17 лютого 2016 року  Кореспондент  повідомив широкій громадськості в Україні про те, як підроблялися біблійні артефакти.  Виявляється, для багатьох стало несподіванкою те, що історія християнства наскрізь просякнута обманом і корисливими фальсифікаціями, а скрижаль часів Першого Храму й інші артефакти, що нібито підтверджують і документують біблійні історії, були сфабриковані хіміками і філологами. 

Так  «свята» Біблія описує царя Соломона як найбільшого зі старозавітних володарів, хоча ні від нього самого, ні від його "першого" храму, ні від його могутнього  царства,  яке начебто існувало 3 тис. років тому, не залишилося  ніяких археологічних доказів.  Як розповідає  Ізраїль Фількенштейн, професор Тель-Авівського університету: – «У нас немає ніяких археологічних свідоцтв існування великого Соломонова    царства, і все, що ми маємо, це текст Біблії, але і цей текст був записаний набагато пізніше».

А почалося  виявлення фальсифікацій  ще у липні 2001 року, коли такий собі приватний детектив Іцхак Цу запропонував двом єрусалимським професорам перевірити справжність і продати певний давній предмет, про що писав Дмитро Громов  у №4 журналу Корреспондентвід 5 лютого 2016 року. Це був прямокутний чорний камінь з вибитим на ньому старовинним текстом.  Письмена староєврейською мовою, вибиті на таємничій табличці, перегукувалися з історією зі Старого завіту, детально розповідаючи про ремонтні роботи  в храмі за царя Йоаса, який жив на 100 років пізніше за Соломона, але до спалення святині.

Цей камінь, який згодом отримав назву скрижалі Йоаса, потрапив в одну з провідних наукових установ Ізраїлю – Геологічний центр. Його фахівці після низки експертиз встановили, що артефакт справжній і в січні 2003-го оголосили  про це світу. В результаті цього пресу, а одночасно  і багатомільйонну спільноту вірян підірвала сенсація – знайдено чи не перше археологічне підтвердження біблійних текстів, а камінь був виставлений на продаж. За різними оцінками, власник, який волів залишатися невідомим, просив за нього від $ 3 млн до $ 10 млн. При цьому реліквія мала залишитися в Ізраїлі і стати надбанням широкої громадськості. Придбати артефакт вирішив найбільший у країні Музей Ізраїлю в Єрусалимі.

«Ми, зрозуміло, були зацікавлені в придбанні експоната, який допоміг би музею виконувати його завдання. А завдання це полягає в тому, щоб знайомити відвідувачів з біблійною археологією», – розповідає Джеймс Шнайдер, директор музею в документальному фільмі BBC King Solomon's Tablet of  Stone.

Перш  ніж розлучитися з мільйонами доларів, Шнайдер вирішив перестрахуватися і ще раз перевірити достовірність знахідки. Однак напередодні покупки і саме в той момент, коли музей спробував розпочати своє розслідування,  власник каменю і сам експонат таємниче зникли. Це викликало у вчених і представників влади ще більші сумніви з приводу його походження. Слідчі Управління старовини Ізраїлю, яке має спеціальний відділ для таких розслідувань, об'їздили всю країну і, нарешті, вийшли на відомого бізнесмена і колекціонера Одеда Ґолана, у якого і був виявлений камінь.

 «Ми об'їхали весь Ізраїль з півночі на південь, – розповідає Амір Ганор, слідчий Управління старовини. – Цей приватний детектив майже не залишив доказів. Зрештою, ми знайшли його в місті Рамат-Ган. Він сказав нам, що його найняв Одед Ґолан».

Власник найбільшої колекції старожитностей в Ізраїлі Одед Ґолан, до якого тут же навідався спецназ Управління старовини, пояснив, що він не є власником каменю, а виконував лише роль посередника і де перебуває предмет, не знає. Ґолан також розповів, що власник каменя помер, і реліквія перебуває у його вдови, яка мешкає в Палестині, і зв'язку з нею у нього немає. Однак слідчі дізналися один цікавий факт: Ґолан виявився власником іншого знаменитого на той момент артефакту – оссуарія Якова, представленого світу роком раніше і виставленого в канадському Королівському музеї Онтаріо.

Оссуарій, рака, або просто скринька для мощей, був об'єктом, який часто знаходили під час розкопок в ізраїльських похоронних печерах і гробницях. Оссуарій Ґолана був особливим – на ньому значився напис давньоєврейською – Яків син Йосипа брат Ісуса.

Фахівці оголосили раку першим речовим доказом існування Христа. У Канаді подивитися на світову сенсацію прийшли майже 100 тис. осіб. Але пізніше багатьох насторожив зв'язок двох неймовірних артефактів з одним прізвищем.

«Один і той самий колекціонер мав відношення до неймовірних за значенням знахідок. Або це якась небувала удача, або тут щось нечисто», – каже Буаз Гаун, кореспондент ізраїльської газети Маарів.

Такі підозри виникли й у влади Ізраїлю. Поліція провела обшук в квартирах й офісах Ґолана, де крім оссуарія знайшлася і зникла скрижаль. Тепер спеціальній комісії з лінгвістів, археологів і геологів належало встановити природу обох предметів.

Першу сумнівну деталь виявив Гурвіц. Ключова фраза тексту на камені ... і виправив пошкодження в храмі давньоєврейською звучала як «бедек абаіт». Хоча це словосполучення за часів Соломона мало прямо протилежне значення, стверджує Гурвіц. Якщо в сучасному івриті ці слова означають «виправляти», то в біблійному – «пошкоджувати». Таким чином, фраза перетворювалася на безглуздя.

«Якщо перекласти, то вийде: «я завдав пошкодження храму». У світлі того, що в написі цар пишається тим, що він відновив храм, ця фраза – безглуздість, абсурд», – вважає Гурвіц.

Крім того, в експертів з'явилися підозри, що патина, тобто тонкий  шар, який за сотні і тисячі років утворюється на поверхні каменя від його взаємодії з повітрям, водою і ѓрунтом, була створена штучно із суміші  речовин.

Крапку в розслідуванні поставили представники точних наук, коли остаточний аналіз патини доручили одному з найкращих археологів країни – Ювалю Ґорану, професору Тель-Авівського університету. Він виявив, що на зворотному боці каменю у складі його покриття був тільки кварц, але не було карбонату кальцію, характерного для порід храмової гори. Ця частина патини не могла сформуватися в Єрусалимі, дійшов висновку вчений.

Загадка, чому патина з двох боків каменю так відрізняється, трохи з’ясувалася, коли Ґоран став вивчати покриття всередині вигравіруваних букв. Воно легко відставало, на відміну від патини навколо.

«Якщо букви очистити, то стає видно поверхню утворених ними заглиблень – вони були зроблені зовсім недавно, – зробив висновок археолог. – Видно паралельні сліди, залишені зубилом або навіть дрилем, якимось електричним інструментом».

Крім того, професор виявив у патині частки морських скам'янілостей – фаромени, які міг носити на собі лише камінь, який довгий час пролежав у морі. А Єрусалим далекий від моря.

Вчені зробили висновок: у ролі необхідного інгредієнта справжньої патини – карбонату кальцію – аферисти використовували крейду з морськими скам'янілостями. Складові «патини» спочатку були подрібнені шахраями у порошок, а потім змішані в гарячій воді. Якщо використовувати гарячу воду, то покриття міцно цементується на поверхні предмета.

Після цього вчені зайнялися оссуарієм Якова – і тут також виявили свіжий напис, вкритий штучною патиною.

18 червня 2003 року ізраїльська влада оголосила вердикт: великі святині християнського світу – підробка. В ізраїльській археології вибухнув скандал: фальсифікатори обдурили провідних вчених країни.

«Підробки дискредитують археологію як науку, наука виявляється упередженою, історія – недостовірною, археологія стає неточною наукою, – каже Ґоран. – Чим більше таких підробок, тим далі від істини висновки вчених».

Після арешту Ґолана в його квартирі поліція виявила майстерню з цілим арсеналом інструментів для робіт по каменю, в тому числі і дриль з безліччю насадок, схожий на знамениту підроблену скрижаль великий чорний камінь, контейнери з ѓрунтом для приготування сумішей.

Кімната була наповнена наполовину виготовленими артефактами, серед яких давні царські печатки – булли, форми для відливання статуеток.

«Напис царя Йоаса фактично відкрив скриньку Пандори, наповнену старожитностями. За останні 10-15 років вони були продані різним музеям і колекціонерам за величезні гроші», – резюмує Гаун.

Ґоран провів експертизу десятків предметів з майстерні Ґолана – і всі вони виявилися ерзацами, тобто підробками. Слідство дійшло висновку: речі, виготовлені зграєю шахраїв, потрапили за величезні гроші в колекції провідних музеїв світу.

«Артефакти, знайдені не під час розкопок, ймовірно, слід вважати підробленими, якщо, звичайно, неможливо довести зворотне», – підсумував Ґоран.

Однак  в цій історії набагато важливіше інше, вважають експерти. Шахраї спекулювали на бажанні мільйонів людей побачити наукові підтвердження автентичності біблійної історії, і з цими людьми вчинили жорстоко і цинічно.

Більш детально читати тут: http://ua.korrespondent.net/world/3630403-kamin-zlochynu-yak-pidroblialy-bibliini-artefakty

Станіслав Стеценко / Mahno.info