АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва

АПЕЛЯЦІЙНА  СКАРГА на ухвалу  слідчого судді Печерського районного суду м. Києва

08.04.2019           № 4                     До Апеляційного суду міста Києва

                                                         03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 2а

                                                                                         По справі № 757/12461/18-к

АПЕЛЯЦІЙНА  СКАРГА

на ухвалу  слідчого судді Печерського районного суду міста Києва

Писанець В.А. від 03 серпня 2018 року щодо невнесення кримінального правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань

Виконуючи  правозахисні функції і статутні завдання Таврійського благодійного фонду  милосердя імені Нестора Махна (далі – Фонду) по захисту Людини української нації від будь-яких форм і проявів дискримінації її прав і свобод, на основі Конституції та чинного вітчизняного і міжнародного законодавства і як засновник та президент Фонду, змушений на захист і в інтересах Фонду звернутися в апеляційну судову інстанцію України  у зв’язку з тим, що тільки 04 квітня 2019 року мною було одержано і стало відомо зміст ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Писанець В.А. від 03 серпня 2018 року щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань, з чим неможливо погодитися з наступних причин і підстав:

1. 21 лютого 2018 рокудо Генеральної прокуратури України на ім’я Генерального прокурора України Луценка Ю. В. мною, як засновником і президентом Фонду була направлена відповідна заява № 7 від 21 лютого 2018 року про вчинення злочину головою апеляційного суду міста Києва Головачовим Я.В., який узурпувавши державну владу і відверто зловживаючи своїм високим службовим становищем та державною владою, вступивши в очевидну змову з невстановленими посадовцями ПАТ «Укрпошта», позбавив мене і Фонд судового захисту та здійснив правопорушення, що кваліфікуються відповідно ч. 3 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне використання службовими особами влади та службового становища всупереч інтересам служби, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, спричинили тяжкі наслідки та заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб) та  ч. 2 ст. 382 КК України (умисне невиконання службовою особою судового рішення, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню), а також свідомо  став співучасником іншого особливо тяжкого групового злочину ряду високих посадовців (24 особи), дії і злочинна бездіяльність яких кваліфікується ч. 2 ст. 366 (службові підроблення, тобто службові підроблення з внесенням службовими особами до офіційних документів завідомо неправдивої і забороненої законом інформації, а також складання і видача завідомо неправдивих документів),  ст. 375 (постановлення  суддею завідомо неправосудного рішення, ухвали або постанови, тобто дії, вчинені з корисливих мотивів чи інших особистих інтересах з постановленням суддею завідомо неправосудного вироку, ухвали або постанови) та ч. 2 ст. 436.1 КК України (пропаганда злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, тобто виготовлення, поширення, а також публічне використання і пропаганда забороненої символіки комуністичного тоталітарного режиму організованою групою осіб, що є представниками державної влади, вчинені організованою групою).

2.  Так як Генпрокурор Луценко Ю.В. злочинно не виконав своїх службових обов’язків, по фактам протизаконної  діяльності  голови апеляційного суду м. Києва Головачова Я.В,. мною в установленому порядку було подано до Печерського районного суду м. Києва відповідну скаргу в порядку ст. 303 КПК України. Як свідчить повідомлення про вручення, дана скарга Фонду № 10 від 27.02. 2018 року надійшла поштою до Печерського районного суду і була вручена голові суду Козлову Р.А. 07.03.2018 року особисто, але ні протягом 72 годин (згідно ч. 2 ст. 306 КПК), ні в інший розумний строк моя скарга в порядку ст. 303 КПК України не була розглянута, а ухвала згідно ч. 7 ст. 376 КПК України мені злочинно не надавалася вісім місяців (!)  в установленому порядку негайно після її винесення і навіть після моєї вимоги надати ухвалу (дивитись додаток).

               Лише 04 квітня 2019 року  після моєї претензії я зміг отримати та ознайомитися з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду Писанця В.А. від 03 серпня 2018 року, якою антиконституційно відмовлено у задоволенні моєї скарги в порядку ст. 303 КПК України, а мене і Фонд злочинно позбавлено судового захисту і взагалі доступу до правосуддя та продовжено організовану злочинну діяльність з переслідуваннями за громадську правозахисну діяльність.

3. З тексту ухвали судді Писанця В.А.  мені відмовлено в задоволенні скарги і взагалі в доступі до правосуддя, мовляв я не з’явився в судове засідання для розгляду своєї скарги і начебто не виконав свого обов’язку з’явитися по повістці в суд, чим начебто і перешкодив належному розгляду своєї скарги. При цьому суддя Писанець В.А. посилається на ч. 3 ст. 306 КПК, яка начебто стосується мене і передбачає обов’язковість моєї присутності при розгляді скарги в порядку ст. 303 КПК України.

               Суддя Писанець В.А., без сумніву знає, що згідно статті 214 Кримінального процесуального кодексу України початком досудового розслідування є прийняття рішення слідчим, прокурором невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування, після чого слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

    При цьому суддя Писанець В.А. без сумніву має знати і те, досудове розслідування розпочинається лише з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення – взагалі не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 

При цьому вся ст. 306 КПК України, на ч. 3 цієї статті, на яку протизаконно посилається суддя Писанець В.А,  визначає  порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора вже під час досудового розслідування, де обов’язки  для мене ще не настали, так як внесення відомостей до ЄРДР –  ще не здійснювалося, досудове розслідування по моїх заявах –  ще не починалося і відповідно в мене ще взагалі не виникав процесуальний обов’язок з’являтися в суд на виклик як начебто винною особою.

4.  Протиправно і протизаконно відмовляючи взагалі в розгляді і в задоволенні скарги в порядку ст. 303 КПК України, суддя Писанець В.А. відверто спотворює чинне законодавство і дійсну ситуацію по справі, коли в абзаці 3 своєї ухвали «встановлює», що «згідно ч.ч.1, 8 ст. 135, ч. 1 ст. 136 КПК України, про причини своєї неявки суду мною не повідомлено, а заяви або клопотання не подано», таким чином створюючи собі незаконну підставу застосовувати стосовно мене заходи забезпечення кримінального провадження.

Ці правові   норми КПК визначені в розділі II «ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ». Цей другий розділ КПК України і відповідна глава 10 «Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування» та глава 11 «Виклик слідчим,  прокурором, судовий виклик і привід»  – НЕ МАЮТЬ ЖОДНОГО ВІДНОШЕННЯ ДО МЕНЕ і ДО ДАНОЇ СПРАВИ, так як визначають встановлені цим законом види і конкретні законні заходи забезпечення дієвості кримінального провадження, які застосовуються:

a) Лише на підставі ухвали слідчого судді або суду;

b) Судовий виклик та привід по цим статтям застосовується лише до підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого чи його представника;

c) Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування;

d) Заходи забезпечення можливі лише по справам, по яким відомості про кримінальне правопорушення вже внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань;

e) Застосування заходів забезпечення кримінального провадження взагалі  не допускається, якщо слідчий, прокурор: не доведе ступінь тяжкості правопорушення, потребу втручання у права і свободи особи, про якого ідеться в клопотанні слідчого, прокурора та не будуть обґрунтовані інші належні підстави для застосування заходів забезпечення, а також не будуть виконані загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження згідно ст. 132 КПК України, де передбачається також до клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додавання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

По даному судовому провадженню стосовно мене ухвала про застосування заходів забезпечення виноситись не могла взагалі, так як я не є ні підозрюваний, ні обвинувачений, а в результаті організованої злочинної діяльності – я  навіть не потерпілий, а лише заявник. Проте, не маючи жодних підстав для застосування заходів забезпечення до мене, суддя Писанець В.А. свідомо і зумисно спотворює  законодавство, злочинно ігнорує і порушує процесуальний закон та порядок його застосування, коли виключно з метою «обґрунтувати» перетворення своїх власних зловживань у начебто мою винність, щоб в особливо цинічний формі перекласти власну вину на мене і таким чином здійснити відмову взагалі проводити належний розгляд моєї скарги в порядку ст. 303 КПК України по суті, при цьому брутально позбавляючи мене та Фонд доступу до правосуддя та гарантованого Конституцією  судового захисту.

5.   Згідно ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, а кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінального процесуального кодексу та інших законів України. Але як незаперечно підтверджують факти і документальні докази, викладені в моїй заяві про вчинення злочину № 7 від 21.02.2018 року та в скарзі в порядку ст. 303 КПК України № 10 від 27.02.2018 року, в результаті винесення слідчим суддею Писанцем В.А. ухвали від 03 серпня 2018 року відбулося грубе порушення:

- статей 1, 3, 5, 6, 8, 9, 15, 19, 21-24, 27, 28, 34,36, 37, 40, 55, 56, 57, 60, 61, 64, 68, 92, 113, 121 Конституції України;

- статей 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 21, 23, 24, 26, 28, 36, 134, 135,  214, 216, 309 КПК України;

- статей 1, ч. 1 ст. 2, статей 3, 4, 12, 18, 24, 26, ч. 4 ст. 41,   ч. 3 ст. 364 та  ч. 2 ст. 366 КК України, ст.375 та ч. 2 ст. 382 КК України, а форма і висновки судді Писанець В.А.  в оскаржуваній ухвалі від 03 серпня 2018 року мають усі ознаки злочинного зловживання владою і посадовим становищем, узурпації державної влади та винесення завідомо неправосудної ухвали на корисливе замовлення, що відповідно вплинуло: на повну відсутність розгляду скарги по суті, неповноту розгляду, зумисне неправильне застосування закону з невідповідними висновками, на вирішення питання про винуватість ряду високопосадовців та на правильність застосування судом, прокурорами та поліцією Конституції і законів України про кримінальну відповідальність, що дає всі підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

6.   Згідно статей 3, 5, 6, 19, 21-24, 36, 40, 55, 60, 64, 68, Конституції України, що мають найвищу юридичну силу і є нормами прямої дії:

- права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3);

- органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6) і ніхто не може узурпувати державну владу (ст.5);

- звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується(ст.8);

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19);

- усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, а права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21);

-  конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст. 22);

-  усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40);

-  права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55);

-  ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність (ст. 60);

-  кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст.68).

Але спочатку голова апеляційного суду міста Києва Головачов Ярослав Вячеславович, узурпувавши державну владу і явно зловживаючи своїм високим службовим становищем і державною владою, потім Генпрокурор Луценко Ю.В., а потім і слідчий суддя Писанець В.А. проігнорував УСІ вище вказані конституційні норми і свої безпосередні обов’язки та злочинною ухвалою від 03 серпня 2018 року, всупереч своїх службових і конституційних обов’язків, вказаних в статтях 3, 5, 6, 21-24, 36, 40, 55, 60, 64, 68,124, 129 Конституції України, взагалі відмовився здійснювати належний розгляд моєї скарги в порядку ст. 303 КПК України по суті і таким чином та всупереч Конституції відмовився і здійснювати правосуддя та забезпечувати судовий захист від протиправних посягань.

7.  Відповідно до ст. 40  Конституції України кожен має право на особисте звернення до посадових осіб державної влади, які зобов’язані належно розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.  Ці конституційні права і гарантії відповідно до ст. 64 Конституції  не можуть  бути обмежені  навіть у військовий  або надзвичайний час.  Крім того, згідно до статті 7 Закону України Про звернення громадян, забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення, а звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та належному розгляду і задоволенню.

Але слідчий суддя Печерського райсуду Писанець Віталій Анатолійович, без сумніву знаючи свої конституційні обов’язки та процесуальний закон і суть моєї скарги в порядку ст. 303 КПК України, не маючи жодних підстав для відмови у її прийнятті, усвідомлюючи, що в разі її належного розгляду йому доведеться визнавати злочинну діяльність Генпрокурора Луценка Ю.В. та зобов’язувати його вносити відповідну інформацію  до ЄРДР щодо скоєного головою апеляційного суду м. Києва Головачова Я.В.кримінального правопорушення, а також приймати судове рішення, що неминуче торкнеться найвищих посадових осіб Генпрокуратури під керівництвом Луценка Ю.В., Міністерства юстиції під керівництвом одіозного П.Петренка, генералів СБУ та інших посадовців у списку з 24-ох співучасників злочину, Писанець В.А., користуючись своїм високим службовим становищем судді, узурпувавши владу і злочинно зловживаючи державною владою, всупереч Конституції, своїх прямих обов’язків та всього вище вказаного чинного законодавства своєю завідомо неправосудною ухвалою від 03 серпня 2018 року злочинно ухилився від належного розгляду по суті моєї скарги, а злочинними маніпуляціями з законом і своїм словоблудством зробив мене винним в тому, що… він сам не виконав своїх конституційних обов’язків і таким чином відмовив у задоволенні скарги взагалі без розгляду по суті, злочинно позбавивши мене і Фонд судового захисту та всіх конституційних і законних прав та свобод.

8.  Рішенням Конституційного Суду України у справі № 9-зп  від 25 грудня 1997 року (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-97) за конституційним зверненням жителів міста Жовті Води, вирішено, що «частина перша  статті  55 Конституції  України   містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи  порушені  або порушуються,  створено  або створюються  перешкоди для  їх  реалізації або  мають місце інші ущемлення прав та свобод, а зазначена норма зобов'язує суди приймати  заяви   до  розгляду  навіть у  випадку  відсутності в   законі спеціального положення про судовий захист.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам,  є порушенням права  на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, положення  частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з  найважливіших  гарантій здійснення  як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина»  – визначено Рішенням КСУ у справі № 9-зп  від 25 грудня 1997 року.

Порушивши присягу судді, виключно з метою приховати особливо тяжкий злочин Головачова Я.В. та інших своїх колег-суддів, міністрів, генералів і їх заступників та інших співучасників особливо тяжкого злочину щодо мене і Фонду, Писанець В.А., ігноруючи і злочинно не виконуючи при цьому УСІ свої конституційні і службові обов’язки, визначені в статтях 3, 5, 6, 19, 21-24, 36, 40, 55, 60, 64, 68, 124 Конституції України, грубо порушуючи Рішення КСУ  по справі № 9-зп  від 25 грудня 1997 року, злочинно відмовив в розгляді моєї скарги по суті, а потім цинічно переклавши свою вину на мене, брутально позбавив мене та Фонд прав на доступ до правосуддя, прав на судовий захист та УСІХ інших  прав і свобод,  які  згідно статей 1, 11 Європейської конвенції з прав людини через Фонд взагалі не підлягають жодним обмеженням.

9.  При дотриманні форми і змісту та процесуального закону, моя і будь-яка інша скарга в порядку ст. 303 КПК України протягом 72-годинного строку підлягає БЕЗУМОВНОМУ ЗАДОВОЛЕННЮ, так як Конституція і процесуальний закон в ч. 1 ст. 214  КПК України вимагає БЕЗУМОВНОГО  виконання обов’язку для кожного прокурора і судді не пізніше 24 годин  після подання заяви про правопорушення забезпечити внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.  

Проте своїми цілеспрямованими злочинними діями і висновками, суддя Писанець В.А.своєю завідомо неправосудною ухвалою від 03 серпня 2018 року забезпечив безкарну попередню і подальшу злочинну діяльність голови апеляційного суду м.Києва  Головачова Я.В., який не тільки позбавив прав на судовий захист та на оскарження завідомо неправосудної ухвали судді Васильєвої від  13.07.2017 року, а  й  злочинно перешкодив скасуванню злочинно відкритих корумпованими прокурорами: кримінального провадження № 12017080020000472» лише по ч. 1 ст. 366 КПК України без внесення даних до ЄРДР та № 42017000000002860 за завідомо неправосудною ухвалою судді Васильєвої лише  за ч.2 ст. 436-1 КК України з явно злочинною метою приховати значно тяжчий особливо тяжкий злочин –  менш тяжким та абсолютно незаконним призначенням розслідування нацполіцією, яка взагалі по закону не має права цього здійснювати, що в свою чергу унеможливлює належне розслідування і відповідне покарання посадових осіб, винних у масових зловживаннях і протиправних обмеженнях.

Завідомо неправосудна хвала Писанця В.А від 03 серпня 2018 року також спрямована на приховування особливо тяжкого злочину, де саме з вини  Головачова Я.В. залишилася взагалі без розгляду моя апеляційна скарга № 20 від 13.10.2017 року і відповідно без змін  антиконституційна ухвала судді Васильєвої Н.П. від 13 липня 2017, що призвело до повторного винесення ідентичної ухвали судді Батрин О.В. від 05 грудня 2017,які злочинно не містять жодної індивідуалізації осіб та належної кваліфікації скоєного особливо тяжкого групового злочину, що суперечить ч. 2 ст. 60 та ч. 2 ст. 61 Конституції України зпорушенням  кримінального провадження № 42018000000000306 лише за ч. 2 ст. 364 КК України для чергового  приховування  особливо тяжкого злочину –  менш тяжким та  призначення розслідування слідчими органами прокуратури, зацікавленої в кришуванні оргзлочинності своїх кадрів.

В результаті своїх власних злочинних дій і бездіяльності, спочатку Головачов Я.В. в очевидній змові з невстановленими особами ПАТ «Укрпошта» грубо порушив ч. 3 ст. 364 і ч. 2 ст. 382 КК України, а також свідомо став співучасником особливо тяжкого групового злочину інших високих посадовців (24 особи)  по ч. 2 ст. 366,  ст. 375 КК та ч. 2 ст. 436.1 КК України, а потім слідчий суддя Писанець В.А. –  завідомо неправосудною ухвалою від 03 серпня 2018 року приховав організовану групову злочинну діяльність своїх колег та інших високопосадовців і по очевидній змові став співучасником організованої злочинності.

Відповідно до ч. 3 ст. 364 КК України зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне використання службовими особами влади та службового становища всупереч інтересам служби, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, спричинили тяжкі наслідки та заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб – є злочином.

Відповідно до ч. 2 ст. 366 КК України службові підроблення, тобто службові підроблення з внесенням службовими особами до офіційних документів завідомо неправдивої і забороненої законом інформації, а також складання і видача завідомо неправдивих документів – є злочином.

Відповідно до ч. 2 ст. 436.1 КК України пропаганда злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, тобто виготовлення, поширення, а також публічне використання і пропаганда забороненої символіки комуністичного тоталітарного режиму організованою групою осіб, що є представниками державної влади, або вчинені організованою групою – є злочином.

Відповідно до ст. 375 КК України, постановлення  суддею завідомо неправосудного рішення, ухвали або постанови, тобто дії, вчинені з корисливих мотивів чи інших особистих інтересах з постановленням суддею завідомо неправосудного вироку, ухвали або постанови – є злочином.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КК України, умисне невиконання службовою особою судового рішення, що набрало законної сили, або перешкодження їх виконанню – є злочином.

10.  Злочинні дії Головачова Ярослава Вячеславовича підтверджуються документально у листі ПАТ «Укрпошта» від 27.11.17 № 02-4-336 та доданим до цього листа службовим повідомленням з Києва № 0000000007 від 27.11.2017, де вказується, що «сам суддя прийти за листом відмовився, але був проінформований», що вказує на свідомі протиправні дії і злочинну бездіяльність Головачова.  При цьому тут же повідомляється про те, «судді особисто по договору листи не вручаються», що явно суперечить Рішенню КСУ по справі № 9-зп  від 25 грудня 1997 року і Правилами надання послуг поштового зв’язку, затвердженим Постановою КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 та  вказує на явно злочинні зловживання не тільки самого Головачова Я.В., який не тільки злочинно в усній формі відмовився одержувати, а й підписав злочинний договір з ПАТ «Укрпошта», що суперечить чинному законодавству і спрямований на створення перешкод та позбавлення судового захисту спільно з посадовими особами ПАТ «Укрпошта».

Злочинні дії і очевидний мотив для винесення завідомо неправосудної ухвали судді Писанець В.А. незаперечно підтверджуються самим текстом оскаржуваної ухвали від 03 серпня 2018 року, де навіть не згадується суть скарги і прізвища Луценка Ю.В. та Головачова Я.В., а всупереч Конституції і процесуального закону, свідомим спотворенням чинного законодавства і невиконанням конституційних обов’язків порушена присяга судді і здійснено злочинне позбавлення прав на доступ до правосуддя та прав на судовий захист від протиправних посягань.

Крім того, так як з грудня 2016 року і до цього часу  мені нічого не повідомляється про внесення  на протязі доби відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань групового злочину  Данова А.А., Нікітенка С.В., Пилипенко Д.Ю. і Ніколаєвої Г.Є., Цап О.В., М.Шейко, Романова В.П.,  Шаповалова А., Р.Артеменка, М.Бойка, І.Бутенка, Бондаренко Н.М.,  В.Кармана, О.Шевченка, І.Горбаня, В.Чорного, О.Родіка, Шмітька О.Г., В.Маякова, Д.Чернишова, П.Мороза, П.Петренка  по ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 436.1 КК України, в результаті чого здійснено зміну організаційно-правової форми Фонду і примусову  реорганізацію без відома і згоди Фонду та його засновника, а злочинні  дії і бездіяльність Луценка Ю.В., Головачова Я.В. та Писанець  В.А. очевидно також спрямовані на продовження вже скоєного особливо тяжкого злочину без   виконання обов’язку прокуратури і суду забезпечувати обов’язкове занесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочинати належне розслідування стосовно ряду осіб, винних в масових злочинних зловживаннях та в завданні величезної шкоди Фонду і його членам, що дискримінуються і переслідуються за громадську діяльність.

Злочинне втручання в законну громадську діяльність Фонду корумпованих «правоохоронців» на високих державних посадах, призвело до довготривалих незаконних обмежень з настанням особливо тяжких наслідків, де відсутність належного повторного внесення Фонду до ЄДР, примусова реорганізація Фонду зі злочинною зміною організаційно-правової форми Фонду, злочинне позбавлення ознаки неприбутковості та злочинна відмова проставляти апостиль на статуті Фонду в свою чергу призвели до втрати Фондом тільки 1.02.2017 року двох міжнародних траншів, одного на суму 457 тисяч 565 грн. і другого на суму 342 тисячі 756 грн., що загалом складає 800 тисяч 321 гривню завданої матеріальної шкоди та понад 500 тисяч гривень завданої моральної шкоди.

Так як відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом, а суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, на підставі чинного вітчизняного і міжнародного законодавства, враховуючи все вище викладене і додане та керуючись ст.ст. 1, 2,3, 6, 11, 28-30, ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ст. 375, ч. 2 ст. 382 та ч. 2 ст. 436.1  КК України, ст.ст. 1, 2, 7, 8, 9, 10, 11, 55, 56, 214, 215, 216, ч. 3 ст. 392, ст. 395, 407, 409, 410, 411, 412, 413  КПК України  

вимагаю:

1. У зв’язку з тим, що голова Апеляційного суду м. Києва Головачов Я.В. є зацікавленою особою і не відсторонений від своїх обов’язків, забезпечити направлення даної апеляції до іншого апеляційного суду для відкриття апеляційного провадження і призначення апеляційного розгляду по даній справі, невідкладно надавши  мені відповідну ухвалу.
2. Так як з оскаржуваною ухвалою судді Писанець В.А. від 03 серпня 2018 року, що в дійсності очевидно винесена без виклику мене в суд аж 17.08.2018 року (по даті біля штихкоду), а мені відповідно вдалося познайомитися з нею тільки 04 квітня 2019 року і виключно з вини суду першої інстанції, на підставі п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 2 та абзацу 2 ст. 395 КПК України відновити строки на апеляційне оскарження –  з 04 квітня 2019 року.
3. Забезпечити неупереджений і справедливий розгляд по даній справі, витребувавши в Печерського районного суду міста Києва справу № 757/12461/18-к, забезпечивши таким чином необхідні докази.
4. Розглянути дану апеляційну скаргу по суті і на підставі ч. 3, ст. 392; п.10 ст. 393; ч. 1 ст. 404; пункту 2 ч. 3 ст. 407; пуктів 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 409; пукту 2 ч. 1 ст. 410; пунктів 2, 3, 4 ч 1 та ч. 2 ст. 411; ч.1 ст. 412 та пунктів  1, 2 ч. 1 ст. 413 – ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Писанець В.А.  від 03 серпня 2018 року скасувати, а по справі винести нове рішення, яким зобов’язати Генерального прокурора України негайно, але не пізніше як в 24 годин внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні відомості про вчинення посадовими особами органів державної влади  Головачовим Я.В., Луценком Ю.В.,  Писанець В.А.  та іншими причетними особами особливо тяжкого групового злочину по ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ст. 375, ч. 2 ст. 382 та ч. 2 ст. 436.1 КК України, а також зобов’язати призначення  належного досудового розслідування по даній справі.

Додаток з завіреними  копіями:

1) Лист з Печерського райсуду від 27.03.2019 з датою на звороті про одержання ухвали від 03.08.2018 року лише 04.04.2019 року – на 1 арк.;

2) Ухвала судді Печерського райсуду м. Києва Писанець В.А. від 03 серпня 2018 – на 1 арк.;

3) Претензія Фонду № 2 від 28.02.2019 до голови Печерського райсуду Козлова Р.Ю. – на 1 арк.;

4) Лист відповідь від Укрпошти від 12.10.2018 року – на 1 арк.;

5) Скарга Фонду в порядку ст. 303 КПК України № 10 від 27.02.2018 р. – на 3 арк.;

6) Заява Фонду № 7 від 21.02.2018р. про злочин Головачова Я.В. – 8 арк.;

7) Правозахисні повноваження Фонду від 04 грудня 1996 року – на 1 арк.

Всього додатку: на 16  арк..

Засновник і президент Фонду                                                              С.П.Стеценко