року до начальника управління СБУ в Запорізькій області Шмітька О.Г. про вчинення злочину, яку він відповідно отримав 06.02.2017 року  (дивитись додаток).

Проте і Шмітько О.Г., всупереч чинного законодавства та своїх службових обов'язків, свідомо відмовився належно розглядати, вносити дані до ЄРДР і розслідувати організовану злочинну діяльність посадовців обласної юстиції під орудою Данова А.А., а заяву про вчинення злочину з доданими матеріалами і доказами злочинно відправив до Міністерства юстиції України, яке відверто спустило її «на тормозах» без жодних наслідків і належного реагування (дивитись в додатку лист від Шмітька О.Г.).

Персональні звернення Фонду до голови СБУ Грицака В.С. з заявою № 9 від 22.03.2017 року про вчинення злочину та до Генпрокурора Луценка Ю.В. зі скаргою № 8 від 09.03.2017 року на організовані злочинні дії органів прокуратури також всупереч статей 1, 3, 5, 6, 8, 9, 19, 21-24, 28, 36, 37, 40, 41, 64, 68, 121 Конституції України належно не розглядалися, а дані про правопорушення і скоєний груповий  тяжкий злочин свідомо і зумисно не внесені до ЄРДР до цього часу і відповідно належне слідство – не проводиться, а груповий тяжкий злочин продовжується і обростає співучасниками (дивитись в додатку відписку з СБУ за підписом В.Маякова і з Генпрокуратури за підписом О.Шевченка та І.Горбань).

2.  В результаті свідомого і зумисного невиконання службових обов’язків щодо внесення даних про здійснений тяжкий груповий злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань та згідно статей 214, 216 КПК України забезпечувати проведення досудового слідства за визначеною законом підслідністю, призвело до значного розширення кола осіб, які стали співучасниками організованої злочинної діяльності Данова А.А., Нікітенка С.В., Пилипенко Д.Ю.,  Ніколаєвої Г.Є., діяльність яких покривали і заохочували шляхом кругової поруки і масових зловживань посадовим становищем та державною владою прокурори: Романов В.П.,  Шаповалов А., Р.Артеменко, М.Бойко, І.Бутенко, Бондаренко Н.М.,  В.Карман, О.Шевченко, І.Горбань та В.Чорний; посадові особи СБУ –  Шмітько О.Г та В.Маяков; посадові особи Мінюсту – Денис Чернишов, Павло Мороз та Павло Петренко.

Саме в результаті організованої злочинної діяльності і бездіяльності та масових злочинних зловживань усіх вище вказаних посадовців на державній службі, які злісно не виконують своїх обов’язків і круговою порукою відмовляються належно вносити дані правопорушень в ЄРДР, в якості співучасників групового тяжкого злочину, що межує зі зрадою українських національних інтересів зі свідомим знищенням конституційного ладу, законності і правопорядку, до цієї справи були долучені державний реєстраторЦап О.В. та начальник Запорізького обласного управління статистики М.Шейко, які по вказівці і злочинному узгодженню з обласним управлінням юстиції під орудою Данова А.А. виготовили документи з завідомо неправдивою інформацією, а потім на основі листування, без згоди і відома Фонду та його засновника насильницьким шляхом змінили організаційно-правову форму Фонду в державних реєстрах «як помилку» і таким чином фактично здійснили примусову реорганізацію нашої громадської організації, щоб в такий протизаконний спосіб позбавити Фонд раніше зареєстрованої громадської діяльності і створити штучні «підстави» для невнесення Фонду повторно до ЄДР з завданням величезної матеріальної і моральної шкоди, протизаконним понад 1,5-річним перешкоджанням в громадській правозахисній і благодійній діяльності Фонду та злочинним позбавленням ознак неприбуткової організації.

3. Про організований характер злочинної діяльності по даній справі свідчить і факт протизаконного  відкриття «уголовного дєла № 12017080020000472» в Олександрівському відділі поліції м. Запоріжжя слідчим Колокотом без належного внесення даних в ЄРДР. Прокурори не можуть не знати обов’язкові норми ст. 214 КПК України про те, що без внесення даних в ЄРДР досудове розслідування розпочатися не може, а здійснення досудового  розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення ВЗАГАЛІ НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 

Не могли не знати прокурори  і про те, що згідно ч. 2 ст. 216 КПК України, дана справа про скоєння групового злочину, що кваліфікується  по  ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 436.1 КК України,  за визначеною законом підслідністю мала розглядатися виключно слідчими служби безпеки, а не національної поліції. Але з явно злочинною метою приховати тяжкий груповий злочин, без відповідного внесення даних до ЄРДР, корумпованими прокурорами Запорізької області під безпосереднім керівництвом прокурора області Романова В.П. було порушено  «уголовноє дєло № 12017080020000472» лише по ч. 1 ст. 366 КПК України, яке завідомо не передбачає і відповідно не матиме належного розслідування органом, якому це не підслідне по закону, а також відповідно не матиме і жодних юридичних наслідків та покарання для організованої злочинної групи Данова з обласного управлінні юстиції.

4.  По фактам продовження організованої злочинної діяльності і зростання злочинної групи, Генпрокурору Луценку Ю.В. мною було подано відповідну заяву про вчинення злочину № 16 від 25.06.2017 року, яку він отримав 30 червня 2017 року (дивитись додаток).  Але так як і після цього дані до ЄРДР злочинно Генпрокурором Луценком Ю.В. або його заступником не були внесені, через адвокатів ТОВ «Капітал-Спадщина» мною в порядку ст. 303 КПК України було подано відповідну скаргу до Печерського райсуду міста Києва.

Тільки 21.09.2017 року з листа Генпрокуратури  за № 04/2/3-1931-17 від 14.09.2017 року вдалося довідатися, що 06.09.2017 року відбулося прийняття і реєстрація в ЄРДР за № 42017000000002860 моєї заяви про кримінальне правопорушення лише … за ч.2 ст. 436-1 КК України, а з ухвалою Печерського райсуду мені вдалося познайомитися тільки 10 жовтня 2017 року (дивитись в додатку супровідний лист № 3434/17 голови Печерського райсуду м. Києва від 02 жовтня 2017 з поштовим штемпелем одержання 10.10.2017), яку я відповідно оскаржив у 5-денний строк голові  Апеляційного суду міста Києва Головачову Я.В..

5. Частина 2 ст. 61 Конституції України визначає і закріплює принцип індивідуалізації юридичної відповідальності правопорушника. Цей принцип знайшов своє відображення в галузевому законодавстві. Так, частина 2 ст. 33 КК України передбачає, зокрема, що при сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею  або частиною  статті Особливої частини цього кодексу. В своїй заяві про вчинення злочину № 16 від 25.06.2017 року, мною по фактам організованих злочинних дій ряду посадових осіб державних правоохоронних органів  було конкретно вказано коло співучасників організованої злочинної діяльності: Данова А.А., Нікітенка С.В., Пилипенко Д.Ю., Ніколаєвої  Г.Є., Цап О.В. і М.Шейко, діяльність яких покривали і заохочували шляхом кругової поруки і масових зловживань посадовим становищем та державною владою прокурори: Романов В.П.,  Шаповалов А., Р.Артеменко, М.Бойко, І.Бутенко, Бондаренко Н.М., В.Карман,  О.Шевченко, І.Горбань та В.Чорний; посадові особи СБУ – Шмітько О.Г та В.Маяков; посадові особи Мінюсту – Денис Чернишов, Павло Мороз та Павло Петренко, організовані злочинні дії і бездіяльність яких  відповідно кваліфікуються  по  ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 436.1 КК України.

6. Конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності правопорушника, що згідно ч. 2 ст. 8 Конституції України має найвищу юридичну силу, передбачає обов’язок для суду і прокуратури належне визначення і встановлення конкретних фізичних осіб, що вчинили кримінальне правопорушення і цей принцип забезпечується можливістю визначення і застосування конкретного виду юридичної відповідальності з належною кваліфікацією злочину в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, матеріально-правовою підставою юридичної відповідальності є вчинення особою самого правопорушення. Так згідно з п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються загальні засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, та відповідальність за них. Але як свідчить сам текст ухвали судді Печерського райсуду Васильєвої Н.П. від 13.07.2017, всупереч Конституції та вище згаданого законодавства ця ухвала судді Васильєвої Н.П. не містить жодної індивідуалізації осіб та належної кваліфікації скоєного особливо тяжкого групового злочину, що суперечить ч. 2 ст. 60 та ч. 2 ст. 61 Конституції України !

7.  Грубе порушення індивідуалізації при встановленні кола осіб та  виду їх відповідальності, повна відсутність врахування всіх особливостей та обставин справи, свідоме ігнорування організованого характеру продовжуваного правопорушення та особливо небезпечного ступеня вини і групових протиправних намірів та мотивів скоєного злочину при винесенні ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Н.П. від 13.07.2017 року,  призвели до того, що безпосередньо причетна до скоєного особливо тяжкого злочину Генеральна прокуратура, маючи можливість самостійно визначити належну кваліфікацію і підслідність, з метою приховати особливо тяжкий злочин підлеглих прокурорів, за підписом В.Чорного було свідомо звужено кваліфікацію з трьох статей (ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 436.1 КК України) лише до ч. 2 ст. 436-1 КК України  і  всупереч ч. 5 ст. 216 КПК України дано на виконання явно злочинне розпорядження, а досудове розслідування злочинно «доручено СУ ГУ Національної поліції в Запорізькій області», яка по закону не має права взагалі цього здійснювати (дивитись в додатку повідомлення Генпрокуратури про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення № 04/2/3-1931-17 від14.09.2017 з підписом В.Чорний).

8.  Одержавши тільки 10 жовтня 2017 року ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Н.П. від 13.07.2017 року щодо внесення кримінального правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань, в установленому порядку в 3-денний строк мною було подано апеляційну скаргу № 20 від 13.10.2017 року, яку я надіслав 13.10.2017 рекомендованим листом на адресу Апеляційного суду міста Києва (03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 2а). При цьому у   зв’язку з особливою актуальністю, широким розголосом в Україні та світі, особливою публічністю і важливістю даної справи та дуже високим статусом співучасників скоєного особливо тяжкого групового злочину, дана апеляція мною була направлена безпосередньо на юридичну адресу Апеляційного суду міста Києва та на ім’я голови суду Головачова Ярослава Вячеславовича з позначкою «особисто», щоб розгляд даної справи здійснювався відповідально і персонально головою суду або його заступником (дивитись в додатку апеляційну скаргу Фонду № 20 від 13.10.2017 року).

Як незаперечно підтверджує офіційний сайт ПАТ «Укрпошти» (http://ukrposhta.ua/ru/vidslidkuvati-forma-poshuku) та лист начальника ЦПЗ № 5 місцевого Центру поштового зв’язку ПАТ «Укрпошти» № 02-4-336 від 27.11.17 року з доданим до нього службовим повідомленням з Києва), рекомендований лист № 702020244006969 з апеляційною скаргою Фонду № 20 від 13.10.2017 надійшов до адресата  в м. Київ 19 жовтня 2017 року.

9.   Згідно статей 3, 5, 6, 19, 21-24, 36, 40, 55, 60, 64, 68, Конституції України, що мають найвищу юридичну силу і є нормами прямої дії:

−   права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3);

−   органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6) і ніхто не може узурпувати державну владу (ст.5);

−  звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується(ст.8);

−  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19);

−  усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, а права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21);

−  конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст. 22);

−  усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40);

−  права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55);

−  ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність (ст. 60);

−  кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст.68).

Але голова апеляційного суду міста Києва Головачов Ярослав Вячеславович, узурпувавши державну владу і явно зловживаючи своїм високим службовим становищем і державною владою, проігнорував УСІ вище вказані конституційні норми і свої безпосередні обов’язки, на протязі цілого місяця маючи можливість познайомитися з моєю апеляцією та доданими до неї документами в розідраному в ухналь конверті, всупереч своїх службових і конституційних обов’язків, вказаних в статтях 3, 5, 6, 21-24, 36, 40, 55, 60, 64, 68, Конституції України, під виглядом усної відмови в одержанні апеляційної скарги № 20 від 13.10.2017 року … злочинно повернув її мені через місяць без належного прийняття, розгляду і вирішення.

10.  Відповідно до ст. 40  Конституції України кожен має право на особисте звернення до посадових осіб державної влади, які зобов’язані належно розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.  Ці конституційні права і гарантії відповідно до ст. 64 Конституції  не можуть  бути обмежені  навіть у військовий  або надзвичайний час.  Крім того, згідно до статті 7 Закону України Про звернення громадян,  забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення, а звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та належному розгляду.

Але Головачов Ярослав Вячеславович,  без сумніву знаючи суть апеляції і не маючи жодних підстав для відмови у її  прийнятті, усвідомлюючи, що в разі її прийняття і розгляду йому доведеться скасовувати завідомо неправосудну ухвалу судді Печерського районного суду Васильєвої Н.П. від 13.07.2017 року, а новим рішенням апеляційного суду визначати належно коло осіб, що стали співучасниками організованої злочинної діяльності та скоєння особливо тяжкого злочину, а також приймати судове рішення щодо найвищих посадових осіб Генпрокуратури під керівництвом Луценка Ю.В., Міністерства юстиції під керівництвом одіозного П.Петренка, генералів СБУ та інших посадовців у списку з 24-ох співучасників злочину, Головачов Я.В., користуючись своїм високим службовим становищем і злочинно зловживаючи державною владою, вступивши в очевидну змову з посадовцями та виконавцями ПАТ «Укрпошта», всупереч Конституції, своїх прямих обов’язків та всього вище вказаного чинного законодавства своєю відмовою одержувати мою апеляцію злочинно повернув її без належного прийняття, розгляду і вирішення, позбавивши мене і Фонд судового захисту та всіх конституційних і законних прав та свобод.

                    11.  Рішенням Конституційного Суду України у справі № 9-зп  від 25 грудня 1997 року (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-97) за конституційним зверненням жителів міста Жовті Води, вирішено, що «частина перша  статті  55  Конституції  України  містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи  свободи  порушені або  порушуються,  створено або створюються  перешкоди  для їх  реалізації  або мають місце інші ущемлення прав та свобод, а зазначена норма зобов'язує суди приймати  заяви    до розгляду  навіть  у  випадку  відсутності в   законі спеціального положення про судовий захист.

     Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам,  є порушенням права  на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

     Таким чином,  положення  частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну  з  найважливіших гарантій  здійснення  як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина» – визначено Рішенням КСУ у справі № 9-зп  від 25 грудня 1997 року.

     Правилами надання послуг поштового зв’язку, що затверджені Постановою КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-п/print), у пункті 100 передбачено, що поштові відправлення з позначкою для вручення "особисто"  –   підлягають врученню особисто адресатам або особам, уповноваженим ними на це в установленому порядку.

                    Але Головачов Ярослав Вячеславович, маючи в керованому ним суді спеціально уповноважену особу на отримання кореспонденції,  без сумніву знаючи про порушення рішення Конституційного Суду,  і про те, що він НЕ МАЄ  ПРАВА  ПО КОНСТИТУЦІЇ І ПО ЗАКОНУ ВІДМОВЛЯТИСЯ НА ДЕРЖАВНІЙ  СЛУЖБІ  від одержання звернень до нього  – злочинно  відмовився, мовляв йому не подобається з позначкою «особисто» отримувати рекомендованого листа з апеляцією, яку він мав розглядати як голова апеляційного суду і слідчий суддя у відповідності до рангу організованих злочинних дій найвищих посадових осіб державних правоохоронних органів (дивитись в додатку службове повідомлення № 0000000007 від 27.11.2017 року від ПАТ «Укрпошта).

                    Порушивши присягу судді, виключно з метою приховати особливо тяжкий злочин своїх колег-суддів, міністрів, генералів і їх заступників та інших співучасників особливо тяжкого злочину, Головачов Я.В., ігноруючи і злочинно не виконуючи при цьому УСІ свої конституційні і службові обов’язки, визначені в статтях 3, 5, 6, 19, 21-24, 36, 40, 55, 60, 64, 68, 124 Конституції України, грубо порушуючи Рішення КСУ  по справі № 9-зп  від 25 грудня 1997 року, злочинно позбавив мене та Фонд прав на судовий захист та УСІХ інших  прав і свобод,  які  згідно статей 1, 11 Європейської конвенції з прав людини через Фонд не підлягають жодним обмеженням.

                    12. Своїми діями і бездіяльністю Головачов Ярослав Вячеславович не тільки позбавив прав на судовий захист та на оскарження завідомо неправосудної ухвали судді Васильєвої від  13.07.2017 року, а  й  злочинно перешкодив скасуванню злочинно відкритих корумпованими прокурорами: кримінального провадження № 12017080020000472» лише по ч. 1 ст. 366 КПК України без внесення даних до ЄРДР та № 42017000000002860 за завідомо неправосудною ухвалою судді Васильєвої лише  за ч.2 ст. 436-1 КК України з явно злочинною метою приховати значно тяжчий особливо тяжкий злочин –  менш тяжким та абсолютно незаконним призначенням розслідування нацполіцією, яка взагалі по закону не має права цього здійснювати, що в свою чергу унеможливлює належне розслідування і відповідне покарання посадових осіб, винних у масових зловживаннях і протиправних обмеженнях.

                    Саме з вини Головачова Я.В. залишилася без змін  ухвала судді Васильєвої Н.П. від 13 липня 2017, що призвело до повторного винесення ідентичної ухвали судді Батрин О.В. від 05 грудня 2017, які злочинно не містять жодної індивідуалізації осіб та належної кваліфікації скоєного особливо тяжкого групового злочину, що суперечить ч. 2 ст. 60 та ч. 2 ст. 61 Конституції України з порушенням  кримінального провадження № 42018000000000306 лише за ч. 2 ст. 364 КК України для чергового  приховування  особливо тяжкого злочину –  менш тяжким та  призначення розслідування слідчими органами прокуратури, зацікавленої в кришуванні оргзлочинності своїх кадрів (дивитись в додатку лист з Генпрокуратури від А.Бакаєвої № 17/7-31559-17 від 16.02.2018)

                    В результаті своїх власних злочинних дій і бездіяльності, Головачов Ярослав Вячеславович в очевидній змові з невстановленими особами ПАТ «Укрпошта» грубо порушив ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 382 КК України, а також свідомо  став співучасником особливо тяжкого групового злочину інших високих посадовців (24 особи) по ч. 2 ст. 366,  ст. 375 КК та ч. 2 ст. 436.1 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 364 КК України зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне використання службовими особами влади та службового становища всупереч інтересам служби, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, спричинили тяжкі наслідки та заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб – є злочином.

Відповідно до ч. 2 ст. 366 КК України службові підроблення, тобто службові підроблення з внесенням службовими особами до офіційних документів завідомо неправдивої і забороненої законом інформації, а також складання і видача завідомо неправдивих документів – є злочином.

Відповідно до ч. 2 ст. 436.1 КК України пропаганда злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, тобто виготовлення, поширення, а також публічне використання і пропаганда забороненої символіки комуністичного тоталітарного режиму організованою групою осіб, що є представниками державної влади, або вчинені організованою групою – є злочином.

Відповідно до ст. 375 КК України, постановлення суддею завідомо неправосудного рішення, ухвали або постанови, тобто дії, вчинені з корисливих мотивів чи інших особистих інтересах з постановленням суддею завідомо неправосудного вироку, ухвали або постанови – є злочином.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КК України, умисне невиконання службовою особою судового рішення, що набрало законної сили, або перешкодження їх виконанню – є злочином.

13.  Злочинні дії Головачова Ярослава Вячеславовича підтверджуються документально у листі ПАТ «Укрпошта» від 27.11.17 № 02-4-336 та доданим до цього листа службовим повідомленням з Києва № 0000000007 від 27.11.2017, де вказується, що «сам суддя прийти за листом відмовився, але був проінформований», що вказує на свідомі протиправні дії і злочинну бездіяльність Головачова.  При цьому тут же повідомляється про те, «судді особисто по договору листи не вручаються», що явно суперечить Рішенню КСУ по справі № 9-зп  від 25 грудня 1997 року і Правилам надання послуг поштового зв’язку, затвердженим Постановою КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 та  вказує на явно злочинні зловживання не тільки самого Головачова Я.В., який не тільки злочинно в усній формі відмовився одержувати, а й підписав злочинний договір з ПАТ «Укрпошта», що суперечить чинному законодавству і спрямований на створення перешкод та позбавлення судового захисту спільно з посадовими особами ПАТ «Укрпошта».

Крім того, так як з грудня 2016 року і до цього часу  мені нічого не повідомляється про внесення  на протязі доби відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань групового злочину  Данова А.А., Нікітенка С.В., Пилипенко Д.Ю. і Ніколаєвої Г.Є., Цап О.В., М.Шейко, Романова В.П.,  Шаповалова А., Р.Артеменка, М.Бойка, І.Бутенка, Бондаренко Н.М.,  В.Кармана, О.Шевченка, І.Горбаня, В.Чорного, О.Родіка, Шмітька О.Г., В.Маякова, Д.Чернишова, П.Мороза, П.Петренка  по ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 436.1 КК України, в результаті чого здійснено зміну організаційно-правової форми Фонду і примусову  реорганізацію без відома і згоди Фонду та його засновника, а злочинні  дії і бездіяльність Головачова Я.В. очевидно також спрямовані на продовження вже скоєного особливо тяжкого злочину без  виконання обов’язку прокуратури і служби безпеки  заносити відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати належне розслідування стосовно винних в масових злочинних зловживаннях та в завданні величезної шкоди Фонду і його членам, що дискримінуються і переслідуються за громадську діяльність.

Злочинне втручання в законну громадську діяльність Фонду корумпованих «правоохоронців» на високих державних посадах призвело до довготривалих незаконних обмежень з настанням особливо тяжких наслідків, де відсутність належного повторного внесення Фонду до ЄДР, примусова реорганізація Фонду зі злочинною зміною організаційно-правової форми Фонду та злочинна відмова проставляти апостиль на статуті Фонду в свою чергу призвели до втрати Фондом тільки 1.02.2017 року двох міжнародних траншів, одного на суму 457 тисяч 565 грн. і другого на суму 342 тисячі 756 грн., що загалом складає 800 тисяч 321 гривню завданої матеріальної шкоди та понад 500 тисяч гривень завданої моральної шкоди.

Враховуючи все вище викладене і додане та керуючись ст.ст. 1,2,3, 6, 11, 28-30 КК України, ст.ст. 1, 2, 7, 8, 9, 10, 11, 55, 56, 214,215, 216 КПК України, вимагаю:

1. Генеральним прокурором або його заступником негайно прийняти та невідкладно зареєструвати  на протязі 24 годин цю  заяву про вчинення головою апеляційного суду міста Києва Головачовим Ярославом Вячеславовичем спільно з залежними від нього і невстановленими мною особами ПАТ «Укрпошта» особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 382 КК України, що також став співучасником в злочинній групі посадовців іншого  злочину, здійсненого спільно з суддями Васильєвою Н.П., Батрин О.В., прокурорами О.Родіком, О.Шевченком, І.Горбань, В.Чорним,  Романовим В.П.,  В.Карманом, А.Шаповаловим,  М.Бойком, І.Бутенком, Р.Артеменком, Бондаренко Н.М., військовослужбовцями вищого офіцерського складу  СБУ Шмітьком О.Г. та В.Маяковим, посадовцями Мінюсту П.Петренком,  Д.Чернишовим, П.Морозом,  Дановим А.А., Нікітенком С.В., Пилипенко Д.Ю., Ніколаєвою  Г.Є.  спільно з держреєстратором Цап О.В., і М.Шейко особливо тяжкого злочину, передбаченого ст. 364 ч. 3; ч. 2 ст. 366; ст. 375  та ч. 2 ст. 436.1   Кримінального Кодексу України – і обов’язково занести ці дані до  Єдиного реєстру досудових розслідувань та видати мені  пам’ятку про процесуальні права та обов’язки.
2. По цій заяві про вчинення  Головачовим Ярославом Вячеславовичем та його спільниками з ПАТ «Укрпошта» особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364;  ч. 2 ст. 366; ст. 375; ч. 2 ст. 382  та ч. 2 ст. 436.1  КК України, забезпечити  за визначеною законом підслідністю досудове  розслідування у формі досудового слідства  згідно ч. 5 ст. 216 КПК України, призначивши  належне досудове розслідування слідчими НАБУ.
3. Повідомити мене письмово у встановленому законом порядку та строк про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування.

Додаток з завіреними  копіями:

1) Лист з Печерського райсуду з датою на звороті про одержання ухвали 10.10.2017– на 1 арк.;

2) Ухвала судді Печерського райсуду м. Києва Васильєвої Н.П від 13 липня 2017 – на 1 арк.;

3) Повідомлення з Генпрокуратури про реєстрації заяви про кримінальне правопорушення № 04/2/3-1931-17 від 14.09.2017 за підписом В.Чорного – на 1 арк.;

4) Не розглянута належно Генпрокурором заява Фонду № 16 від 25.06.2017 про вчинення злочину групою осіб, прошита, пронумерована і скріплена печаткою – на 69 арк.;

5) Лист з Генпрокуратури № 04/2/3-р-17 від 06.07.2017 за підписом І.Горбаня – на 1 арк.;

6) Лист з Запорізької облпрокуратури № 04/2/2-4168-94 від 07.08.2017 від В.Кармана – на 2 арк.;

7) Повернена без прийняття і розгляду апеляційна скарга Фонду № 20 від 13.10.2017 – на 7 арк.;

8) Лист з Генпрокуратури № 17/7-31559-17 від 21.11.2017 за підписом О.Родіка – на 1 арк.;

9) Рішення ГУ ДФС № 1708074600015 від 17.07.2017 про виключення з держреєстру  – на 1 арк.;

10) Ухвала судді Печерського райсуду Батрин О.В. від 05 грудня 2017 року – на 1 арк.;

11) Лист з Генпрокуратури № 17/7-31559-17 від 16.02.2018 за підписом А.Бакаєвої – на 1 арк.;

12) Лист від ПАТ «Укрпошта» від 27.11.17 № 02-4-336 за підписом Л.О.Шапошнікової – на 1 арк.;

13) Завірена копія службового повідомлення з Києва № 0000000007 від 27.11.17 року – на 1 арк.;

14) ДискDVD-R з відео, що підтверджує скоєння злочину з метою довідатись вміст вкладеного з наступним злочинним поверненням для позбавлення судового захисту.

Всього додатку: на 88  арк. + 1 диск.

Засновник і президент Фонду                                                             С.П.Стеценко