ПОВІСТЬ ПРО ШОКОЛАД

ВІД НАШОГО ЗЕМЛЯКА-КОЗАКА ЛИЦАРСЬКА КРИТИЧНО-ПОЕТИЧНА, НАДЗВИЧАЙНО АКТУАЛЬНА ПОВІСТЬ ПРО ШОКОЛАД З НАЧИНКОЮ!!!
РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ ВСІМ ЧИТАТИ, АЛЕ НЕНЮХАТИ!

Mykola Bilocopytov

ПОВІСТЬ ПРО ШОКОЛАД

ЗАСПІВ

Життя швидкозмінне:
гучне, наче дзвін,
То ніби дірява бомажка…
«Не дай, Боже, жити у час перемін!»
Ну, тобто, невпевнено й тяжко.
Це хтось із премудрих китайців прорік –
Ден Сі, Мао Гун чи Конфуцій…
А ми живемо одинадцятий рік
В полоні своїх революцій.
Бажаємо змін, що мов тіні бліді,
То світяться в душах, то тануть –
Міняєм закони, міняєм вождів,
А зміни ніяк не настануть.
І зводиться все до блаженних ідей:
Черговій довіритись владі,
І все нам складеться,
все, як у людей,
І будемо – у шоколаді!

1

Плід мирних помаранчевих протестів
Довірливо-наївних чесних мас
Явився у подобі… хитрих бестій
Із лейбами «Олігархічний клас».
Вони засіли в Раду й коло Ради,
Проникли в міністерський Кабінет,
Нахабні їдаки, мов колоради,
За рік вмегелять не один бюджет.
Цікаву запровадили методу
Розподілу доходів – красота:
Дістався аж ОДИН процент народу,
А їм лиш те, що лишилось до СТА…
І, навчені казуїстичним трюкам,
Так пудрять мізки, аж «тоска бєрьот»:
Є успіхи – то їхні роблять руки,
А є проблеми – винен сам народ.
В електорату щелепи відвисли,
Коли на світ явилось диво з див:
Аж двічі зека в президентське крісло
(Так, тіпа, люди «голоснули», звісно)
Олігархат підступно посадив.
Ото вже в хамів розпустились руки –
На Україну кинулись, мов круки,
Хто ріже, хто здирає, хто клює…
За принципом: що бачу, те моє!
Багато хто вважав, що все пропало –
Ніколи не скінчиться дерибан…
Та збурилась народу кров зухвала* –
Повстанський дух прорвавсь крізь лінь і сало
І люд повстав.
І знову – на Майдан!

2

Вже звикли хами, що народ – це бидло.
І в цьому винен сам-таки народ,
Якому до пори не остогидло,
Що ними править круглий ідіот,
Що у найвищу – у Верховну Раду
Народу нерозбірлива рука
Сама напхала добровільно й радо
Не депутатів, а котів з мішка.
О пресловуті ці «закриті списки»
Вони й тепер, як мовиться, в ходу,
Тож біля держкорита і держмиски,
Куди не глянеш – кримінальні писки,
В яких на думці тільки власні зиски –
Тому-то в нас усе й не до ладу…
І ось Майдан – величний і трагічний,
Бурхливий океан людських надій.
Киплять народу прагнення одвічні
У вулканічнім клекоті подій.
Змішалися в суєтнім вінегреті
Ненависть і любов, життя і смерть…
І наші гасла знають на планеті:
І «Слава Україні!» й «Банду геть!»
Від цього владі страшно і незручно
Немов засів у мізках геморой…
Якщо життя – театр, то власноручно
Народ сценарій дійства пише влучно
І сам народ – там головний герой.

3

Майдан переміг.
Перемога – важка,
Не всі тут живі і здорові.
Є Сотня Небесна на вічних зірках
І екс-президент у Ростові.
І можна б радіть під чужинське «ура!»
Бо ж нерядовенька нагода:
Крізь палені шини з димів прозира
Жертовно здобута СВОБОДА.
Та радісна мить святкування звитяг,
Мов іскра – спалахує й гасне.
А далі…
А далі – буденне життя
Далеко не завжди прекрасне.
Потроху згасає бунтарський запал
І протяг дими пилососить…
А піна Майдану – підступний кагал
На віче народне ще теплий загал,
Мов Проня: вляглися і просють.
Обіцянок-цяцянок ллється сироп,
Витьохкують пишні рулади:
«Та ми…
та для вас…
та вопще…
куля в лоб!..
Ось тільки…
пустіть нас до влади…»
І люд, як на хитру наживку карась,
Клює на привабливу фразу –
Признавши кармічну свою іпостась**:
А, може ж таки цього разу?..

4

Ой, тривожні «врємєна»,
Ой, тривожні…
Правлять нами імена
Геть порожні.
Не з небес ці діячі
Узялися –
На Майдані стоячи
Нам клялися:
«Маєм наміри благі
І чистенькі –
Вбережем од ворогів
Рідну Неньку!
Януковщину брудну
Ми – за шийку!
Корупційну сарану –
На помийку!..
Безкорисливо служить
Завжди раді,
Приготуйтеся «балдіть»
В шоколаді…»
Ще луною бравий тріск
Не відбито –
Діячі вже подались
До корита.
Те, що люди вслід гули –
Вже й не чули.
Те, що людям наплели –
Геть забули.
Чим же кращі, ніж старі,
Новобранці?
То, виходить, угорі
Знов засранці?

5

«Бандитам – тюрми!»,
і «Свободу Юлі!»
До гасел ми удатні мастаки…
А замість виконання гасел – дулі
І з лівої, і з правої руки.
Чи нам чужинські бабки пошептали –
Бажаєм змін, а зміни (бля!) не пруть:
Продовжують хапати ті, хто крали
І ті, хто брали, знов таки – беруть.
І лізуть пацифісти в генерали
У переддень новітньої війни…
І Крим ми не програли, а просрали,
Бо зверху – «геніальні» серуни.
Бо нагорі ділки – до грошей ласі,
Які лиш язиками бла-бла-бла…
Тому-то на вкраїнському Донбасі
Все йде за планом дикого Huyla.
Гримлять російські
«Гради» й «Урагани»,
А нашим є команда «Не стрілять!»
У нас новітня зброя – «мирні плани»,
А ворогам на плани ті начхать!
Коли скажений пес хапа за сраку
То це, природно, виклика протест:
Для захисту потрібно брать ломаку,
А не читати псові маніфест!

6

Не те із нами щось.
Бо дико й тошно –
Шукати глузд в простих речах дарма:
Що ж то за бійня йде у нас АТОшна*** –
Загиблі є, але війни… нема (?).
Зникає люд у смерті хижій пащі,
Із примхи ліліпута-палача,
А телевізор, чи як кажуть – ящик,
Здається, тих «дрібниць» не поміча.
Десь за вікном, під гуркіт канонади,
Хтось глухо видиха останнє «ой!»,
А в ящику – реклама шоколаду,
Прокладок і картинок із «Playboy».
А в ящику якесь веселе шоу,
Хтось заклика: «Лови щасливу мить!»,
А хтось блазнює тупо: «йєс?» чи «ноу?»
І всюдисущий Савік шустерить…**звіздить**
І пофіг багатьом!
Бо в шоколаді,
У каві й шоу – їхній сенс життя.
А щоб ви ними, подавились, бл@ді,
І зникли з тим «добром» без вороття!
Пардон, прокльон цей
вирвавсь ненавмисне,
Хай швидше він травою заросте.
А серце то колотиться, то тисне:
Ой, щось не те із нами,
щось не те…

7

АТОШНА ПІСНЯ*****
Ми люди мирні вроді
Та хитру і брудну
Кацапи нам на Сході
Підсунули війну.
Хотіли нас нахабно
ШапкАми закидать,
Та виявилось раптом –
Ми вмієм воювать.

Ех, яблучко кацапутінське,
Розіб’єм на вухналь шобло путінське !
Ех, яблучко, під Дебальцями,
А ми роблені зовсім не пальцями.

Нас «буратіни» й «гради»
Довбають кожен день,
А ті, шо в Київграді
На це анітелень.
Плекають мирні плани,
Та скільки ж їх плекать?
Пора цю рать погану
Із Лугандону гнать!

Ех, яблучко, да АТОшнеє
Зробим ворогу життя суматошнеє!
Ех, яблучко, да на танкові
Хай про нас пам’ятають на Банковій!

Злізайте, хлопці, з коней –
Сідайте в БТР
Поїдемо драконить
Фальшиву ДНР.
Повернемо країні
Захоплений Донбас,
Який у бійню кинув
Міжгірський підарас.

Ех, яблучко, да на пороху,
Ой, наробимо ворогу шороху!
Ех, яблучко, да з бананами
Всю Росію засієм Майданами!

8

…Все згадується виборча агітка –
Правдива, мов брехня без каяття,
Привабливо-солодка оповідка
Про наше шоколадне майбуття:
Як і життя – із присмаком цікавим,
Зі специфічним запахом воно…
І явно – це не виріб із какави,
А в фантик запаковане giwno.

***
Щоб хтось мене не звинуватив нині
У песимізмі – присягаюсь вам:
Я вірю в гасло «Слава Україні!»,
Ну і, звичайно ж, в це –
«Смерть ворогам!»

Микола БІЛОКОПИТОВ,
м. Запоріжжя

Грудень 2014 – січень 2015 рр.