ПРИЙМАЙ ПАРАД, ПОКУРВЛЕНА ДЕРЖАВО...

ПРИЙМАЙ ПАРАД, ПОКУРВЛЕНА ДЕРЖАВО... 

Доки ми, українці, не здобули своєї незалежності, День Незалежності України є скоріше Днем Пам’яті загиблих за незалежність. І хоча цей день є державним святом, нам поки що немає чого святкувати, доки не скинемо залежність від корупції, від криміналітету і олігархії, від внутрішньої і зовнішньої окупації грабіжників, мародерів і вбивць.

Якщо попередні Дні Незалежності були відверто бутафорськими і фальшивими, де лише хизувалися махрові злодії і зрадники, що розкрадали Україну і підступно грабували та вбивали українців, 28-а річниця Дня Незалежності перетворилася в Парад не обраних, не кликаних і забутих Героїв.

Комбати, рядові і комбатанти, як плоть і кров кривавої борні за Незалежність, продемонстрували свою непохитну волю покурвленій державі, в якій продана незалежність української держави, ампутована правда і совість владоможців, але залишилася не ампутованою честь і мужність її захисників.

Цей парад став Днем Пам’яті загиблих за незалежність, що пробуджує Надію на майбутню Незалежність і відновлює Віру в майбутню сильну та Незалежну Українську Україну.

ПРИЙМАЙ ПАРАД, ПОКУРВЛЕНА ДЕРЖАВО... 

Не обрані?. Не кликані?.. Забуті... 
Котрі безногі, а котрі без рук,
Більярдні кулі, ніби їхні культі. 
Обрубки ніг і цей празнечний брук ...
Ідуть твої, державо, ампутанти, - 
Хто плоть і кров, хто хліб твій і вино...
Комбати, рядові і комбатанти,
І нині сущі, й витлілі давно...
Що крок, то кров, покурвлена державо... 
Вони ідуть... Німа хода без ніг...
Ти чула про коней на переправах? 
То не про подвиг... То усе про них... 
Повстанці і повсталі арештанти, 
Померлі йдуть, і зниклі, і живі, 
Позшивані з кавалків ампутанти... 
А ти розводиш руки: "селяві". 
На сю ходу нема у тебе ради,
Бракує навіть справжньої сльози,
Країно ампутованої правди,
Ти відчуваєш, як зійшла на пси?
Коли тобі ампутували совість,
І вшили замість неї сурогат?
Вони ідуть...У них така спадковість. 
Приймай цей покалічений парад...
Цілуй той брук, що Ятрить їхні культі, 
Цілуй обрубки викинутих рук, 
Вони ідуть, покликані й забуті... 
Омий... Омийся... І цілуй той брук...

Джерело: Анна Купец‎

Станіслав Стеценко   Mahno.info / Україна

Остогидла нагла брехня, фейсбучна цензура і дискримінація українців за національною і мовною ознакою ?

Приєднуйся до нашого публічного каналу в Telegram: https://t.me/mahno_info

Отримай більше позитиву – підпишися на наш незалежний сайт: http://mahno.info/