ДИТЯЧІ СЬОЗИ МАЮТЬ НАДЗВИЧАЙНУ СИЛУ ПОМСТИ ! (Відео)

Дітей  НЕ  ОБДУРИШ ! І хоч з  усіх каналів  «шоколадні»  безсовісні і вже дорослі  брехуни, що шахрайством  захопили  владу, продовжують розповідати байки про те, що ВІЙНИ  НЕМАЄ,  а  є  «гарантірованноє  пєрєміріє», що ЦЕ  в Україні  зовсім НЕ  ГЕНОЦИД, ГРАБУНОК  і  МАРОДЕРСТВО,  а начебто тільки  «успєшниє рєформи»  −  ДІТИ  НЕ  ВІРЯТЬ !  Вони власними очами бачать криваву  і безкінечну війну, де гинуть їхні рідні татусі,  дядьки, брати, знайомі  і  сусіди, а також щодня  чують надривний плач своїх матерів, бабусь і сестер за десятками тисяч вбитих, зниклих безвісти, понівечених, покалічених, замучених у ворожому полоні та розтерзаних «градами» і  розстрілюваних в окопах без права навіть відстрілюватися від  насідаючого  і  смертельного «шоколадного пєрємірія».

Діти ЩОДНЯ  і  НАЯВУ БАЧАТЬ  і  РЕАЛЬНО ВІДЧУВАЮТЬ  НА  СОБІ ЖАХЛИВІ  ЗЛИДНІ  від ВЛАШТОВАНОГО  для них,   для їхніх братиків, сестричок, матусь і УСІХ рідних  ОРГАНІЗОВАНИЙ   мордатими і підлими  дядьками  тарифний та інший ВІДВЕРТИЙ  ГРАБУНОК   і ГЕНОЦИД, що перетворив  ЖЕБРАЦЬКЕ ІСНУВАННЯ  в ЩОДЕННУ  МУКУ ВИЖИВАННЯ в  нелюдських умовах.

Особливий ЦИНІЗМ  БРЕХНІ  «шоколадних» і  надзвичайну ЖОРСТОКІСТЬ  влаштованого ними бізнесу  на крові –  ДІТИ   ВІДЧУВАЮТЬ  НАЙБОЛЮЧІШЕ.   Їхній БІЛЬ  і  ДИТЯЧИЙ СТРАХ  ВТРАТИТИ  тата, брата, або згорьованих і  знесилених маму чи бабусю  –  ПЕРЕТВОРИВСЯ  НА СУЦІЛЬНИЙ  СТРЕС, який  безповоротно ламає  життя і психіку дітей.  А як можна ОЦІНИТИ ГОРЕ  ТИХ  ДІТЕЙ, які втратили під час цього безкінечного «пєрємірія» своїх БАТЬКІВ,  РІДНИХ, житло і стали бездомними та безпритульними ???  Чи зможуть «шоколадні»  мільярдери після УСІХ  цих жахіть компенсувати з награбованого ХОЧ  ЧАСТОЧКУ  ВТРАЧЕНОГО ДИТИНСТВА УКРАЇНЦІВ  в  окупованому нелюдами Криму,  Донбасі та по всій Україні ??!  ДІТИ -  ПАМ’ЯТАЮТЬ ВСЕ !!!  І  НЕ ПРОСТЯТЬ  КАТАМ  і МАРОДЕРАМ  ВСЬОГО  ЩО СКОЄНО !!! ДИТЯЧІ  СЛЬОЗИ  МАЮТЬ НАДЗВИЧАЙНУ  СИЛУ  ПОМСТИ !!!

Про УВЕСЬ  біль і кривди українців за всю свою історію майже навзрид розповідає маленька дівчинка Світлана Осадченко з Криму:

Світлана Осадченко: - Україно!  Плачу слізьми над тобою…

Україно! Плачу слізьми над тобою…

Недоле моя! що поможе ся туга?
Що вдію для тебе сією тяжкою журбою?
Гай-гай, невелика послуга!

Чи я ж би такої бажала роботи?

Чи я ж би терпіла бридкі твої пута?
Багато у серці моїм і одваги, й охоти…
Та й я ж у кайдани закута!

Ох, сльози палкі – вони душу палили,

Сліди полишили огнисті навіки.
Ті жалі гіркії – вони мені серце зв'ялили!
Даремні для нього всі ліки.

Чи ж мало нас плаче такими сльозами?

Чи можем ми, діти, веселими бути,
Як ненька в недолі, в нужді побивається нами?
Де ж тута веселого слова здобути?

От знову ридання оті навіснії

У грудях мені закипають.
Ой доле! Невже сі ридання тяжкі голоснії
Отак надаремне лунають?

Говорять, що матері сльози гарячі

І тверде, міцнеє каміння проймають;
Невже найщиріші кривавії сльози дитячі
Ніякої сили не мають?

Джерело :  "Творча спадщина Лесі Українки" http://maysterni.com/publication.php?id=90480#co

Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 73 – 74.

Станіслав Стеценко / Mahno.info