Главная > Про Україну > ПРОРОЦТВА, ЩО ЗБУВАЮТЬСЯ: І МЕРТВИМ І ЖИВИМ …
ПРОРОЦТВА, ЩО ЗБУВАЮТЬСЯ: І МЕРТВИМ І ЖИВИМ …9-01-2016. Разместил: Admin |
ПРОРОЦТВА, ЩО ЗБУВАЮТЬСЯ: І МЕРТВИМ І ЖИВИМ …
З усіх телевізійних олігархічних каналів ллються неприродні веселощі, навколо щедро лунають новорічні вітання, АЛЕ СВЯТ НЕМАЄ… Вся Україна якось дивно і вкрай насторожено принишкла і наче завмерла в очікуванні чогось ще страшнішого і невідворотного, чекаючи якоїсь ще незвіданої нагоди для чогось іще жахливішого і неминучого. Вже не сила чути про грабунок і нові «реформи» чергового насилля. Вже нікому не цікаво слухати чергову порцію брехні про «боротьбу» з корупцією, яка заповнила собою ВСЕ і нічого крім всеохоплюючої корупції не залишила. Народ втомився вже навіть говорити про організований і здійснюваний геноцид, бандитські тарифи, грабіжницькі ціни, нахабні кредитні відсотки і валютні шахрайства, які старанно сплетені в смертельну удавку і накинуті новітніми мародерами на шию УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДУ. Втомлений від невпинного насилля, грабунку і кривавої війни, НАРОД щоденно лише наповнюється священним гнівом та вслухається в повідомлення з фронту, констатуючи нові свої жертви і загублені людські життя і долі, закарбовуючи як зарубки пам’яті для відплати. СТРАХУ ВЖЕ НЕМАЄ. Лише не хочеться вже НІКОМУ і ДАЛІ ЩОСЬ СЛУХАТИ про «міротворчєство», а ВСЕ БІЛЬШЕ і БІЛЬШЕ ХОЧЕТЬСЯ РОЗРУБАТИ ОДНИМ МАХОМ ЦЕЙ ВУЗОЛ ЛИХА і ОДНИМ НАДЗУСИЛЛЯМ ЗНИЩИТИ ЦЕЙ НЕСКІНЧЕННИЙ ПОТІК ЗЛА від цієї гадючої «влади», ЩО НЕСЕ ЛИШЕ РОЗРУХУ і СМЕРТЬ. Мимоволі з’являється бажання щось сказати НАЙВАЖЛИВІШЕ і МЕРТВИМ і ЖИВИМ. Але люди від злиднів, страждань і пролитої крові ВЖЕ НЕ БАЧАТЬ…
Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують. І Господа зневажають, Людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають, А що вродить? побачите, Які будуть жни́ва! Пророцтва ВЕЛИКОГО ТАРАСА через віки наче нині ожили і кожним своїм ПРОРОЧИМ словом ЯКНАЙТОЧНІШЕ ЗМАЛЬОВУЮТЬ СЬОГОДЕННЯ України: І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений, І все спочиває. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає — Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують. І Господа зневажають, Людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають, А що вродить? побачите, Які будуть жни́ва! Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся, У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає І на небі, а не тілько На чужому полі. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого. Волі! волі! Братерства братнього! Найшли, Несли, несли з чужого поля І в Україну принесли Великих слов велику силу,Та й більш нічого. Кричите, Що Бог создав вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв, І сонця-правди дозрівать В німецькі землі, не чужії, Претеся знову!.. Якби взять І всю мізерію з собою, Дідами крадене добро, Тойді оставсь би сиротою З святими горами Дніпро! Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, Щоб там і здихали, де ви поросли! Не плакали б діти, мати б не ридала, Не чули б у Бога вашої хули. І сонце не гріло б смердячого гною На чистій, широкій, на вольній землі. І люди б не знали, що ви за орли, І не покивали б на вас головою. Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у синє море Дітей ваших... і не буде Кому помагати. Одцурається брат брата І дитини мати. І дим хмарою заступить Сонце перед вами, І навіки прокленетесь Своїми синами! Умийтеся! образ Божий Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать... Бо невчене око Загляне їм в саму душу Глибоко! глибоко! Дознаються небожата, Чия на вас шкура, Та й засядуть, і премудрих Немудрі одурять! ... Пророцва, що нині оживають і ЗБУВАЮТЬСЯ, показують той нелегкий шлях, який неможливо оминути і який нам належить ще пройти. Станіслав Стеценко / Mahno.info / Україна Вернуться назад |