ПРАВИЛЬНЕ МИСЛЕННЯ - Перший закон Правильного Життя

ПРАВИЛЬНЕ  МИСЛЕННЯ -  Перший закон  Правильного  Життя

ЛИШЕ ПРАВИЛЬНЕ МИСЛЕННЯ ДАЄ ПОЗИТИВНІ ЗМІНИ !

Вже багато українців розуміють необхідність  кардинальних змін  суспільства, але ще не усвідомлюють, що ЗМІНИ НАСТАНУТЬ  ТІЛЬКИ  ПІСЛЯ ЗМІНИ  САМИХ  ЛЮДЕЙ.  Ось саме тому для багатьох зміни суспільства і власного життя-буття довгий час залишаються лише мріями без конкретних дій, коли більшість лише  чекають що ХТОСЬ  ПРИЙДЕ і  ВСЕ  ЗМІНИТЬ  НА КРАЩЕ  та НАВЕДЕ  ПОРЯДОК. Так  відбувається  в державі, в кожній родині  і в кожній людині.

Але крім нових зайд, грабіжників і мародерів – НІХТО  НЕ  ПРИХОДИТЬ  з-за моря чи океану  і  НІХТО  НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ  НАМ  НАВОДИТИ ПОРЯДОК  в  Україні та  ЗМІНЮВАТИ  ЗЛОЧИННУ СИСТЕМУ  ВЛАДИ.

 То ХТО і з ЧОГО  МАЄ ПОЧАТИ, щоб наше жалюгідне існування на межі вимирання стало змінюватися в кращу сторону ?  Нині  ВСЕ людство і українці в першу чергу – перебувають в надзвичайній  СТАДІЇ  ПЕРЕХОДУ від старого до нового мислення і світосприйняття. І на цьому шляху в першу чергу КОЖЕН  МАЄ ЗДОЛАТИ  … СВОЮ  ВЛАСНУ ЛІНЬ і СТРАХ  НЕВІДОМОСТІ    перед невідворотними змінами.

Цей  «тормоз» виникає з багатьох причин. Але в першу чергу більшість людей стримує  від рішучих дій   ЛІНЬ,  СТРАХ і ЗНЕВІРА  у САМУ  МОЖЛИВІСТЬ  ЗМІН. Відчуваючи насування нових революційних катаклізмів і  НЕВІДВОРОТНІХ ЗМІН,  душі багатьох  людей наповнюються  СТРАХОМ від НЕВІДОМОСТІ.  І  зрушити з «мертвої»  точки КОЖЕН  ЗМОЖЕ  ЛИШЕ  В  РЕЗУЛЬТАТІ СВІДОМОГО  САМОВДОСКОНАЛЕННЯ. 

Українці мають найкращі умови для самовдосконалення, бо на відміну від УСІХ НАРОДІВ  і  НАЦІЙ, ЛИШЕ  УКРАЇНЦІ  МАЮТЬ  УНІКАЛЬНІ  СІМ ЗАКОНІВ  ПРАВИЛЬНОГО  ЖИТТЯ, які детально роз’яснюють  і навчають як покращити себе і своє життя.

СІМ  ЗАКОНІВ  ПРАВИЛЬНОГО ЖИТТЯ   починаються з Першого правила  –  ПРАВИЛЬНОГО  МИСЛЕННЯ.

1. ПРАВИЛЬНЕ  МИСЛЕННЯ МАЄ  ВОЛЮ,  МЕТУ, ВІДВАГУ.

Мислення ─ духовна діяльність, поведінка життя людини. Людина така, яке в неї Мислення. «Говоріть щось, хочу знати, які ви є».

Мислення і почуття не відділені одне від одного. У Мисленні людини живе її Минуле, Сучасне і Майбутнє. Людина успадкувала Минуле від предків, дідів, батьків. Не маючи Минулого, вона не могла б орієнтуватися в Сучасному.

У квітах Сучасного визрівають зерна Майбутнього. (Звідки знаю, що так є? А звідки інші знають, що так не є? Інші знають так, як знають. Я знаю так, як знаю).

Мислення — слово. Немає такого Мислення, яке б нікому не належало. Правдиве містке слово має вартість, безвартісне слово не є словом. Людина безвартісних слів сама себе обезвартіснює.Мислення — хотіння людини поділитися з людиною пережитим, баченим, почутим.

Мислити — значить порівнювати, єднати, роз'єднувати, уявляти, числити, усвідомлювати. Є різні способи Мислення: дієво-наочне — виконання праці в лісі, полювання. Поняттєве — визначення поняття Бога, волі» закону. Образове — малювання, писання.

Мислення поєднане з людиною так, як поєднане дерево з коренем: хворіє корінь — хворіє дерево; хворіють нерви — хворіє людина (її мислення). Є вислів: «Мислю — значить живу». Людина, яка живе, щоб тільки жити, має неповноцінне життя. Людина, яка мислить тільки про харчі, нічого не мислить: харчі для себе здобувають і хробаки, нічого не мислячи. Людина мало б відрізнялася від животини, якби не мала хотіння ошляхетнювати Мислення. Усе, що людина створила, це наслідки її Мислення.

Життя є правильне і життя є неправильне. Головне, щоб людина правильно Мислила. З правильного Мислення утверджується правильне Життя, правильне ставлення до себе, ближчих, оточення.

Людина, яка знає, що знає і знає, що не знає, —     розумна. Знання — освіта, а вільне осмислення знання — достоїнство, а переоцінка знання — розум.

Людина розумна знає, що правильне Мислен­ня вільне, дисципліноване, толерантне, спокійне, передбачливе, блаженне, наполегливе, послідовне, чесне, зосереджене, бадьоре, ясне — зрозуміле, відважне, цілеспрямоване, віруюче.

Хто вміє самовдосконалювати Мислення, той вміє поглиблювати Мислення, вміє робити Мислення вартіснішим. Самопокращувати Мислен­ня треба, маючи на увазі народне прислів'я, ─ «сім раз відмір, а раз відріж».

Самопокращувати Мислення треба при допомозі порівняння двох, трьох осмислень, присвячених одній справі. Треба мати два, три погляди на ту саму справу і об'єктивно підтримати той погляд, який краще вмотивований. Звідки ж можна довідатися, який погляд краще вмотиво­ваний? Краще вмотивований той погляд, який є більш моральним, обгрунтованим і легким для оборони, і тяжким для розгромлення.

Щоб успішніше вибрати кращий погляд — краще осмислення справи, треба мати душевний спокій і розвинене почуття самокритицизму. Душевний спокій не треба втотожнювати з душевною байдужістю. Душевне, спокійне піднесення дає Мисленню окриленість і місткість.

Треба ставитися до себе пізнавально. І ощадливо. Той, хто стомлений фізично працею, має Мислення стомлене. Щоб мислити бадьоро, треба мати бадьору нервову систему. Стомлена нервова діяльність — стомлене Мислення, мляве, або — нерівне, суперечливе.

Коли розум ослабнув, значить ослаблене його єднання з тілом, з органами чуття, з нервовою системою. Ослаблена сила розуму — ослаблена приємність життя: людина починає кволіти у сонливості, живе в тумані збайдужіння до себе, ближчих, оточення.

Є Мислення сильне, впливове, натхненне, але неправильне тому, що неморальне: завдає біль ближчим своїм, народові своєму. І рабське: підлегле чужоземним авторитетам, чужоземним ідеологіям, релігіям, які гноблять самобутність народу, Вітчизни.

Моральне те, що приємне — приємне те, що моральне. Мислення твоє тільки тоді корисне для тебе, коли знання тобою придбані служать тобі, твоїй Вітчизні, а не чужій силі, яка твою Вітчизну експлуатує і експлуатацію зве «християнським братерством», «дружбою двох народів».

Немає на світі однієї моралі: поняття моральности релятивне (відносне). Наприклад, коли б німці вторгнулися в Париж, вони б принесли французам чужу мораль. Вони б визначили норми політичної моралі: француз, який на вулицях Парижу говорить по-німецькому, — моральний. А француз, який прагне, щоб на вулицях Парижу домінувала французька мова і виступає проти онімечення Парижу, — неморальний.

Якщо б кияни погодилися, щоб на вулицях Києва домінувала московська мова над україн­ською, це означало б, що вони примирилися з нормами рабської моралі.

Рабську мораль не можна оправдати релігійними догмами, соціальними поняттями, політичними законами, її можна прищеплювати тільки при допомозі терору.

Раб-мурин заприятелював із рабовласником-європейцем: ти мурин, а я європеєць — ми приятелі, отже, слухай мої накази, а ні — покараю тебе, як злодія, який зрадив приятеля.

«Ти українець, а я москаль (рускій), ми будемо братами, коли ти виконуватимеш директиви Москви. А коли не виконуватимеш, я тебе покараю, як ворога братерства, вишлю в Сибір! Отже, не будь зрадником, спільно зміцнюймо наше братерство!»

Щоб поневолити людину, треба її Мислення спрямувати на невільничий шлях. І невільничий шлях називати правдивою релігією, братерством, справедливістю.

Ті чужі сили, які прагнутимуть, щоб українці були їхніми рабами, тобто мали рабську мораль Мислення, учитимуть їх (українців) підкорятися духові чужого розуміння релігії, теїзму і атеїзму. Учитимуть українців мислити по-грецько-ортодоксальному, учитимуть звеличувати дух візантійського розуміння релігії, теїзму і атеїзму. Учитимуть українців мислити по-большевицькому. Учитимуть мати московське розуміння релігії, теїзму, атеїзму, моралі, соціальної справедливости.

Українці, які мають Рідну Українську Національну Віру, учаться українського розуміння релігії, теїзму, атеїзму, моралі, соціальної справед­ливости, учаться себе розуміти по-своєму. Українська самобутня мораль звеличує шлях життя Українського Народу, Його Минуле, Сучасне і Майбутнє.

Є різні визначення моралі — індуське, зороастріянське, буддистське, конфуціянське, юдейське, шінтоїстичне, римо-католицьке, греко-ортодокське, мусульманське, московсько-большевицьке.

Українцеві найкраще підходить українське визначення моралі. Українець, який по-московсько-большевицькому моральний, по-українському неморальний, бо він (українець-большевик) ставить інтереси Москви на перше місце, а інтереси Києва — на друге. Він своє національне «я» ставить у підлеглість чужого «я». По-українському моральнийукраїнець ставить в Україні справи духовної незалежности України  вище справ чужої духовности.

Не принижуй чужого мислення (не принижуй чуже розуміння Бога, релігії, моралі). І не дозволяй, щоб чуже релігійне, соціальне, полі­тичне мислення домінувало над твоїм, не будь рабом! Будь по-рідному віруючим. Будь по-рідному моральним.

Мати Природа стоїть по стороні сильних: слабих не любить, щоб світ не був слабий. Мати  Природа  сильних  благословляє, щоб  світ  був сильний.

Сила родиться там, де є сильне хотіння жити і вмерти, утверджуючи самобутнє проявлення свого особистого «я» у духовному світі «я» родового, племенного, національного.

Народ, який не здібний боротися за неза­лежність свого духовного і тілесного «я» зникає з арени історії. Нікому не потрібне зерно, яке в землю родючу кинуте, не має сил утвердити життя!

Чуже Мислення мислить про чуже: грецьке православіє мислить про грецьке православіє. Москва мислить про Москву і її архітектів (Івана Калиту, Годунова, Грозного, Петра Першого). Українець, який себе шукає в світі чужого Мислення, шукає себе там, де нічого свого немає, він вважається блудним сином.

Знання — продукт Мислення: якщо плоди чужого Мислення вартісні,вільно ними користуйся: вони мають служити тобі, а не ти їм. Якщо плоди українського Мислення корисні чужинцеві, він може вільно ними користуватися. Українці, шануючи духовну волю, не хочуть, щоб чужинець був підлеглий плодам українського Мислення.

1-а. ВОЛЯ. Воля — це думка: коли не вмієш волю втілити в життя, не називай себе вільною людиною. Є два ставлення до Волі: думання про Волю і творення Волі. Думати про Волю легко, а творити Волю тяжко — нічого не тяжко робити для щастя, а Воля — це щастя.

Людина має мати Волю вільно самовизначати себе, вільно проявляти свої мислення і хотіння. І вона нікому не зобов'язана дякувати за Волю. їй Воля належить по закону життя на плянеті Земля. І вона нікому не зобов'язана дякувати за щастя: достойна людина сама є творцем свого щастя, щастя ні в кого не жебрає; вижебране щастя нещасливе, рабське.

Воля — вільне володіння собою, вільне проявлення і утвердження свого «я», вільне розпорядження своїм «я».  Волі не треба просити в Бога, в людей. Хто має випрошену Волю, той утратив гідність. Воля без гідности має малу вартість.

Воля — святість дана людині Матір'ю-Природою. Людина несвідомою, підсвідомою і свідомою Волею очолює свої тілесні і духовні сили.

Сила Волі — сила людини. Людина розумна до великої мети не доходить, якщо в неї мала сила Волі.

Воля — хотіння, бажання, прагнення, розпо­рядження (остання Воля умираючого — заповіт); є вольова людина — людина сильного характеру, наполеглива. Є вольова Воля, і є Воля м'яка, безхарактерна. І слово Воля уживаємо також у значенні Незалежність, Свобода. «А я піду за волю проти рабства», (Л. Українка).

Є Воля активна і є Воля пасивна. Вольовість (наполегливість, рішучість) розуму — шлях люди­ни здібної перемагати труднощі. Вольовість народжується великими почуваннями (хотіннями).

Розум і Воля людини керовані вольовістю. Невольова Воля і вольовий розум — змаління якости людського «я». Вольовість треба вдосконалювати, облагороднювати. По-благородному вольові люди — гордість Людства.

Добра Воля — добровільність: людина вірить з доброї Волі, працює з доброї Волі. З доброї Волі родяться добрі душевні якості.

Зла Воля — примус: людина вірить з примусу, людина працює з примусу. З злої Волі постає пригноблення душі. Або — протест проти ідеології злої Волі.

Вільна Воля — вихована Воля, впорядкована, самодисциплінована, самоопанована.

Невільнича Воля — Воля спотворена: щоб невільник не усві­домлював своєї неволі, йому наказано перефарбувати неволю у Волю і співати пісні про вільне життя. Невільницьку Волю треба вважати незаконною волею, неморальною, неприродньою.

Є Воля слова розумна і є Воля слова глупа. Воля слова розумна — необразлива, спокійна, тактовна, терпелива, вибачлива, щира.

Воля слова глупа — образлива, по-дрібничковому прискіплива, зрадлива, нетерпе­лива, бездіяльна, сварлива, облудна. Воля — свідоме поневолення в собі жадань поганих і свідоме плекання в собі жадань добрих. Жадання народжені почуттями. Не вміти поневолювати в собі жадання значить не вміти бути вільною людиною. Чим більш людина самодисциплінована, тим більш вона вільна.

Воля — це право людини боронити Волю Вітчизни, родини, людини. У культурних людей Воля культурна: культурна Воля сама себе обороняє пошанованими законами Волі.

Волі не має той, хто навчений неволю звати Волею і боїться цю рабську науку спростувати,  щоб не піти у в'язницю з тавром «мазепинець», «петлюрівець».

Хто сидить у в'язниці за Волю, той благо­родний. Він поставив духовне життя вище тілесного. Він чесний з собою, з народом своїм і вторжниками, які гноблять його Вітчизну.

Хто почуває себе вільним тоді, коли в столиці Вітчизни панує чужа мова, діють накази прислані з чужини, той неповноцінна людина. Неповно­цінна людина не знає, що вона може бути вільною тільки у вільній (від чужих сил незалежній) Вітчизні.

Кожна людина підлегла правилам життя: є правила життя рідні і є правила життя чужі. Коли ти підлеглий правилам чужої філософії життя, чужої релігії, чужих понять добра і зла, значить твоя Воля підлегла чужій Волі.

І ти по-чужому щасливий, або — нещасливий. І ти по-чужому даєш відповіді на ті чи інші справи свого життя: у тебе шлях життя чужий. Ти кажеш, що сам собі вибираєш шлях життя і тому можеш чуже звати рідним, а рідне — чужим. Помиляєшся: усе залежить від того, хто формував світогляд твого дитинства, хто на яку дорогу спрямував хід твого мислення.

Чужа Воля — неволя. Ті чужинці, які хочуть поневолити українців, щоб розпоряджатися їхніми дітьми, багатствами, їхнім розумом і їхніми чуттями, накидають їм (українцям) свою релі­гійну, політичну, соціальну Волю.

«Українці, ви релігійні, ми вам дали релігію. Українці, ви освічені, ми вам дали освіту. Українці, ви вільні, ми вам дали Волю. Українці, ви щасливі, ми вам дали щастя».

Якщо ми релігійні тому, що нам релігію дали чужинці, значить ми релігійні по-чужому. Отримавши освіту від чужинців, отримавши Волю від чужинців, отримавши щастя від чужинців, ми можемо сказати: мішок наш, а все, що в мішку — чуже, форма наша, а зміст чужий, і тому ми не ми, наше не наше.

Воля подібна на овочеве дерево: в овочах дерево, в дереві — овочі. Плоди яблуні репрезен­тують характер яблуні (її силу, її красу, її властивості життя, її рід). А плоди вишні репрезентують вишню.

Воля народів — це сад, у якому ростуть різні овочеві дерева. Всі овочі добрі, але не для всіх людей. Той самий овоч одній людині дає здоров'я, а іншій — хворобу. Ніякий народ не має права примушувати інший народ споживати овочі своєї Волі. Кожний народ має право мати свою Волю.

На українському Дереві Життя мають право рости українські овочі: тільки і тільки при таких обставинах українці будуть духовно здоровими людьми, будуть по-українському вільні. Духові Українського  Життя  найвластивіший дух української Волі, у змісті якої проявлені самобутні притаманності вдачі української. 

Джерело: МАГА  ВІРА. День 48:1, 1-а, 1-б, 1-в   /  ГЕТЬ страхи:  ЗАВЕРШЕННЯ РЕВОЛЮЦІЇ  СТАЛО  НЕВІДВОРОТНИМ

Станіслав Стеценко / Mahno.info / Україна