Пам’ять про загиблих журналістів – зобов’язує відстоювати правду

16 вересня  минуло 16 років з дня, коли зник мужній український журналіст Георгій Ґонґадзе.

В той день, 16 вересня 2000 року,  близько 22:30  31-річний Георгій пішов з роботи на бульварі Лесі Українки, але вдома так і не з'явився.

На нього чекали дружина і двоє 3-річних дітей.

Протягом ночі друзі обдзвонювали лікарні та "швидкі", але марно.

До цього журналіст заявляв, що наприкінці червня за ним влаштували зовнішнє спостереження на автомобілі «Жигулі». Вранці біля будинку та ввечері біля роботи. Звертався з листом до тодішнього генпрокурора Михайла Потебенька про стеження за ним міліції і невідомих осіб. Видання, яке очолював Ґонґадзе, публікувало гострі критичні матеріали про мафіозного президента Леоніда Кучму (того самого, який зараз за змовою Путіна і Порошенка разом з Медведчуком добиває Україну в Мінську).

2 листопада того ж року неподалік міста Тараща  у 100 км від Києва знайшли обезголовлене тіло, у якому дружина та друзі впізнали Ґонґадзе.

Через два місяці після зникнення журналіста спікер Олександр Мороз заявив, що володіє таємними записами розмов Кучми з високопосадовцями. За його словами, у записах фігурували тодішні глава Адміністрації президента Володимир Литвин, міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко та керівник СБУ Леонід Деркач. На записах обговорюють діяльність Ґонґадзе і вирішують, як з ним бути. Розмову записав співробітник Служби охорони президента, майор Микола Мельниченко у кабінеті Кучми. Як розповів пізніше ЗМІ, використовував "жучок" і диктофони.

На думку Мороза, оприлюднені розмови дають підставу вважати, що Кучма був замовником вбивства журналіста.

Мельниченко отримав політичний притулок в США у квітні 2001 року. Повернувся в Україні у 2007-у.

2005-го головними обвинувачуваними у справі стали начальник Головного управління кримінального розшуку Міністерства внутрішніх справ Олексій Пукач та полковник Микола Протасов, Олександр Попович і Валерій Костенко - працівники одного з департаментів МВС. Арештували всіх, крім Пукача. Він переховувався. 2008 року Апеляційний суд Києва визнав арештованих винними в убивстві Георгія Ґонґадзе. Протасова позбавили волі на 13 років, Поповичу й Костенку дали по 12. Торік Микола Протасов помер у Менській колонії на Чернігівщині.

Із матеріалів кримінальної справи відомо, що вбивство відбулося в лісі під Києвом.

Пукача затримали 21 липня 2009-го в селі Молочки Чуднівського району на Житомирщині. Він зізнався у вбивстві.

29 січня 2013 року Печерський райсуд Києва засудив його до довічного ув'язнення.

"Вирок мені стане зрозумілий, коли Кучма й Литвин будуть разом зі мною. Запитайте в Кучми й Литвина. Вони все розкажуть", - заявив Пукач.

Литвин, до речі, зараз робить заяви про те, що Україні треба забути про Європу і дружити з Путіним, а його брат причетний до організації так званої Лугандонії.

Кримінальну справу проти Кучми порушили у березні 2011 року за фактом перевищення влади та службових повноважень, які призвели до вбивства Ґонґадзе. Постанову про порушення справи підписав заступник генпрокурора Ренат Кузьмін. Того ж місяця Кучма прибув на перший допит до слідчого.

У квітні ГПУ завершила досудове слідство проти колишнього президента. Однак у жовтні Конституційний суд вирішив, що обвинувачення "не може бути засноване на фактичних даних, отриманих незаконним способом"

Ґонґадзе нагороджений званням Героя України посмертно. У 2008 році у Києві встановили пам'ятник йому та всім журналістам, що загинули через виконання службових обов'язків. На його честь названі вулиці в декількох містах України, в тому числі проспект у столиці. В Музеї новин у Вашингтоні, США в залі Меморіалу загиблим журналістам на скляній стіні викарбовано й ім'я Гії разом з іменами інших полеглих українських журналістів.

Gongadze  і Кучма  final   

Зараз ситуація зі свободою слова в Україні набагато жахливіша, ніж в часи Кучми. Правдивих журналістів вбивають, катують, а хвиля дивних «самогубств» налічує вже десятки жертв. «Правдивим новинам», які чи не єдині згадали про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, теж неодноразово погрожували, були й спроби нападів, але поки що, слава Сварогу, в творчому колективі усі живі й здорові і «ПN» не збирається припиняти боротьбу зі злочинним проросійським режимом Порошенка-Авакова, навіть не збирається «знижувати градус».

P.S. Не дивлячись  дискримінаційне   системне  10-місячне    блокування на  Фейсбуці  за мовними  і  національними  ознаками  керівника  нашої  громадської правозахисної  організації  Станіслава Стеценка , слава Дажбогу  ми також усі живі і здорові, а наш  сайт   Mahno.info  так  само стоїть  на  сторожі свободи слова.

Джерело: Геннадій Боценюк, «Правдиві новини»

Mahno.info