Прокурору Гуляйпільського району.

     Здійснюючи громадський моніторинг діяльності державних правоохоронних органів, особливу увагу змушені звертати на надзвичайно жорстоке поводженню з громадянами органів міліції, де застосовують садистські методи фізичного і психічного впливу. При цьому навіть після Майдану спостерігається стійка тенденція старанного приховування злочинів, здійснених кримінальними елементами, а переслідування патріотів України здійснюється через систематичну фальсифікацію справ і документів або «вибивання»тортурами «щиросердних зізнань» від громадян, які не скоювали злочинів, в яких їх обвинувачують.

     Саме таку ситуацію описує заява громадянина Мельнікова Р.В. до прокурора Гуляйпільського району Запорізької області, вказуючи на надзвичайно жорстоке і довготривале катування і мордування його 09 січня 2015 року в міліції, в результаті чого примусили взяти на себе 3 (три !) тяжких злочини, яких він не скоював.

     Створена попереднім бандитським режимом і старанно підтримувана нинішніми органами державної влади ЗЛОЧИННА СИСТЕМА, всіляко тепер перешкоджає і не допускає того, щоб постраждалого від міліцейської сваволі Мельнікова Р.В. приймали на лікування в Гуляйпільській районній лікарні та всіляко перешкоджають проведенню належної і своєчасної судмедекспертизи нанесених йому тілесних ушкоджень. З огляду на ці протизаконні і протиправні дії, наша громадська правозахисна організація змушена взяти на громадський контроль хід даної справи, жахливі деталі якої не можуть залишити нікого осторонь.

НЕ будьте байдужими, не залишайтеся осторонь, бо вже завтра злочинні «правоохоронці» можуть познущатися з будь-кого !!! Ось так може виглядати обличчя і тіло будь-якого громадянина, якого вхопить міліція !!!

Прокурору Гуляйпільського району

До широкої громадськості і правозахисних організацій

Мельніков Роман Васильович

70200, м. Гуляйполе, вул. Кірова, 6 кв. 2

  ЗАЯВА

     У зв’язку з протиправними і незаконними діями органів міліції, застосування до мене тортур з метою повісити на мене чужі злочини і обвинуватити мене в тому, чого я не скоював, змушений заявити наступне:

     1. 09 січня 2015 року мене раптом двоє працівників міліції у формі і Подоляко Н.Н. в цивільному заарештували мене в районі автовокзалу приблизно об 11 годині 30 хвилин, нічого не пояснюючи посадили в службовий міліцейський автомобіль і відвезли в Гуляйпільський райвідділ міліції, а там завели в кабінет № 8, де знаходився працівник кримінального розшуку Рябко Ігор Володимирович і ще двоє, яких прізвища мені невідомі, а лише почув їх імена – Роман і Олександр. Тільки я переступив поріг кабінету, Рябко сильно вдарив мене долонею у вухо. Від несподіваного сильного і болючого удару я впав. Рябко в грубій формі наказав мені підніматися, а коли я піднявся – він мене вже двічі ударив по голові у висок, від чого я знову упав. Я знову почав підніматися, але в цей час мене вже збив з ніг удар у висок з іншої сторони від оперуповноваженого Олександра, від якого я знову впав, але в іншу сторону. Вже на полу мене вдарив знову Рябко І.В., але тепер ногою сильно по моїй нозі вище коліна і знову грубою нецензурною лайкою наказав мені підводитись. Після того, як я знову піднявся, Рябко, нецензурно лаючись, накинув на мене бронежилет і сказав щоб я в бронежилеті присідав не менше сто разів. В мене дуже боліла вдарена нога і я сказав що не зможу це робити і почав знімати з себе бронежилет, а Рябко в цей момент знову і з силою боляче вдарив мене долонею у вухо і ногою в груди. Я впав від болю і перевернувшись, спробував відповзти за стілець, щоб міліціонери не могли знову бити по голові. Але міліціонери ухопили мене за ноги і хоч я пручався і не давався їм, вони утрьох витягли мене на середину кабінету, де потім двоє (Роман і Олександр) вхопили мене за руки і з силою притиснули до полу обличчям вниз, а Рябко стягнув з мене штани і труси та приставив до мого заднього проходу міліцейську дубинку. З силою надававши дубинкою, Рябко почав погрожувати мені засунути його в зад, натискаючи все сильніше і сказав, що або я виконаю всі їхні вимоги, або мені порвуть зад дубинкою так, що я потім ніколи вже не вилікуюсь. Від болю і приниження та в умовах реальної загрози фізичної розправи з непередбачуваними тяжкими наслідками, щоб припинити якось знущання і катування, я змушений був сказати що зроблю все що вони скажуть. Після цього вони мене підняли і посадили на стілець та дали мені можливість одягнутися, а потім почали допитувати мене де і коли я вкрав DVD-програвач, як це я умудрився 02 січня його вкрасти і куди вкрадений програвач подів. В мене дуже боліла голова і я не розумів що від мене хочуть. Тоді один міліціонер (Роман) залишився зі мною, а інші кудись поїхали і через годину привезли якийсь DVD-програвач, його власника і в присутності власника і без понятих там же в міліції склали документ про впізнання DVD-програвача власником.

     А коли хазяїна DVD-програвача відпустили, то Рябко почав вимагати від мене, щоб я узяв на себе ще злочини, які я не скоював – пограбування продуктового магазину і торгової точки на ринку. Я не хотів брати на себе чужі злочини і сказав що я такого нічого не робив і не грабував ні магазин, ні торговців на базарі. За ці мої слова Рябко з силою вдарив мене відкритою рукою в обличчя, від чого в мене з носа хлинула кров, а я відчув на губі і в роті смак крові, яку намагався зупинити та витерти. Кров, що забризкала все навкруги, мене примусили витирати моїми перчатками і тряпкою. Після того як я витер підлогу від власної крові, на мене посипалася довга черга ударів товстою папкою з паперами по голові, які наносив мені Рябко і після яких я впав на підлогу. Після цього мені знову в нецензурній формі наказали піднятися і стояти, а міліціонер Роман декілька разів ударив мене міліцейською дубинкою по руці і по нозі, примовляючи при цьому, що відмовляти їм я не смію, бо тоді з міліції вийти не зможу.

     2. Не витримавши цих побоїв і щоб якось припинити багатогодинне мордування і побої та якось вийти живим з міліції, я під диктовку міліції вимушений був узяти на себе викрадення DVD-програвача. Після цього знущання припинилися, але міліціонери стали вимагать від мене взяти на себе ще й пограбування торгової точки на базарі, на що я не згодився. За це мене зразу ж Роман вдарили дубинкою по спині і по руці в області ліктя, а потім примусили мене одягнути бронежилет і присісти 30 разів. Коли я знесилений не зміг піднятися на їхній рахунок 27 чи 28, а залишився сидіти навприсядки, Рябко почав бити мене папкою по голові не менше 10-12 разів і наказував піднятися, я через силу і біль піднявся, а тоді всі, крім оперуповноваженого Романа поїхали на обід, а Роман залишився зі мною в кабінеті і продовжував мене нещадно бити, наполягаючи на тому, щоб я взяв пограбування торгової точки на себе, б’ючи мене дубинкою по рукам. Не витримавши побоїв і знущань, щоб припинити побої, я вимушений був знову взяти на себе злочин, якого не здійснював. Під час цих побоїв у кабінет заходив начальник кримінального розшуку Пельчук Ю.Д. і тоді при його появі побої припинялися, а коли він виходив – побої і знущання продовжувалися знову.

     Після обідньої перерви Рябко і його помічники Олександр і Роман посадили мене в автомобіль і відвезли у продуктовий магазин, де наказали показати як я здійснив грабунок, якого я не здійснював, як саме як і де я начебто брав гроші та всі інші невідомі мені деталі. Так як я був вперше в цьому магазині і сильно боліло все тіло і голова, я не зміг точно повторити того, що мені наказували говорити під час побоїв, за що Олександр сказав мені, що коли приїдемо назад в міліцію, він продовжить мене бити, якщо я не скажу точно так, як було наказано говорити на протокол. Після цих реальних погроз я сказав все що мені диктував Олександр, після чого мене знову посадили в авто і повезли на ринок. В автомобілі по дорозі всі троє міліціонери продовжували мені погрожувати ще більшою і болючішою розправою. По приїзду на ринок я не знав де знаходиться пограбована торгова точка (контейнер). Оперуповноважений Олександр показав мені на контейнер і наказав показати як саме я відкривав цей контейнер. Так як я не знав як це зробить, я показав щось не правильно, за що пізніше в райвідділі мене побили знову. На снігу біля контейнера був відбиток взуття і мені наказали поряд ступити в сніг, щоб звірити відбиток. Слід від мого взуття був іншим і не співпадав з відбитком слідів біля пограбованого контейнера. Я сказав міліції що ось бачите, це не мої сліди. Але опери на звернули на мої слова жодної уваги, а коли знову привезли в райвідділ, то знову віддубасили мене в кабінеті № 8. Хто першим ударив, я не запам’ятав, так як удар був нанесений в глаз і в мене від цього потемніло все в очах, я упав і мене почали дубасити всі троє ногами. Били по голові, по корпусу, в живіт, били не довго - хвилини 2-3, після чого підняли мене, посадили на стільця і почали складати протоколи по всім трьом злочинам, яких я не скоював, а потім знову під погрозами порвати задницю і продовжити побої, примусили мене підписати всі складені ними документи. Потім Олександр (чи Роман, чи Рябко ) принесли в кабінет пів пляшки вонючого самогону і примусили мене випити майже стакан «щоб не боліла голова». Після чого в кабінет увійшов їхній начальник Пельчук Ю.Д. і сказав, щоб я з’явився вранці 10.01.2015 року в райвідділ і відпустив мене додому. Колия вже виходив з кабінету, я почув як хтось з міліціонерів сміючись вигукнув мені вслід: - «Ох як ми сьогодні ліхо за день закрили всі три дєла !»

Коли я прийшов додому увесь побитий і в розірваній куртці, мої рідні злякалися, побачивши мене в такому стані, а також повідомили мені, що до них приїздили двоє міліціонерів, які спочатку понишпорили по будинку, а потім дістали з пакета принесений ними чужий DVD-програвач і поклали його на телевізор та сфотографували, а потім пішли. За станом здоров’я я не зміг з’явитися в міліцію, а всі тілесні ушкодження я через пів години на прохання рідних зафіксував в пункті невідкладної допомоги в лікарні о 18 годині 15 хвилин після виходу з міліції.

     3. Свої підписи на міліцейських документах я був змушений ставити в умовах особливо важких обставин, при відсутності правової допомоги та в результаті реальної фізичної розправи із загрозою втратити не тільки своє здоров’я, а й життя, в результаті чого ці правочини (дії, слова і підписи під примусом і жорстокими побоями) здійснені мною під впливом важкого психологічного тиску і фізичних тортур, а самі правочини є такими, що порушують публічний порядок і по сфальшованим міліцією документам звинувачують мене в скоєнні тяжких злочинів, яких я в дійсності не скоював і до чого не мав жодного відношення.

     Так як дана ситуація по примушуванню мене взяти на себе три кримінальних злочини з грубою фальсифікацією документів міліцією, стосувалися не тільки мене особисто, а й безпосередньо членів моєї сім’ї (дружини і двох малолітніх дітей віком 1 і 2 роки) та батьків, а під час примушування і підписанні міліцейських документів (протоколів та іншого) на мене був здійснений жорстокий фізичний і психологічний вплив з катуваннями, з систематичним застосовуванням погроз продовження катувань і побоїв з боку працівників міліції. В результаті здійснення протизаконного примушування до підписання сфальшованих документів по трьом пограбуванням від 02.01.2015 року, я був позбавлений належної правової допомоги і відповідно до зловмисно створених міліцією умов, жорстоких побоїв і катування не міг контролювати дану ситуацію, а моє волевиявлення відповідно не було вільним та невідповідало моїй внутрішній волі.

     Повідомляю, що я не здійснював злочинів, які на мене намагається повісити міліція, а 02 січня 2015 року я знаходився вдома в присутності дружини, двох моїх малолітніх дітей, моїх родичів та друзів, які можуть підтвердити моє постійне перебування серед них і вдома та відповідну непричетність до трьох злочинів, яких я не скоював.

     Враховуючи все вище зазначене та те, що в результаті підписання виключно під впливом жорстоких побоїв і погроз розправи та в результаті зловмисно створених тяжких обставин, мене було неодноразово примушено до підписання міліцейських документів, на основі яких очевидно і було зроблено мене без вини винним в скоєнні трьох (!) пограбувань, а мене всупереч дійсним фактам зроблено винним при відсутності моєї вини та причетності до цих злочинів і примушено до виконання нікчемних правочинів, які загрожують мені довготрималим тюремним ув’язненям, з загрозами моєму життю і існуванню, змушений:

     1.На підставі ст.ст. 1, 2, 3, 4, 11, 13, 14, 17 Європейської конвенції з прав людини і відповідно до ст.ст. 27, 203, 214, 215, 216, 228, 231, 233 ЦК України я відкликаю усі свої правочини від 09 січня 2015 року, що були здійснені мною під примусом по сфальсифікованим матеріалам трьох кримінальних злочинів, які можуть призвести до визнання мене винниму тому чого я в дійсності не здійснював, так як дані правочини вчинені мною під впливом насильства і тортур, що були створені в результаті діяльності міліції для мене свідомо і зумисно.

     2.Наполягаю на негайній видачі мені направлення на проведення судово-медичної експертизи в м. Пологи по факту нанесення мені органами міліції тілесних ушкоджень.

     3.Так як мій стан здоров’я погіршився і мені необхідне лікування, прошу направлення на проведення судово-медичної експертизи надати моїй дружині Мельниковій Юлії Геннадіївні.

12 січня 2015 року підпис Р.В.Мельніков