ПРОРОЦТВА, ЩО ЗБУВАЮТЬСЯ: І МЕРТВИМ І ЖИВИМ …

З усіх телевізійних  олігархічних каналів ллються  неприродні веселощі,  навколо щедро лунають новорічні вітання,  АЛЕ  СВЯТ НЕМАЄ… Вся Україна якось дивно і вкрай насторожено принишкла і наче завмерла в очікуванні чогось  ще страшнішого і невідворотного, чекаючи  якоїсь ще  незвіданої нагоди  для чогось  іще жахливішого і неминучого.

Вже не сила чути про грабунок  і  нові  «реформи»  чергового насилля.  Вже  нікому не цікаво слухати чергову порцію  брехні про «боротьбу»  з  корупцією, яка заповнила собою ВСЕ і нічого крім всеохоплюючої корупції не залишила.  Народ втомився вже навіть говорити  про організований  і здійснюваний геноцид, бандитські тарифи, грабіжницькі ціни, нахабні кредитні відсотки  і  валютні шахрайства, які  старанно сплетені  в  смертельну  удавку і  накинуті  новітніми мародерами  на шию УКРАЇНСЬКОМУ  НАРОДУ.

Втомлений від невпинного насилля, грабунку і кривавої   війни, НАРОД щоденно лише наповнюється священним гнівом та вслухається в повідомлення з фронту,  констатуючи  нові свої жертви і загублені людські  життя і долі, закарбовуючи  як  зарубки  пам’яті  для  відплати.  СТРАХУ  ВЖЕ  НЕМАЄ.  Лише  не хочеться вже НІКОМУ  і ДАЛІ  ЩОСЬ  СЛУХАТИ про «міротворчєство»,  а ВСЕ  БІЛЬШЕ і  БІЛЬШЕ  ХОЧЕТЬСЯ РОЗРУБАТИ  ОДНИМ  МАХОМ ЦЕЙ  ВУЗОЛ  ЛИХА  і  ОДНИМ НАДЗУСИЛЛЯМ  ЗНИЩИТИ  ЦЕЙ НЕСКІНЧЕННИЙ  ПОТІК  ЗЛА від  цієї  гадючої «влади»,  ЩО НЕСЕ  ЛИШЕ  РОЗРУХУ і  СМЕРТЬ.

Мимоволі  з’являється бажання    щось  сказати НАЙВАЖЛИВІШЕ   і  МЕРТВИМ  і ЖИВИМ. Але люди від злиднів, страждань і пролитої  крові ВЖЕ НЕ  БАЧАТЬ…

Оглухли, не чують;  Кайданами міняються, Правдою торгують.

І Господа зневажають, Людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо,

Лихом засівають,  А що вродить? побачите, Які будуть жни́ва!

Пророцтва ВЕЛИКОГО  ТАРАСА  через віки  наче нині ожили  і  кожним своїм  ПРОРОЧИМ  словом ЯКНАЙТОЧНІШЕ  ЗМАЛЬОВУЮТЬ  СЬОГОДЕННЯ України:

І смеркає, і світає,  День божий минає,

І знову люд потомлений, І все спочиває.

Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу

На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить,

І не бачить, і не знає —  Оглухли, не чують;

Кайданами міняються, Правдою торгують.

І Господа зневажають, Людей запрягають

В тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають,

А що вродить? побачите, Які будуть жни́ва!

Схаменіться, недолюди, Діти юродиві!

Подивіться на рай тихий, На свою країну,

Полюбіте щирим серцем  Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся, У чужому краю

Не шукайте, не питайте Того, що немає

І на небі, а не тілько На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.

Нема на світі України, Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину Шукати доброго добра,

Добра святого. Волі! волі! Братерства братнього! Найшли,

Несли, несли з чужого поля  І в Україну принесли

Великих слов велику силу,Та й більш нічого. Кричите,

Що Бог создав вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!..

І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете

З братів незрящих, гречкосіїв,

І сонця-правди дозрівать В німецькі землі, не чужії,

Претеся знову!.. Якби взять  І всю мізерію з собою,

Дідами крадене добро, Тойді оставсь би сиротою

З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,

Щоб там і здихали, де ви поросли!

Не плакали б діти, мати б не ридала,

Не чули б у Бога вашої хули.

І сонце не гріло б смердячого гною

На чистій, широкій, на вольній землі.

І люди б не знали, що ви за орли,

І не покивали б на вас головою.

Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром  Заковані люде,

Настане суд, заговорять  І Дніпро, і гори!

І потече сторіками  Кров у синє море

Дітей ваших... і не буде  Кому помагати.

Одцурається брат брата  І дитини мати.

І дим хмарою заступить  Сонце перед вами,

І навіки прокленетесь  Своїми синами!

Умийтеся! образ Божий  Багном не скверніте.

Не дуріте дітей ваших,  Що вони на світі

На те тілько, щоб панувать...  Бо невчене око

Загляне їм в саму душу  Глибоко! глибоко!

Дознаються небожата,  Чия на вас шкура,

Та й засядуть, і премудрих  Немудрі одурять!

...

Пророцва, що  нині оживають і ЗБУВАЮТЬСЯ,  показують той нелегкий шлях, який неможливо оминути  і  який нам належить ще пройти.  

Джерело:  Тарас Григорович Шевченко - І  МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ

Станіслав Стеценко / Mahno.info / Україна