Про особисте в СеРеСеРі і чи можливе повернення в «світле» минуле

Кривава війна останнім часом дуже добре протверезила совкових українців, а  воєнна і інформаційна агресія з боку  північного сусіда все більше і більше примушує українців до повного  відокремлення від кривавого «русскава міра» в усіх його проявах.  Адже щодо українців  «русскіє»  в своїй гібридній  війні  вдаються до особливої жорстокості і нелюдських катувань, до найпідлішої  брехні і масових фальсифікацій, при цьому зображуючи виключно в рожевих тонах свої нинішні і минулі  звірства і імперські традиції  в колишньому СеРеСеРі,  намагаючись повернути колесо  історії  і  викликати в москалів  колективне бажання  по звірячому і знову з  кривавою війною повернутися в «світле» минуле.

Особливо це помітно в особистому житті багатьох родин, які мають родичів з одного і з другого боку війни. Маховик ідеологічного роздмухування війни в Московщині працює на максимальних обертах, в результаті чого старші покоління вже розсварені ідеологічною та інформаційною війною остаточно, а молодь і навіть діти, які нічого ще не бачили і абсолютно нічого не знають про колишній СеРеСеР, ідентифікують  себе не інакше як «сталін», «чекіст», «нквд» та «ссср», щоб потім з відбірними матюками на вустах вбивати «хахлов»  в поки що іграшкових комп’ютерних війнах.

Яскравим прикладом «совєцкого свадєбного обряда», що розкриває очі на ідеалізовану окупацію під виглядом «дружби народів» в колишньому  СеРеСеРі,  поділилася Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)  про речі, що сильніші від нас  в   дописі від Axel Eurux:

Про особисте.

Зробили  мамі подарунок на день народження. Переписали в студії запис обряду їхнього з батьком весілля із бобинної магнітофонної плівки на сіді. Бобину взагалі ніхто ніколи не слухав, відколи її було записано 38 років тому. Пізніше, вже в дев'яностих, у нас з'явився касетний магнітофон, бобинного ж не було ніколи. І ця плівка валялася, пилилась у шафах і шухлядах, переїжджала з нами з місця на місце. Ми знали, що на ній ніби має бути батьківське весілля, але нічого ближчого.

І ось, в суботу, на мамин день народження, вперше послухали, що ж на ній. Записана лише одна доріжка із чотирьох. Шість з половиною хвилин. «Весільний староста» вітає громадян Радянського Союзу в київському Палаці шлюбів. Російською мовою. Єдине українське слово: рушник. («Станьтє на рушник, возмітє на память етот рушник,...»). Невпевнене «да» молодих, вимовлене майже без використання голосових зв'язок. На початку й в кінці обряду хор співає якихось російських «совєтських ритуальних» пісень, може, із популярних радянських кінофільмів - важко ідентифікувати. У мелодії, яку хор наспівує без слів (!) приблизно на третій хвилині пізнаю ... «Вербову дощечку». Вона звучить ніби якийсь гімн таємної секти німих, позбавлених слова. Я в шоці.

«Із пєсні слов нє викінєшь», люблять казати ті, які добре знають, що викинеш, ще й як. Чому співають без слів? Не знають слова? Це малоймовірно. В хорі, між іншим, батькові колишні колеги з консерваторії, професійні співаки, центральний РАЦС міста Києва, всі дєла.
На дворі 1978 рік, з руху шестидесятників не лишилося практично нічого й нікого. Параджанов нещодавно «відкинувся із зони» і, отримавши заборону на перебування в Українській РСР, оселився в Тбілісі. Згорнувши всі свої кіношні, зокрема українські проєкти. Його проблеми з режимом почалися зі скандальної прем'єри Тіней забутих предків. Саме в цьому фільмі з'явилася Вербовая дощечка, завдяки ньому набула розголосу.

Вербовая дощечка, дощечка,
Ходить по ній Насточка, Насточка,

На все поле леліє, леліє,
Звідки милий приїде, приїде.

Звідки милий приїде, приїде.
Щось Насточці привезе, привезе.

Червонії чоботи, чоботи,
Косівської роботи, роботи.

А в Косові роблене, роблене,
А у Львові ношене, ношене.

Як Насточка бувала, бувала,
Вся діброва палала, палала.

Ідіть, дівки, гасити, гасити,
Цебром воду носити, носити.

Скільки в цебриці водиці, водиці,
Стільки в дівках правдиці, правдиці.

Скільки в цебрі дощечок, дощечок,
Стільки хлопцям болячок, болячок.

Скільки в решеті водиці, водиці,
Стільки в хлопцях правдиці, правдиці.