Відкритий лист особистого в’язня Порошенка

Шановні побратими!
25 травня минає рік, відколи Петро Порошенко дістався президентського крісла, наобіцявши "золоті гори" та "молочні ріки". До столиці довгою вервечкою потягся і весь вінницький паразитарій на чолі з українцем Гройсманом. Одним із останніх цю колону наздоганяв придворний блазень і почесний голова місцевих тітушок - Слишинський. Гіркому вічно запухшому п'яниці доручено "реформувати апарат Верховної Ради", - читаю в офіційних повідомленнях.

Охоплює дивне відчуття дежавю: "десь я це вже бачив". Підказую: 5 років тому точно така ж вервечка "донецьких" кочувала до Києва у пошуках наживи. Дуже скоро їх вітали словами: "Спасибо жителям Донбасса за Президента..." (який не виправдав сподівань).

Один рік Порошенко і "вінницькі" при владі (половину з якого я, як учасник Революції, провів уже в'язниці). І спостерігаючи за цими "здобутками", і з дозволу сказати "реформами", які вони проводять, я переживаю, як би нам не "дякувала" Україна так само, як дякувала Донбасу за Януковича.

Пригадую, як уболівав Донбас за своїх "рідних": Ахметова, Єфремова, Арбузова та ін. І як уболівали деякі наївні вінничани, що "наш" Гройсман (українець козацького роду) поїхав "наводити лад" у столиці. Наших людей чомусь часто бере гордість, коли дізнаються, що який-небудь "наш" купив найдорожчу віллу на березі Адріатики. Чим тут пишатись, коли у більшості вже немає на хліб, а той злодій купається у розкоші!? Думаю, це відгомін доби кріпацтва з його наївною вірою у доброго Царя, низькопоклонством і страхом перед будь-якими начальством.

Але "добрий цар" великий благодійник Донбасу - Ахметов, не розділив долю своїх вірних підданих, коли Донецьк і Луганськ охопило вогнем і анархією. І Гройсман з Порошенком відчалять за кордон, тільки запахне "смаленим" і красти вже буде нічого. Смутно уявляю собі їх обох у касках з автоматами на обороні України. Заводи Пороха працюватимуть при всіх властях і при будь-якій погоді, навіть якщо вулиці наповнять натовпи знедолених, голодних прохачів, так само як працюють заводи Ахметова зараз, на фоні війни.

Пора щиро зізнатися: влада в Україні не змінилася. Вона не нова, не наша. Рвучи публічно портрет Президента (Корпорації "Рошен") я чітко це свідомлював і тому й вигукнув: "Це не наш Президент". Бо легітимною є тільки та влада, яка є народною, тобто служить національним інтересам. А виборами вона сформована чи шаблею - це завжди було питання другорядне. До слова, Богдан Хмельницький був за сучасними мірками, військовим диктатором. Але порівняйте цю видатну історичну постать з "демократично обраними" президентами незалежної України: Кравчук, Кучма, Ющенко, Яник і Порох. Ці особини викликають сум, розпач, жаль, ненависть, але аж ніяк не повагу чи захоплення. Влада в Україні ще не була народною! Ніхто з цих президентів і прем'єрів за ці чверть століття на Україну не працював. І не працює. Вони переслідують власні егоїстичні інтереси: не вони служать Народу, а Народ служить їм. І тому всі ми по вуха в лайні! І процес зануренння триватиме, поки на наших плечах сидітимуть ожирілі тіла олігархів, місцевих вельмож, що спираються на режим, у якому поліція удвічі більша за армію, а країну обороняють легко озброєні добровольці, одягнені волонтерами.

Проблема в тому, що сучасна демократія - це влада популярних, але не найкращих. Це вибори, але не добір. Це влада тих, хто володіє засобами виробництва (як "Рошен", "Богдан") і керує засобами масової інформації ("5 канал" і тотальна реклама). Це олігархократія, найбільш антинародна, егоїстична й аморальна влада нечестивих багатіїв, яка тримається на мусорському насильстві, чиновницькій корупції і масовій брехні.

Я пишу ці слова на побаченні з адвокатом. Час спливає, тому мушу завершувати.

Боріться з системою!

З нами Бог!

25.05.15 Ю. Хорт