ЗАЯВА про організовану злочинну діяльність «суддів» Телегуз С.М. та Романько О.О. в складі «Гуляйпільського районного суду»
17-02-2021. Разместил: Admin
ЗАЯВА про організовану злочинну діяльність «суддів» Телегуз С.М. та Романько О.О. в складі «Гуляйпільського районного суду»
16.02.2021 № 5
Генеральному прокурору України
Венедіктовій Ірині Валентинівні
вул. Різницька, 13/15, місто Київ, 01011;
e-mail: public@gp.gov.ua
Заявник: Повноправна жива Людина і громадянка України
Ірина Миколаївна Нікітіна, що проживає
вул. Соборна, 195, м. Гуляйполе, 70200
e-mail: mahnofond@gmail.com
ЗАЯВА
про організовану злочинну діяльність «суддів» Телегуз С.М.
та Романько О.О. в складі «Гуляйпільського районного суду»
Я, жива і повноправна людина Ірина Миколаївна Нікітіна, етнічна українка, вільна у здійсненні природного права людини, повноправна громадянка українського народу, що згаданий у Преамбулі чинної Конституції України 1996 року, засновник та кінцевий бенефіціар чинної суверенної держави України, що згадана у ст.1 чинної Конституції України 1996 року,
ЗАЯВЛЯЮ:
Згідно ст. 8 Конституції України (254к/96-вр) , в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст. 4 Цивільного кодексу України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (435-ІV) .
Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (435-ІV) .
Відповідно до ст. 81 Цивільного кодексу України (435-ІV) , юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Цим Кодексом (435-ІV) встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права, а Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
Статтею 203 Цивільного кодексу України (435-ІV) , встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, Конституції та іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому особа, , яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин юридичної особи публічного права має вчинятися у письмовій формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та згідно ч. 2 ст. 207 цього Кодексу (435-ІV) , підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно до частини першої статті 8 Господарського кодексу України (436-15) , держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
Абсолютно ігноруючи ВСІ вище вказані правові норми, громадська організація, що не має ніякого відношення до державних органів влади, під вивіскою «Гуляйпільський районний суд» здійснює відверте насилля щодо мене і замість правосуддя злочинно переслідує мене за активну громадську діяльність по створенню конституційних органів місцевого самоврядування (ОМС) і з грубим порушенням усіх основних засад судочинства , гласності і публічності, намагається здійснити не суд чинної держави України, а злочинно діючи як організація іншого конституційного походження виконує роль ката і насильника.
Те, що ця громадська організація «Гуляйпільський районний суд» діє злочинно і є органом судової влади державності ліквідованої УРСР, а не України, і була сформована іншим, ліквідованим нині законодавцем, а не українським народом, підтверджують наступні факти:
З 1978 року і до 17.04.1992р. стаття 166 Конституції УРСР була викладена і діяла у наступній редакції: «Державний герб Української Радянської Соціалістичної Республіки являє собою зображення серпа і молота, розміщених на щиті у променях сонця і в обрамленні колосся, з написом на стрічці: внизу вінка - "Українська РСР", на правому витку - "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!" і на лівому "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". Над щитом між колоссям - п'ятикутна зірка.»
14.02.1992р. Верховна рада України прийняла Закон №2113-XII від 14.02.1992р. «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України», яким внесла зміни до Конституції УРСР 1978р. та затвердила нову редакцію ст.166 Конституції УРСР 1978р. наступного змісту:
«Символами України як незалежної держави є її Державний герб, Державний прапор та Державний гімн. Державний герб України, Державний прапор України та Державний гімн України затверджуються Верховною Радою України.»
Закон № 2113-XII від 14.02.1992 р. не передбачав особливого способу або певної дати набрання ним чинності і набув чинності у відповідності чинної редакції ст. 97 Конституція України 1978 року.
Згідно чинної у період з 14.02.1992 р. по 17.04.1992р. редакції ст. 97 Конституція України 1978 року єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада України, а Закон набуває чинності після десяти днів з моменту його опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
(Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.90, N 2113-12 від 14.02.92)
Закон №2113-XII від 14.02.1992р. вперше офіційного опубліковано в газеті «Голос України» від 07.04.1992р. Таким чином ст.166 Конституції УРСР 1978р. у новій редакції згідно із Законом № 2113-XII від 14.02.1992р. набрала чинності 17.04.1992р.
Постанову №2137-XII від 19.02.1992р. «Про Державний герб України» Верховна Рада України прийняла 19.02.1992р. (дивитись додаток).
Цю постанову №2137-XII від 19.02.1992р. було прийнято незаконно, оскільки станом на 19.02.1992р. Верховна Рада України не мала повноважень змінювати державні символи України з огляду на те, що чинною редакцією ст.166 Конституції УРСР 1978р. вони були визначені, а відповідні зміни набрали чинності лише 17.04.1992.
Постанова №2137-XII від 19.02.1992р. , що до цього часу "злочинно-помилково" використовується органами державної влади УРСР, повинна бути підписана двома підписами: голови і секретаря, а оскільки підпису секретаря немає, то вона є звичайний папірець і нікчемний документ з огляду на Статтю 103. Конституції УРСР , що діяла на дату 19.02.1991 року:
" Закони Української РСР, постанови та інші акти Верховної Ради Української РСР публікуються українською і російською мовами за підписами Голови і Секретаря Президії Верховної Ради Української РСР".
Тому ще раз зауважую , що з дати 17.04.1992 року і до 28.06.1996 року, тобто до прийняття Конституції України (254к/96-вр) , жодного закону про герб України не приймалося.
А з 28.06.1996р. – дати набрання чинності Конституцією України (254к/96-вр) , перелік і визначення опису і порядку використання державних символів України встановлено приписами ст. 20 Конституції України.
Згідно чинної починаючи з 28.06.1996р. редакції статті 20 Конституції України (254к/96-вр) «Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України». Станом на даний час не існує чинного закону, який відповідно до ст. 20 Конституції України прийнято не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України та яким встановлено опис державних символів України та порядок їх використання, в тому числі і Державного Герба України.
Отже, НЕМАЄ ЗАТВЕРДЖЕНОГО ДЕРЖАВНОГО ГЕРБА УКРАЇНИ – ВІДПОВІДНО НЕМАЄ ПЕЧАТОК З ДЕРЖАВНИМ ГЕРБОМ ЗГІДНО ст. 20 Конституції України І НЕ МАЄ ЖОДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ в жодного органу «державної влади» нинішньої України, в тому числі і в «Гуляйпільського районного суду», що були сформовані органами влади УРСР і діяльність яких до цього часу злочинно не припинена.
При цьому створений в неконституційний спосіб «Гуляйпільський районний суд» у формі підприємницької структури, що згідно до ЄДРПОУ 37793795 веде свою антиконституційну злочинну діяльність за КВЕД 84,23 як прибуткова громадська організація – до цього часу по підробленій «постанові №2137-XII від 19.02.1992р.» КОРИСТУЄТЬСЯ ПІДРОБЛЕНОЮ ПЕЧАТКОЮ з «тризубом» і штампує свої злочинні рішення з «іменем України».
Відповідно до частини 3 ст. 129 Конституції України (254к/96-вр) , основними засадами судочинства є законність і гласність судового процесу, а згідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) кожна людина має право на справедливий і відкритий розглядупродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
На підставі практики ЄСПЛ, де в основі правосуддя лежить довіра до правосуддя – заявою від 26 жовтня 2020 р. я заявила обґрунтований ВІДВІД «суддям» Телегуз С.М. і Романько О.О. та всьому складу «Гуляйпільського районного суду», ЯК ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ, що не була сформована чинним законодавцем і порушує моє право на «справедливий суд, встановлений законом», гарантоване Ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) .
Не маючи ЖОДНИХ ознак органу державної влади, керований Телегуз С.М. «районний суд», що ліквідований Порошенком ще 29 грудня 2017 року указом № 449, продовжує переслідувати і мордувати мене та членів моєї родини систематичними діями і погрозами судово-поліцейської розправи, злочинно створюючи реальні загрози моєму існуванню і життю мого рідного дідуся Івана Андрійовича Тихого, який за інвалідністю (немає руки), похилим віком (91 рік) та важким станом здоров’я потребує постійного догляду і спокою, а не постійних нападів осіб, що злочинно привласнили владні повноваження, узурпували державну владу та виконують очевидно замовлені дії кримінальних угрупувань по переслідуванню мене за громадську діяльність у складі конституційного органу місцевого самоврядування (ОМС) зі створення реальних загроз для життя людей, в тому числі мого рідного 91-річного дідуся Івана Андрійовича Тихого (дивитись в додатку акт № 2 від 10 лютого 2021 року про організовану злочинну діяльність осіб, що привласнили і узурпували державну владу ).
Привласнивши повноваження судді і узурпувавши державну владу, демонструючи повну зневагу до чинної Конституції України (254к/96-вр) та міжнародного законодавства, чинного в Україні, усвідомлюючи, що керований Телегуз С.М. «районний суд» не має ЖОДНИХ законних повноважень державного органу, як не існує відповідно і обов’язку для мене виконувати те, що не передбачено чинною Конституцією України, в тому числі і з’являтися на систематичне відверте мордування злочинним «судом», що виконує очевидне замовлення на тероризування і злочинне переслідування мене за активну громадську діяльність по відновленню конституційного ладу та створення законних органів місцевого самоврядування (ОМС), на підставі припинення чинності Конституції УРСР 1978 року, «судді» Телегуз С.М. та з Романько О.О. у складі прибуткової громадської організації «Гуляйпільський районний суд» свідомо вчиняють груповий злочин, передбачений Ст.37 КУ (254к/96-вр) «…діяльність… громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету… держави,… незаконне захоплення державної влади,…»
Всі вище вказані організовані і спільні дії Телегуз С.М. та Романько О.О., що спрямовані на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу та на захоплення державної влади, підпадають під відповідальність по ч. 3 ст. 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу та на захоплення державної влади організованою групою) та ч. 1 ст. 366 (службове підроблення).
Відповідно до ст. 124 чинної Конституції України (254к/96-вр) , правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
На підставі вище вказаного чинного вітчизняного і міжнародного законодавства, враховуючи все вище викладене і додане та керуючись ст.ст. 1,2,3, 6, 11, 28-30 КК України, ст.ст. 1, 2, 7, 8, 9, 10, 11, 55, 56, 214,215, 216 КПК України,
вимагаю:
<!- 1. Вами, як Генеральним Прокурором, якому належить виключне право усунення і притягнення до відповідальності суддів та чиновників групи «А», негайно прийняти та невідкладно зареєструвати на протязі 24 годин цю заяву щодо вчинення групового злочину, скоєного «суддями» Телегуз С.М. і Романько О.О., що передбачає відповідальність згідно ч. 3 ст. 109 та ч. 1 ст. 366 Кримінального Кодексу України – занести ці дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань і видати мені пам’ятку про процесуальні права і обов’язки.
<!- 2. По цій заяві про вчинення злочину забезпечити за визначеною законом підслідністю досудове розслідування.
< 3. Повідомити мене письмово у встановленому законом порядку та строк про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування вище вказаного злочину.
Додаток:
1) Копія Акту № 2 від 10.02.2021 року про організовану злочинну діяльність осіб, що привласнили і узурпували державну владу – на 1 арк.;
2) архівна копія Постанови ВРУ №2137-XII від 19.02.1992р. – на 1 арк..
Цю заяву направляю рекомендованим листом, а також на е-mail: public@gp.gov.ua
Людина і громадянка,
член комісії по захисту
людських прав і свобод І.М.Нікітіна
Станіслав Павлович Стеценко Mahno.info / Україна
Замучили смертельні тарифи і злочинна система УРСР – створи життєдайні конституційні органи місцевого самоврядування !
Остогидла нагла брехня, фейсбучна цензура і дискримінація українців за національною і мовною ознакою?
Приєднуйся до нашого публічного каналу в Telegram: https://t.me/mahno_info
Отримай більше позитиву – підпишися на наш незалежний сайт: http://mahno.info/
та читай і дивися в Твіттері @mahnofond
Вернуться назад