Рідна мова правдива, яскрава і неповторна: - Прокинулись бл… !

Кожному УКРАЇНЦЮ ПОТРІБЕН  РЕЛАКС  РІДНОЮ МОВОЮ !  Адже коли слухаєш чисту українську мову,  то її мелодійність  і витонченість  якось  дивно  заспокоює і навіть наче  заколисує слухача.  Багатюща мозаїка нашої рідної мови така яскрава  і  неповторна, що ЗА КОЖНИМ  УКРАЇНСЬКИМ  СЛОВОМ  ОПОВІДАЧА  НАЧЕ  ВИРИНАЄ  ЯСКРАВА  КАРТИНА  ВСЬОГО  ТОГО,  ПРО ЩО  ЙДЕ  МОВА.  Надзвичайне багатство  неповторних  українських  визначень  і  точних прикметників  всього  що  нас оточує,  як  наче пензлем  маститого  художника додає і додає  нових  яскравих  кольорів  і навіть відчуттів,  від чого   кожне наступне СЛОВО  наче  не тільки розфарбовує  загальну картину оповіді, а й навіть створює відчуття  запаху, смаку  і дотику в кожній деталі. 

Особливо це  відчутно в  колоритних  сценах  з  життя  українського села, з його розміреним  і мудрим  життям українців.  Ось одна з таких сцен сільського життя, яка щедро напоїть кожного УКРАЇНЦЯ живою водою рідної мови  і  встромить  гостру шпичку в "язик"  окупантам: 

«Прокинувся хазяїн вранці. Пішов, вичистив з-під коня, вичистив з-під бика, вичистив з-під овечок, вибрав молодняк, відніс його набік. Пішов взяв сіна, дав корові. Пішов взяв сіна, дав бикові. Ячміню коняці насипав. Зайшов почистив корову, зайшов почистив бика, зайшов почистив коня, за яйця його мацнув. Кінь ногою здригнув, на хазяїна ласкавим оком подивився. Тоді дядько пішов відкрив курей, гусей, качок, повиносив їм зерна, огірків нарізаних, нагодував. Коли чує - з хати дружина кличе. Зайшов. Дітки повмивані, сидять за столом, всі чекають тата. Взяв він ложку, перехрестив дітей, перехрестив лоба, почали снідати. Поснідали, він дістав пряників, роздав дітям. Діти зібралися, пішли в школу. Дядько вийшов, сів на призьбі, взяв сапку, почав мантачити. Мантачив-мантачив, коли - жінка виходить. Він їй ту сапку дає, ласкаво за сраку вщипнув, жінка до нього лагідно всміхнулася, пішла на город - сапати. Коли - йде пастух і товар кличе в череду. Повідмикав дядько овечок, коровку, бика, коня, все відпустив. Сів попри хати, дістав табАку, відірвав шмат газети, насипав, наслинив собі гарну таку цигарку. Благодать божа - і сонечко вже здійнялося над деревами... Дядько встромив цигарку в рота, дістав сірники, тільки чиркати - коли раптом з хати:

- Добрає утра! Масковскає врємя - шесть часов утра!

Витяг дядько цигарку з рота, сплюнув нАбік, і сам собі каже:

- Хех. Прокинулись, бляді! »