Українська
мова за 400 років пережила 134 заборони! То яку мову треба захищати?
Вже понад рік ведеться кровопролитна збройна війна з Московщиною,
яка формально почалася начебто від «утисків» російського «язика» в Україні.
Збройна агресія Московщини супроводжується надзвичайно цинічною і не менш
агресивною інформаційною війною, де «старші брати» з допомогою Януковича та Порошенка антиконституційно і дискримінаційно вже фактично ввели в Україні двомовність, якою постійно розділяють і владарюють, а українців повсякчас повчають, стверджуючи, що «ніякої окремої малоросійської мови не було і
бути не може».
Відповідно виникає закономірне питання: - А що ж тоді забороняли «папєрєднікі» нинішнього агресивного «рашаміра»???
Ось хронологія заборон української мови «рашаміром»:
XVII століття
1627 — наказ царя Михайла з подання Московського
патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні
"Учительного Євангелія" Кирила Ставровецького. Текст грамоти за
Собраніе Гос. Грамотъ, ІІІ, №77
1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і
установах Правобережної України.
1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на "Кіевскія Новыя Книги" П.
Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та
інших.
XVIII століття
1720 — указ царя Московії Петра І про заборону
книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних
книг.
1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні
постанови і розпорядження.
1731 — вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а
«науки вводить на собственном российском языке». У таємній інструкції
правителеві України князю О. Шаховському 1734 наказала всіляко перешкоджати
українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным
образом приводить в свойство с великоросами».
1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в
Києво-Могилянській академії.
1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових
козацьких канцеляріях.
1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх
українських шкіл.
XIX століття
1817 — запровадження польської мови в усіх народних
школах Західної України.
1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських
засадах із переведенням на російську мову навчання.
1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого
переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів
Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині
та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в
підросійській Україні.
1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування
україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої
малоросійської мови не було і бути не може».
1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись
лише російською мовою.
1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й
адміністрації Східної Галичини.
1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що «кінцевою метою
освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння».
1876 — Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону
будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних
вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.
Повний текст Емського указу за журналом «Особого Совещания» Вперше оприлюднено
у книжці Савченко Ф. Заборона українства 1876 р.
1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей
українською мовою.
1884 — заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх
малоросійських губерніях.
1888 — указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних
установах і хрещення українськими іменами.
1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки
для дітей.
XX століття
1908 — чотирма роками після визнання Російською
академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну
й освітню діяльність шкідливою для імперії.
1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних
товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона
створення будь-яких неросійських клубів.
1911 — постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну
освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ
про скасування української преси.
1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського
слова, освіти, церкви.
1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії»
боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської
(української), в якій перемогти повинна перша.
1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в
адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських
землях.
1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх «румун», котрі
«загубили материнську мову», давати освіту дітям лише в румунських школах.
1925 — остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові.
1926 — лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією
на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів
«українізації».
1933 — телеграма Сталіна про припинення «українізації».
1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p.,
котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з
більшістю учнів-українців.
1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з
роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу»всіх українських
вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.
1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови
в школах національних республік і областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК
КП(б)У.
1947 — операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських
земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої
полонізації.
1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про
народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов,
крім російської, за бажанням батьків учнів.
1960—1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.
1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в
Полтаві.
1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».
1972 — постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських
Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної
спільноти — радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію.
1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого
вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних
республіках»(«Брежнєвський циркуляр»).
1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з
поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших
навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема
введено виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури;
директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню
вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних
закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на
посилення зросійщення.
1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення
загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої
школи».
1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської
мови порівняно з вчителями мови української.
1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх
музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 — постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як
загальнодержавної».
1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де
російській мові надавався статус офіційної.
XXI століття
2012 — Зако́н «Про заса́ди держа́вної мо́вної
полі́тики» № 5029-VI (неофіційно — закон Колесніченка-Ківалова або «мовний
закон») — закон, прийнятий Верховною Радою України 5 червня 2012 року у першому
читанні 234 голосами «за» (за деякими даними за нього проголосувало лише 172
депутати), 3 липня 2012 року — у другому читанні 248 депутатськими картками
(голосування відбулось з порушенням Конституції України, норм регламенту та
процедури розгляду. 31 липня законопроект, попри категоричну власну заяву в
ефірі каналу «Рада» про непідписання документу, прийнятого в такий спосіб,
підписав Голова Верховної Ради Володимир Литвин, а 8 серпня — Президент України
Віктор Янукович.
Законопроект внесли народні депутати Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов 7
лютого 2012 року. Він отримав реєстраційний № 9073.
Закон набув чинності 10 серпня 2012 року.
2014 - Регіонали і комуністи намагаються ввести в Україні двомовність,
граючи на руку "братській" державі-терористу і окупанту.
2015 – З подання
Порошенка в Україні фактично введено двомовність на УСІХ підконтрольних олігархам телеканалах, а рідна
мова українців витісняється з інформаційного простору УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ не тільки на окупованих територіях, а й
повсякчас дискримінується і фактично
зазнає всіляких утисків, обмежень і заборон владною
верхівкою, що захопила владу в Україні.
Tags: Україна, українська мова Джерело:Українська
мова за 400 років пережила 134 заборони! То яку мову треба захищати?
Вернуться назад
|