Холодний Яр.  ВОЛЯ УКРАЇНИ –  або смерть! (+Відео)

До 96-ої річниці повстання 1923 року отаманів «Холодноярської Республіки» у Лук’янівській тюрмі Києва

Історія українських національно-визвольних змагань  насичена пам’ятними датами, які закарбувалися в народній пам'яті і не дають українцям заспокоїтись чи забути своє героїчне минуле, без якого не можливо побудувати світле майбутнє.

1919 рік. На Чигиринщині з центром у Холодному Яру діють повстанські загони прихильників УНР, що ведуть боротьбу проти загарбників (німецьких окупантів та російських «білих» і «червоних» інтервентів). Двадцять два села піднімають повстання і стають для червоних територією, куди більшовиків не пускають.

Білогвардійські полки генерала Денікіна також не можуть увійти до Холодного Яру. Білі здатні воювати з регулярною армією противника, але виявляються безсилими проти місцевих повстанців. Тут проти них воюють всі –  від старого до малого.

Це історія надзвичайної боротьби українців, де понад 30 тисяч українських повстанців кілька років захищали свою рідну землю від окупантів і тримали в страху більшовицьку армію. Проте кривавим більшовицьким терором знищувалося все, що могло нагадати майбутнім поколінням про українське повстання і Холодноярську республіку, про яку до сьогодні відомо так мало.

Вранці 9 лютого 1923 року  в Лук’янівській в’язниці Києва отамани та козаки Холодного Яру дали свій останній бій. Засуджені до розстрілу, вони заволоділи револьвером охоронця, захопили 14 рушниць із набоями і підняли повстання. Бій тривав чотири години. В нерівному бою всі 38 холодноярців загинули.

Серед загиблих за Волю України були:

– отамани Холодного Яру і Чорного лісу Ларіон Завгородній, Мефодій Голик-Залізняк, Юрій Дроботковський (він же Чорнота), Денис Гупало, Сергій Захаров;
– отаман Київщини Гайовий (він же Іван Грисюк), його помічник Михайло Куценко, старшина Армії УНР "найвідданіший козак" Гайового Григорій Олійник;
– командир 2-го Синього полку 1-ї Синьої дивізії Кость Здобудь-Воля з Кубані;
– козаки-холодноярці Олексій Добровольський та Корній Черкас;
– Іван Ляшенко, підпільник мережі отамана Чорного Ворона (Платона Черненка) з Криворіжжя;
– сотники корпусу Січових стрільців Армії УНР Микола Опока та Михайло Турок з Галичини.

Лише в  грудні 2016 року холодноярських отаманів, які боролися за незалежність України і загинули під час спроби звільнення з Лук'янівської в'язниці, було реабілітовано. Робота над реабілітацією тривала майже 20 років. Пам’ятаємо… #ЦейДень #Деньвісторії

«Україна – не Росія, це абсолютно інший народ. Народ вільних воїнів і вільних землеробів з давньою історією. Авторитарну форму правління тут побудувати просто неможливо. Будь-які спроби створити тут контрольований авторитарний режим не буде мати успіху. Ніколи». Ігор СМЕШКО

Дивіться документальний фільм про визвольну боротьбу українських повстанців проти російських окупантів 1918-22 рр. Знятий за мотивами роману очевидця подій Юрія Горліс-Горського. Виробництво – ТОВ «Диваки продакшн»:

Холодний Яр. Воля України або смерть (2014)

Джерело:  http://www.istpravda.com.ua/articles/2016/02/9/148918/ ; Смешко2019 Smeshko2019 ; DivakiProduction

Станіслав Стеценко  Mahno.info / Україна

Остогидла цензура і дискримінація  українців за національною і мовною ознакою ?

Приєднуйся до нашого публічного каналу в Telegram: https://t.me/mahno_info

Отримай більше позитиву – підпишися на наш незалежний сайт: http://mahno.info/