Інформаційний простір окупованої України переповнений БРЕХНЕЮ.
Зовнішні агресори, що прийшли на нашу святу землю грабувати, катувати і вбивати УКРАЇНЦІВ, на всі заставки верещать про те, що начебто це вони прийшли нас «звільняти», заповнивши усі канали телебачення своїми рашистськими серіалами і фільмами, де їхні грабіжники, садисти і вбивці змальовуються як герої, а українці зображуються як дурні і обмежені селюки.
Внутрішні агресори, а точніше зрадники і сепаратисти, що захопили владу і ключові державні посади, вже другий рік поспіль нахабно дивлячись у очі, БРЕШУТЬ, ЩО НАЧЕБТО ВІЙНИ НЕМАЄ, а є якесь барижно-кримінальне договірне АТО поза законом.
Але як не крутять і не брешуть зовнішні і внутрішні вороги, факти вперто підтверджують УКРАЇНЦЯМ, ЩО ВІЙНА ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ВЕДЕТЬСЯ ЖОРСТОКА і ПІДСТУПНА. Вже ясно і очевидно, що ця війна і черговий геноцид не припиняться до тих пір, доки УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ НЕ ПРОЖЕНЕ ОКУПАНТІВ ЗОВНІШНІХ і ВНУТРІШНІХ.
Для того щоб УКРАЇНЦІ краще знали про свої славне минуле і про своїх ДІЙСНИХ ГЕРОЇВ, а не вигаданих рашистських чи голівудських «хероїв», ВАРТО КОЖНОМУ УКРАЇНЦЮ ПЕРЕГЛЯНУТИ НАЙВИЩОГО ПАТРІОТИЗМУ ФІЛЬМ «Залізна сотня», що був знятий на основі реальних історичних фактів.
Події у фільмі "Залізна сотня" відбуваються на теренах територій, на яких споконвічно проживали мільйони українців, а саме Східної Польщі, яка спочатку стала жертвою більшовицької Расєї, і пізніше Третього Рейху, а після війни була "подарована" Сталіним комуністичній Польщі. Саме у вирі таких надзвичайно важких і трагічних подій опинилася сотня бійців Української Повстанської Армії на чолі з Михайлом Дудою - Громенком ... Зрозуміло, що нерівні сили не давали бійцям шансу на перемогу. Проте міць духу і віра в перемогу, рухала незламною "Залізною сотнею", залишки якої у 1947 році сколихнули Захід героїчними рейдами аж до Баварії, яка тоді була під контролем американської військової адміністрація. Герої фільму – це молоді свідомі українці, які свідомо йшли до лав УПА, не шкодуючи ні життя ні волі…
Станіслав Стеценко / Mahno.info