Станіслав Стеценко:  Українська ПІСНЯ  ЗАВЖДИ  БУЛА З  НАРОДОМ  в НАЙТЯЖЧІ  ЧАСИ.  Особливо  народні пісні, в яких  завжди був свій автор. Але є  такі ПІСНІ і автори, які торкаються ДУШІ  ЦІЛОГО НАРОДУ, проте  не потрапляють  в розряд  успішних і широко відомих.  Це очевидно трапляється тільки  тому, що КОЖНОМУ  ДУЖЕ  ВАЖКО  ВИЗНАВАТИ  СЕБЕ  РАБОМ.

Про таке ПУБЛІЧНО  говорити і співати може наважитися тільки  ГРОМАДЯНИН  НАЙВИЩОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ  СВІДОМОСТІ, який знає про цей багатовіковий  і жахливий  спадок, який УКРАЇНЦІ  отримали в результаті багатовікового духовного поневолення і рабства, кріпацтва,  систематичного  геноциду і винищення, коли з молоком матері багатьом  ПОКОЛІННЯМ  УКРАЇНЦІВ під час регулярних голодоморів  ПРИЩЕПЛЮВАЛИ  РАБСЬКІ ЗВИЧКИ, виховуючи  нас покірними РАБАМИ.

Мовчати  і покірливо терпіти наругу і нелюдські знущання окупантів ВЖЕ  НЕ  МОЖНА. Народ повстав, але  занадто багато УКРАЇНЦІВ  ще  не позбулися рабських звичок…

Про  існуюче  РАБСТВО в Душі кожного УКРАЇНЦЯ  з болем сказав мій друг і побратим Володимир Оболонець :  

СОБІ   (09/12/10)

Вже давно не живу,
А існую у просторі й часі…
Все, що бачу та чую,
Вважаю страхітливим сном.
Увесь жах наяву:
В Україні, як в тім Гондурасі,
Бо до влади прийшов
Кримінал зі своїм паханом.
======
Не учувся гірник,
Схаменувся, та вже під завалом…
У Карпатах волхвів недослухались
З давніх віків…
Глитая замінили на гицеля,
Лінь – криміналом,
Невже зшерхнули душі старих
У Січі козаків.
======
Та який я козак –
Голодранець в заляканій масі…
На безмірних скарбах голодуємо,
Безліч боргів…
Триста літ не живу,
А існую у просторі й часі,
Бо який я народ,
Як цураюся мови й Богів?!

Саме про  цю НАЦІОНАЛЬНУ  БІДУ, яку  настав час викорчовувати з корінням,  і  до  ДУШІ КОЖНОГО  УКРАЇНЦЯ  звертається  ГРОМАДЯНИН  НАЙВИЩОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ  СВІДОМОСТІ,  ПОЕТ  і  КОМПОЗИТОР

Mahno.info