Кохайтеся, чорнобриві, та не з...

Кохайтеся, чорнобриві, та не з...

Мудра українська приказка стверджує, що завжди віл  має бути  з волом, а кінь –  з конем. На підтвердження  цього  інша народна мудрість, спираючись на багатовіковий досвід,  також  стверджує, що ніколи не схрещуються їжак з гадюкою, маючи на увазі те, що  і між людьми  існують   різні за сутністю  і  світоглядом народи,  які абсолютно  не можуть  мирно  співіснувати разом.

Але виключно завдяки ворожим  засобам масової інформації,  що безупинно і масовано поширюють брехню про те, що начебто в українців   «спільні слов’янські корені»   з  рашистською ордою  окупантів, створюються  шкідливі  і небезпечні ілюзії,  які  призводять до трагічних наслідків, особливо  для довірливих і молодих людей, що проживають   на окупованій  москалями території  України.

Саме для тих, хто ще не позбувся  телевізійних  рашаілюзій і продовжує вірити в  ласкавий, люблячий, гєроічєскій  та безкорисливий  «рашамір»,  вкрай корисно познайомитися  з  історією від очевидця  невигаданих  подій на окупованому Донбасі:

    Фашик Донецький

Кохайтеся, чорнобриві, та не з...

У власному вигаданому хворому світі мешканці РФ уявляють себе захисниками православ'я, супергероями, які, після вчорашнього перепою, люто роздають страшних тумаків абсолютно всім ворогам. Але у справжньому світі все трохи інакше. Абсолютна більшість населення РФ на даний момент - це епічне посміховисько з бовдурів, що страшенно радіють, коли кісельов або жиріновський знову на камеру бовкнуть черговий дибілізм.  Але то їх вибір.

Світ дуже тісний, якшо хтось не в курсі. Зустрівся я нещодавно із старою знайомою, адептом іскандерів та ядрьоного попелу. В знайомої була дочка років 25, що теж чекала і вірувала в іванів з краснодарів, що врятують її від страшного та кривавого Правого Сектора. Далі мова піде лише про доньку.

У 21 столітті сучасні дівчата вже чекають на принца не на білому коні, вони чекають принца на білому лексусі. Але ватні панянки, які надивилися ватовізору на окупованих територіях, асобєнниє: вони увірували в бовдура івана на танку, родом із тамбову-ростову, що має стати опорою та захисником бєднай дєвачкі від праклятої Хунти.

Так само сталося і з дочкою моєї знайомої. Зазомбована молода дівчина все чекала свого принца із москальським акцентом, ненавиділа Хунту, шалено вірила в путєна та в те, що Україну придумали амєріканци. Віра в саме русскага мальчіка, котрий захистить її бідну та нещасну від Карателів, була сліпою та безмежною.

Читайте також :  Доповідь про російські злочини в Україні

В 2015 році дівчина таки познайомилася з тим, чиї трупи палять у мобільних крематоріях. Принц був родом із самої духовної країни, а точніше - з якогось глухого села кубані. Мама дівчини була неймовірно рада майбутньому зятеві, вважала майбутній шлюб дуже перспективним. Іхтамнєти, а тим більше кадрові, заробляють набагато більше, воюючи на Донбасі, ніж місцева бидлота, тому за матеріальну складову відносин молодих людей, майбутня теща окупанта не переживала зовсім. Коротше кажучи, івана-окупанта обігріли та прийняли, як рідного.

Проте, історія кохання вийшла без хеппі-енду. Історія закінчилась логічно та духовно. Майбутня теща поїхала до родичів на декілька днів. Через день після від'їзду тещі дівчина пропала. Зв'язок з дівчиною також обірвався. Теща приїхала додому у пролетарський район і знайшла дочку. Дочка була в квартирі. Дівчина була вбита та залишена у квартирі. Іван-окупант з невідомого села кубані вимкнув телефон. Ключі від машини зникли. Машина зникла. Гроші з хати також зникли. Меблі з квартири також зникли. Мати пішла шукати правди до військової частини іхтамнєтов, але їй сказали, шо іван-окупант поїхав додому - ротація пройшла у частині. Нещодавно було 9 днів з дня смерті дівчини, що чекала івана-окупанта.

Мораль: кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями. (Т. Шевченко ).

Читайте також:  Сила  ДУХУ  Української Нації  ПРОКИНУЛАСЯ !

СЛАВА  УКРАЇНІ !  ГЕРОЯМ СЛАВА!

СЛАВА НАЦІЇ !  СМЕРТЬ ВОРОГАМ !

Джерело:  Кохайтеся, чорнобриві, та не з...

Станіслав Стеценко  / Mahno.info / Україна