БАГАТОВИМІРНИЙ ПРОСТІР

БАГАТОВИМІРНИЙ ПРОСТІР

Ми всі різні, а сучасне Буття вимагає від кожної людини постійного удосконалення і осмислення Дійсності та своєчасного прилаштування до навколишнього Світу, щоб  залишатися в Гармонії з Всесвітом і Часом, які постійно змінюються і вимагають від кожної Людини постійного інтелектуального розвитку  і духовного зростання.

Kondratyev Anatoliy : «У багатьох наукових гіпотезах фігурує модель Всесвіту, де простір має набагато більше вимірів, ніж звичний нам тривимірний. Чим тоді є наш тривимірний простір? Деяким підпростором меншої мірності! 
Сучасна математика має таке поняття, як «гіперплощина», тобто підпростір меншої мірності, котрий ділить простір більшої мірності на дві половини. Таким чином, точка ділить пряму на дві половини, пряма ділить площину на дві половини, площина ділить тривимірний простір на дві половини. Все це можна наочно уявити. Набагато важче уявити, як тривимірний простір ділить на дві половини чотиривимірний, чи як чотиривимірний ділить п’ятивимірний тощо. Дійсно, уявити досить важко, але з точки зору сучасної математики – це досить тривіально. Тобто, це є діленням певного простору на дві половини за допомогою простору меншої мірності, котрий наразі виступає в ролі гіперплощини. 
Найвідомішим Вінедським (ятв’язьким) філософом-пророком (див. рос. історик Єгор Классен) був Заратуштра, котрий жив у Пороссі у 5-7 віці до н.л. і писав вінедською (парсі – по росі) мовою. Головним постулатом його творчості була поділ та боротьба у Всесвіті між добром (Ахурамазда) та злом (Ангроманьо). Саме про це говорить і математичний постулат про «гіперплощину», котра і є тією межею між світами добра і зла. 
Натомість маємо ще один аспект цього гіпотетичного ділення багатовимірного світу – це Час. Час є також одною з головних характеристик нашого тривимірного (матеріального) світу. При цьому Час у нашому світі має тільки один напрямок дії, від минулого до майбутнього. Ми не можемо з упевненістю довести, що у інших вимірах час не має іншого напрямку дії, натомість наші відчуття, наші емоції, наші сни, наші регреси, врешті-решт, говорять нам про дію часу у протилежному до тривимірного світу напрямку. 
Отже, і цих наших думок достатньо, щоб стверджувати, що одкровення Заратуштри варто поставити у відповідність до надсучасних фізичних теорій і наш тривимірний світ дійсно поділяє певні, з більшими вимірами простори, що мають різні, інколи протилежні, властивості. Наш світ є фронтальним розділом, і цей фронт постійно веде наступ в інтересах одного з підпросторів. Тобто, наш світ створено енергіями, котрі превалюють у цьому підпросторі. Саме ці Гармонійні енергії і є Творцем нашого світу, нашого Життя. 
ЧАС І ПРОСТІР.
Простір з певною мірністю зароджується за рахунок перетворення Гармонізуючих Енергій та Інформаії. Перетворена енергоматерія починає самостійно пульсувати та одухотворюватися, направляючись назад до Монадного Світу. Так народжується Велике Життя Космосу і проходить одухотворення всіх різновидів Форм Матерії, що наділяє їх здібністю активного самопізнання і направляє на Шлях повернення – на новому якісному рівні – до Абсолюту. 
Говорячи про різні Світи, не можна не згадати про те, що для різних рівнів організації Світів існує різне сприйняття того, що ми називаємо "Часом”. Час – це також один з різновидів Матерії, один з виразів Енергії Космосу, адже у залежності від Часу Матерія приймає ті чи інші форми. Наприклад, якщо взяти Землю, то можна сказати, що з плином Часу первісна структура нашої планети значно змінилася, наповнюючись біоенергетичною складовою, яка, у свою чергу, поступово та безперервно виривається у міжгалактичний Простір, заповнюючи та змінюючи його. 
Час створює визначену ритмічну пульсацію силових полів, які сприяють - за Законом Космічного Магнетизму – гармонізації позитивних та негативних Сил Першоматерії. Між іншим, принцип переміщення людини у минуле чи майбутнє саме і побудований на вмінні керувати співвідношеннями протинаправлених Енергій Часу, про що буде висвітлено далі.
У Космосі існує величезна "синусоїдна річка Часу”. Це – певний, замкнутий та циліндричний у своєму поперечному перерізі, рівень. Для наочності, його можна уявити у вигляді величезного "завитка-штопора” який закручено у вигляді спіралі і у своїй верхній частині він має набагато більший діаметр, ніж у нижній. У цьому своєрідному "штопорі” закручено декілька Всесвітів. Наш Всесвіт є лише околицею цього "штопору”. Кожний наступний "завиток” має вищий рівень Енергії та інформації.
Кожна Галактика також обертається навколо власної осі, яка перпендикулярна галактичній площині, причому, кутова швидкість обертання на різних відстанях від центру Галактики – різна: як далі, так кутова швидкість обертання нижча. Сонце з усією своєю планетною системою знаходиться на відстані 10 кпк від центра нашої Галактики, що обертається у цьому "місці” зі швидкістю 25 км/скпк. Для порівняння скажемо, що удвоє ближче до центру ця кутова швидкість практично подвоєна.
"Річку Часу” можна також уявити у вигляді "труби”, що має через рівні проміжки діаметр від 26 до 32 парсек, всередині якої розташовані декілька Всесвітів. На краях цієї "труби”, включаючи і межі, Час плине практично у три рази повільніше, ніж у основному, щільнішому руслі. Якщо взяти декілька кольорових рідин, що не змішуються, і почати з N-ною швидкістю пропускати їх цією "трубою”, то це і будуть "Всесвіти”, що проходять з різними швидкостями по "трубі” і, завдячуючи різниці у своїх фізико-хімічних властивостях, не змішуються один з одним. 
Кожен Всесвіт рухається у "трубі” не прямолінійно: "важкіші” Галактики рухаються до центру "труби” і трохи відстають від легших та ближчих. Наша Галактика, що стиснута у вигляді спіралі, знаходиться ближче до периферії. Між Всесвітами також існує особливий Простір, під час проходження через який з об’єктами можуть чинитися різні метаморфози.
Всі Зірки, планети та Галактики рухаються у цій гігантській "трубі” чи "завитку”, де для кожної з них відведене конкретне часове "русло”. У кожній Галактиці є спіральні рукави, що уявляються як хвилі щільності, які обертаються як одне ціле, з однаковою кутовою швидкістю. На відповідній відстані від центру Галактики швидкість обертання рукавів збігається зі швидкістю обертання речовини Галактики, що створює у цій, так званій "Зоні Життя” (кільці, поясі) особливі умови, які дуже відрізняються від усіх інших місць. Про це дуже важливо знати кожному, хто вивчає Космос у своїх позатілесних виходах. 
У цих особливих умовах знаходиться і наше Сонце зі своєю планетною системою, яке рухається по колу з центром, що збігається з центром Галактики, і при цьому перетинає по черзі різні рукави Галактики. Саме зараз ми рухаємося між рукавами Персея та Стрільця і маємо пройти цей шлях за час, що дорівнює 4,6 млрд. земних років.
Під час входження у спіральний рукав, умови для існування всіх форм Життя істотно зміняться через те, що біля внутрішніх країв рукава проходить ефективне утворення нових та наднових Зірок другого типу, що є смертельним для біосфери Землі та інших планет. Таким чином, ми, як і інші нерозвинуті цивілізації, яких у "поясі Життя” Галактики є близько 40 мільйонів (!), можемо існувати тільки у той період часу, допоки рухаємося між спіральними рукавами Галактики. 
У більшості випадків всі планети рухаються, ніби розсуваючи ті часові хвилі, що є скрученими перед кожною з них. Якщо дивитися у майбутнє з боку планети, то вони закручені проти годинникової стрілки і йдуть у вигляді тунелю в енергетичному потоці. Цей тунель складає Енергія, а Час закручується проти годинникової стрілки, охоплюючи в цілому планету. За кожною планетою залишається слід, який повторює "часовий завиток”, але не скручений у джгут, а є вільнішим. Цей слід складається з усіх подій, як тих, що складають Життя кожного окремого індивіда, так і тих, що створюють цілі історичні епохи.

Якщо дивитися за ходом руху Часу, то усі Всесвіти зі своїми інформаціями, а також сам "штопор” ("річка Часу”) закручені за годинниковою стрілкою. Це утворення – "річка” – не пронизана якимись видимими фізичними лініями, а має однорідне дисперсне середовище. Усі Галактики та планетарні тіла створюють свої фізичні завихрення Часу. 
У більшості цивілізацій нашого Всесвіту за еталон Часу прийнято одиницю, що дорівнює 2,5 млрд. років – час проходження нашого Всесвіту одного витка, а вірніше - збіг по вертикалі один над одним. Часова одиниця – це швидкість руху об’єкту цим гігантським часовим "штопором”. Кожний Всесвіт зі своїми галактиками робить одне обертання по "трубі”, яке дорівнює одній часовій одиниці, тобто 2,5 млрд. земних років. Від початку "труби” до її "кінця” – близько 25-30 часових одиниць (наш Всесвіт пройшов уже шлях, що дорівнює 9,5 часових одиниць).
Галактики мають власне обертання і рухаються проти руху Всесвіту, тобто гвинтоподібно чи змієподібно по "завитку”, зберігаючи однакову структуру витків, як і у Всесвіті. Якщо уявити собі це у вигляді пружини, то її кільця зверху скомпоновані дуже щільно, а внизу дуже схожі на своєрідний довгий "хвіст”.
Розуміння "Часу” охоплює собою розуміння "часового фактору”. Для нас поки що Час є незворотним, але дуже скоро людина навчиться ним керувати і, завдячуючи цим "факторам”, не тільки буде вільно відвідувати інші Світи, але і отримувати найдостовірнішу інформацію про своє минуле, про розвиток та історію Землі. Коли людина навчиться керувати двома своїми структурними одиницями, - білковою та польовою, - то вона зможе пересуватися на великі відстані, не використовуючи для цього технічних засобів. 
У зв’язку з цим, необхідно відмітити п’ять часових факторів:
- Земля, обертаючись навколо своєї власної осі з усім, що знаходиться на її поверхні та всередині, одночасно рухається у Часі, створюючи у чотиривимірному просторі спіраль. 
- Земля обертається навколо Сонця і у той же час – по спіралі. 
- Сонце обертається навколо центру Галактики і одночасно рухається по часовому "завитку”.
- Галактика рухається по часовому "завитку”.
- Всесвіт рухається по "трубі".
Якісні відміни між названими часовими факторами містяться не тільки у їх енергетичній та інформаційній насиченості, але також і у їх геометрії.
Часові фактори – це вихід на деякі міжгалактичні точки відправлення, які не підлягають нашим земним законам. Знаючи Закони та властивості часових збурень, людина зможе навіть без складання міжзоряних мап рухатися у просторі і у часі зі швидкостями, які у декілька разів вище швидкості світла, при цьому, зберігаючи у пам’яті всю, накопичену за все своє Існування, інформацію.
Ті збурення, що виникають навкруги кожної Галактики, зумовлюють її вихрові потоки, які і є часовими факторами. Так, наприклад, третій часовий фактор визначає міжгалактичні часові спіралевидні завихрення Простору (так званий "темпоральний Простір”). 
Як попереду руху Галактик, так і попереду руху Всесвітів виникають тимчасові нестабільності у вигляді спіралевидних вихорів. Маючи деякий запас енергії, людина може проникати з одного часового вихрового потоку до іншого. Як у кожної взятої окремо Галактики, так і у всіх разом, ці завихрення закручуються проти годинникової стрілки стосовно руху Всесвіту. Той, хто зможе розібратися з цим питанням, зможе зрозуміти принцип фізичних мандрівок у Часі. 
ЧАС, ЯК ОДИНА З ГОЛОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ВСЕСВІТУ, є просто формою руху, одною з форм існування Матерії. Справжній вимір мусить мати позитивну, негативну та нульову величини. Вчені й досі не можуть зрозуміти, що гравітація та зміщення Простору – це теж види вимірів. Наш тривимірний Фізичний Світ має три координати: висоту, ширину та довжину. У нас усі види механічного руху, а також деякі біологічні перетворення відображаються на часовій координаті. Координати інших вимірів є по-суті координатами різних часових характеристик.
У всіх світах гравітація (по-простому – відчуття ваги) виявляється у нашому Фізичному Світі у вигляді феномену електромагнетизму. Якщо наш Простір доповнити ще одною координатою, то в ньому буде діяти лише одне чотиривимірне гравітаційне силове поле, частиною якого є явище електромагнетизму, яке ми спостерігаємо на Землі. 
"Річка Часу” є зовсім не рівномірною та не однорідною, як це приймають фізики у ньютонівській моделі, а розбита на багато не змішуваних потоків, ніби теплих та холодних течій у океані. Якості та характеристики кожного з цих потоків залежать від багатьох факторів, як наприклад, - від позиції спостерігачів, від швидкості їх руху стосовно події спостереження, а також від наявності поблизу масивних космічних об’єктів, що також можуть впливати на Простір-Час. Варіації гравітаційного поля у різних місцях Всесвіту впливають на Простір викривлюючи його, що змушує потоки "Річки Часу” текти з різними швидкостями.
Уявіть собі, що потік людського Часу у вигляді "стрічки” рухається у Просторі зі швидкістю якоїсь одиниці за секунду. Щоби бути у цьому потоці, треба синхронно рухатися разом з ним. А тепер уявіть, що ми зупинили "стрічку” потоку Часу і позначили на ній рискою те місце, де стоїть якась людина. Після того, як ми знову змусимо "стрічку” рухатися, людина, що знаходиться біля нашої риски, буде перебувати у стані "тепер”, вона Є. Але тільки варто їй відійти від риски у будь-якому напрямку, як її відразу не стане, тобто У ДАНОМУ ЧАСІ ЇЇ ВЖЕ НЕ БУДЕ.
"ЗАРАЗ” – це точка у Просторі, у якій зливаються "минуле” і "майбутнє”. Збіг у Часі забезпечує "реальність” нашого ілюзорного існування у Фізичному Світі, а будь-який незбіг відразу переносить людину в інші Світи, з іншими характеристиками потоку Часу. 
До основних властивостей Часу відносяться: мінливість, не циклічність, розтяжність, стиснення, ділення на певні частинки, об’ємність та проникливість. На різних Зірках та планетах Час має різну щільність, яка залежить не тільки від їх розмірів, але й від їх внутрішньої Енергії. Найбільша щільність Часу – у так званих "чорних дірках”. Будь-які матеріальні об’єкти, наприклад, космічні кораблі, які увійдуть у гравітаційне поле такої "дірки”, будуть затягнуті у неї, розкладені на складові елементи та перетворені у Енергію.
Але якщо людина, що вийшла у Космос у своєму тонкому тілі, уміє ним керувати, то їй не буде погрожувати така небезпека, крім того, вона зможе використати Енергію, що виробляється під час розформування "дірки” у вигляді Матерії, як транспортним засобом, сформувавши її у вигляді "вітрила” віндсерфінгу, щоб рухатися у Просторі разом з ним. 
Речовина та Енергія є повністю взаємоподібними, це своєрідний стан Матерії, під час якого є можливим повний перехід з одної якості до іншої. Наші біополя також є частиною цієї Енергії, але наші безсмертні "Душі”, наші польові оболонки не є залежними від будь-якої зовнішньої Енергії і можуть рухатися у Просторі з космічними швидкостями, подібно до частки атома – нейтрино.
МАТЕРІАЛЬНИЙ ВСЕСВІТ.
Оточуючий нас Космос народжується до Буття, існує деякий Час, а потім знову розчиняється у не-Бутті (потенційної непроявленості пасивного Існування Буття). Тривалість Існування нашого матеріального Всесвіту обмежена у Часі і складає 311.04 х 10 у дванадцятій степені земних років. У древній Ятві (Русі) та Індії цей період вимірювався у циклах Кальп. Кальпа – це День Сварога (день Брами) і складається із тисячі періодів у чотири Юги: Сатья, Трета, Двапара та Калі.
Сатья-Юга характеризується праведністю, мудрістю, духовністю і фактичною відсутністю розпусти; вона продовжується 1728000 років.
Трета-Юга характеризується появою елементів розпусти, і вона продовжується 1296000 років.
Двапара-Юга характеризується ще більшим занепадом духовності, і вона продовжується 864000 років.
Калі-Юга характеризується наявністю воєн, невігластва, бездуховності та розпусти, добро практично відсутнє, і вона продовжується 432000 років.
Термін існування Світів рахується "Днем Вишня”, що дорівнює 4320000000 людських років. Стільки ж продовжується і "Його” ніч. Саме стільки часу «Вишень» перебуває у "яйці”. Кожну космічну "добу” «Вишень» спочатку створює, а потім поглинає Всесвіт. Всесвіт нібито засинає та прокидається, існує і знову засинає (синусоїда).
Вночі, коли Він "спить”, ця Сутність перебуває в Ньому як деяка потенція, що чекає реалізації. У кожній Кальпі нараховується 14 Манвантар, чи вторинних, розділених довгими інтервалами, циклів. Протягом Манвантари, яка дорівнює 306720000 років, Світ відтворюється знову і з’являється новий Ману (нова Сутність) - прабатько людства. 
І все починається знову, "дні” і "ночі” змінюють один одну. 360 таких "днів” та 360 таких "ночей” складають Його "рік”, а сто таких "років”, відповідно, складають "століття” Вишня. Зараз Світ перебуває у сьомій Манвантарі Кальпи. Далі іде ділення на Мага-Юги та Епохи. Наразі ми живемо у Епоху Калі-Юги Орійської Раси, що почалася у 3102 році до н.л..
Сто таких "років” називається "століттям Сварога (Брами)” і продовжується цей період – 311 040 000 000 000 земних років, що ще раз показує на те, що наші уяви про Вічність досить відносні. Життя всіх цих сонмів духів різних Ієрархій здається нам фантастично довгим, нескінченним, але з точки зору Вічності, Вишня, воно продовжується не довше, ніж продовжується спалах блискавки. 
У причинному Космічному Океані існує незчисленна кількість Сутностей, які ми називаємо "абсолютами”, "ману” або "логосами”, які з’являються та знову зникають. Духи та їх Творіння – це частина матеріального Всесвіту і навіть вони не звільнені від необхідності народжуватися, старіти, "хворіти” та "помирати”. Кожний «абсолют», володіє Волею та має свободу вибору, натомість, знаходиться безпосередньо на службі своєму Господарю та Вишню у керуванні своїм Всесвітом, тому після "Смерті” Він одразу досягає Визволення. "Століття Сварога” – найбільший цикл, по завершенню якого Всесвіт повертається до Непізнанного Світового Духа і чекає появи нового «Світотворця». 
Глибоко помиляються ті, які думають, ніби Розум обов’язково має розвиватися у житлі, яке подібне до нашого організму. Тільки у нашій Галактиці існують мільярди та мільярди населених планет, лише одиниці з яких слугують середовищем для розвитку біологічних структур, подібних до нашої. Ми, скоріше, є винятком з правил, ніж правилом. Кім того, варто взяти до уваги, що після того, як Галактика почала розширюватися і заповнювати собою Простір, розумні істоти дуже високого рівня розвитку існували вже багато мільярдів років до того, як з’явилася наша Сонячна система.
Ще до того, як після космічного спарювання між двома Зірками – Сонцем та Юпітером – останній перетворився у так званого "Чорного карлика”, на орбіту були запущені міріади штучних Світів, які активно функціонують і зараз. 
У кінці кожного періоду Великої Манвантари Життя Космосу зазнає глобальних якісних змін організації структури Матерії. Всі Форми проявленого Життя Космосу розчиняються у Єдиному недиференційованому стані Вищого Розуму, який, у свою чергу, трансформується у так звану "потенційну непроявленість одухотвореної Матерії”. Першоматерія стає Творцем, - але пасивної фази Існування Буття, - а активне Життя Космосу входить у свій період Пралайї, у кінці якого з недиференційованої Першоматерії знову "народжуються” Творчі енергії.
Таким чином, Першоматерія стає Матір’ю Творчості періоду Великої Манвантари Буття, Життя заплідненої і підготовленої у пасивний період концентрації потенціалу Енергії. Дух-Творець, як первинний активний розумний Початок Космосу, має одухотворити Матерію, піднявши її на новий якісний рівень розвитку у відношенні до попередніх циклів Манвантари та Пралайї. 
Після останнього так званого "великого творення” (вибуху) пройшло "лише” близько 20000000000 років. Наш Всесвіт також "не вічний”: після приблизно такого ж періоду неБуття (Магапралайя) він знову воскресає (прокидається) до нового Космічного Життя з усіма своїми Галактиками, системами, планетами і їх наповненням – від Вищих розумних Істот до мікроорганізмів. Як було сказано, у Всесвіті немає нічого незмінного, у тому числі і мірності. Мірність Простору постійно коливається і поступово змінюється у досить широких межах.
Нижче наведено приблизну різницю сприйняття Часу у різних Світах нашого Всесвіту:

Мірність Простору Час Простору Час у нашому Просторі
Світи з тривимірним Простором(вимір Вашого Я, его) 
1хв. =1 земній хвилині,
1 доба = 1 земній добі.

Світи з чотиривимірним Простором (вимір Душі/Духу, Вищого Я) 1хв. =3,6 земних дня,
1 доба = 14,4 земних років.
Світи з п’ятивимірним Простором (вимір Стихій, Архетипів) 1хв. =36,5 земних днів,
1 доба = 144 земних років.
Світи з шестивимірним простором (вимір Законів Всесвіту) 1хв. =1 земний рік,
1 доба = 1.440 земних років.
Світи з семивимірним Простором (вимір Інформації, Живих Язів) 1хв. =10 земних років,
1 доба = 14.400 земних років
Світи з восьмивимірним Простором (вимір Ману Галактики) 1хв. =100 земних років,
1 доба = 144.000 земних років
Світи з дев’ятивимірним Простором (вимір Абсолюту Всесвіту) 1хв. =1000 земних років.
1 доба = 1.440.000 земних років.

Таким чином, вже у семивимірному Просторі нашої Сонячної системи такі уяви як минуле, теперішнє та майбутнє втрачають, з нашої земної точки зору, свій сенс. 
У нашій Сонячній системі мірність Простору визначається Законом дії Космічного Магнетизму: вона циклічна, не виходить за рамки ритму зміни похідних просторово- та часово-енергетичних субстанцій Першоматерії і залежить від організації цього ритму. Мірність кожної Сфери створюється від енергетичного сприяння Сил Першоматерії – Монадного Світу – пульсувати у визначеному силовому режимі, а саме – з негативним ритмічним малюнком. Сама ж ритмічність є результатом пульсації енергоматерії.
Найкращою умовою для виникнення органічного Життя є мірність Простору, що дорівнює числу "Пі”, тобто 3,14… . Значні відхилення від цієї величини у той чи інший бік веде до знищення живої природи. 
Ті незліченні кількості Зірок, котрі ми бачимо (чи не бачимо) на Зоряному небі є так званими Сонцями і навколо себе мають у тому, чи іншому вигляді Сонячну систему у вигляді певної кількості Планет. Як показують світлини з міжзоряних телескопів, наша Галактика Чумацький (Молочний) шлях має форму спіралі з центральним Галактичним Сонцем. Виходячи з Закону Герместа Трисмегиста – Як на горі, так і внизу – робимо висновок, що Всесвіт також має своє Центральне Всесвітнє Сонце, яке і є так званим Абсолютом. 
Саме Абсолют генерує Інформацію дев’ятого рівня мірностей і у вигляді Енергетичного потоку направляє її до Галактичних Сонць, котрі є трансформаторами мірностей, що трансформують Інформацію з дев’ятого на восьмий рівень мірностей. У свою чергу Інформація, трансформована на восьмий рівень мірностей, направляється до Сонячних планетарних систем, де в горнилі світил, таких як наше Сонце, Інформація трансформується з восьмого на сьомий рівень мірностей і ми її вже можемо бачити у вигляді світлових, котре нібито просторовими оптоволоконними системами передаються до найближчих та віддалених планет у вигляді світлових потоків.
При цьому варто не забувати, що у Всесвіті Закон збереження Енергії працює так само, як і на нашій Планеті, тобто Сумарний притік енергії до системи мусить дорівнювати сумарному відтоку енергії із системи, плюс зміна енергії тіл, з яких складається сама система. Іншими словами, енергія може бути перетворена з одної форми в іншу, але не може бути створена чи знищена. Отже, Енергія (інформація) з нічого не виникає і нікуди не зникає, а переходить з одної форми в іншу, з одного рівня мірностей до іншого».

Джерело: Kondratyev Anatoliy

Станіслав Стеценко  / Mahno.info / Україна