Розгледіти суть нинішньої  дійсності, де використовуються найсучасніші форми інформаційної  війни, а брехня покривається новою  і  ще  цинічнішою  іншою брехнею –  здатен далеко не кожен.  Але щоб правильно діяти, вкрай необхідно зрозуміти  ОСНОВНІ  ПРИЧИНИ того  звірячого  грабунку і нищення НАРОДУ  заради  виключно власної вигоди  олігархату. Саме тому так важливо розгледіти  КОРІНЬ  ЗЛА, щоб потім діяти правильно.

Костянтин Матвієнко  – аналітик від Бога, а його аналітичні огляди  дивляться в саму суть нинішніх проблем не тільки України, а й всього сучасного світу.

 Костянтин Матвієнко :

Уряд радикально збільшує вартість життя в країні. Карколомне зростання цін на комунальні послуги та транспорт в купі з різким стрибком інфляції, заморожуванням зарплатні та пенсій, стрімким ростом вартості споживчого кошика зупиняє економіку.

Складається враження, що влада чотирма лапами вчепилася у ручне гальмо і з усієї сили намагається заглушити найменші ознаки руху економічної машини країни. Навіщо? Адже наслідками таких «реформ» є різке зростання безробіття, бандитизму, безпритульності, збільшення смертності і зменшення народжуваності, еміграції найпродуктивніших громадян. Ті, хто не виїхав замість працювати, примножуючи ВВП країни, стануть у черги за бюджетною допомогою безробітним.

Далі – знищення суспільної довіри до влади, розвал її інститутів, втрата здатності до опору споконвічному ворогу України. Ні у держави, ні у волонтерів та добровольців на лишиться матеріального ресурсу для війни. Знову запитаємо: навіщо?

Твердження про неминучість настільки різкого підвищення цін для населення вже давно фахово спростовано експертами. Уряд, Національний банк і Президент не дали відповіді на численні закиди у засадничій корумпованості системи надання комунальних послуг, корумпованості механізму рефінансування проблемних банків, корумпованості механізму повернення ПДВ, корумпованості судів, міліції, прокуратури,.. словом усього державного механізму, перетворенні його інструмент збагачення тих самих кланів, що діяли до Революції Гідності.

Однак для тих кланів так само настали скрутні часи. Допоки олігархи, привласнивши (безпосередньо, чи шляхом розстановки своїх менеджерів у державних кампаніях) рентабельні виробництва, порти і залізниці, родовища корисних копалин та інші об’єкти народного господарства і природні ресурси країни, вичавлювали з них надприбутки, у світі настав п’ятий технологічний уклад.  Мало того, що його неодмінною рисою є низький відсоток вартості сировини у формулі собівартості продукції, з якої її зроблено, так проблема ще й тому, що цієї сировини, купно з електроенергією треба мінімум. У собівартості смартфону більшу частину становить інтелектуальна праця, а вартість первинної сировини для нього мізерна.

Продукція, яку українські олігархи ще продають закордонним споживачам, переважно може бути використаною у будівництві, або для переробки у більш високотехнологічну. Її ціна на ринку падає. Нічого сучасного та конкурентоздатного вони (українські олігархи) світу запропонувати нездатні, бо свої надприбутки не вкладали в осучаснення виробництва. Обсяги українських товарів аграрного виробництва, що можуть бути спрямовані на експорт, обмежені родючістю землі і так само їхньою неконкурентоздатною якістю. Тому українська олігополія (влада, зрощена з олігархами) звернула свою увагу на внутрішні грошові резерви. Майже споживши золотовалютний запас країни, шляхом прямого фінансування з нього Нафтогазу, розбазаривши валюту на готівковому ринку, зокрема тіньовому, олігополія «неситим оком» дивиться на активи, які належать громадянам. Перед усім йдеться про валютні заощадження громадян та про земельні ділянки, ще трохи ліквідні.

Замість розвивати сучасне інноваційне споживання – освіта та інформаційні послуги, зв’язок, транспорт, будівництво, медицина, туризм… олігополія  просто відбере у громадян їхні гроші та майно. І все. Повтікають, заховаються за кордоном, лишивши тут випалену землю.

Отак от «попаски», «з’ївши» рентабельні підприємства, комунальну інфраструктуру, мережу шляхів сполучення, родючість земель, добралися вони до останніх активів в Україні.

Низхідний мультиплікатор економіки, який сьогодні увімкнула українська олігополія деморалізує суспільство, зменшує його здатність до організованого опору їй, так само, як і знищує ресурси для відсічі, вже згаданому споконвічному ворогу.

Що найменше двічі олігополії вдавалося обдурити Україну – у 2005 та у 2015 роках, коли вона приводила до влади своїх ставлеників на хвилі народного протесту по суті проти неї самої. Може цих випадків досить?