Lida Pankiv

Не могла дихати, не спала всю ніч. Вмикала в кімнатах світло, знову лягала в ліжко. Чомусь думала про смерть, про раптову таку, несподівану смерть... А що, як?.. Смерть ненависно примірялась на себе, на тих, кого люблю, на тих кого знаю. А що як?.. До ранку вдалось відігнати смерть від власних думок, але... Але не від Тебе.

Вже вдень, на роботі, дізналась, що тебе не стало. Не стало саме тоді, коли я не могла дихати... Обстріл, осколкове поранення, відмова від госпіталізації, повернення на позицію, знову обстріл, травми не сумісні з життям...

Женька, я не можу дихати!
Я ж просила Тебе, просила повернутись. Ми мали пити каву... смішно пити, як тоді... Тоді, коли я намагалась за неï заплатити, знаючи, що у наших героїв є все, окрім грошей, а Ти сказав: "Якщо я не зможу розплатитись за себе та дівчину зі мною, вважай мене мертвим". Женя, ти розплатився за всіх нас наперед, тому я завжди вважатиму тебе живим!

Відкрила останні повідомлення, і тільки зараз зрозуміла, що ти зі мною прощався: "Ти надихнула мене на те, щоб боротися до кінця. Часто згадую таку тендітну дівчинку, яка йшла на перекір усьому. Тому поки є такі як ти, ми нездоланні!!!"

Я надихнула Тебе... А тепер не можу дихати!

Нездоланний Євген Марчук. 26 років. Воïн  "Айдару". Всі називали його "Чорний", - мабуть, тому, що Він завжди був Найсвітлішим!