Генпрокурору: ЗАЯВА про вчинення злочину групою осіб

23.10.2017           №  21                         Генеральному прокурору України  

                                                         Луценку Юрію Віталійовичу персонально !

                                                         вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011 

ЗАЯВА  про вчинення  злочину  групою осіб

1.  Виконуючи   правозахисні функції і статутні завдання Таврійського благодійного фонду  милосердя імені Нестора Махна (далі – Фонду) по захисту Людини української нації від будь-яких форм і проявів дискримінації її прав і свобод, на основі Конституції та чинного вітчизняного і міжнародного законодавства і як засновник та президент Фонду, по фактам масових злочинних зловживань і організованої злочинної діяльності посадових осіб Запорізької обласної юстиції Нікітенка С.В., Пилипенко Д.Ю.,  Ніколаєвої  Г.Є. під безпосереднім керівництвом Данова А.А., яких всіляко заохочує і покриває корумпованих підлеглих та належно не розглядає поданих скарг міністр юстиції України Павло Петренко – по фактам скоєння тяжкого злочину групою осіб я змушений був звернутися до прокурора Запорізької області Романова В.П. з відповідною заявою № 23 від 17.12.2016 року про скоєння  злочину, яку той отримав 23 грудня 2016 року (дивитись додаток).

Але так як  прокурор Романов В.П. і його підлеглі прокурори Шаповалов А., Р.Артеменко, І.Бутенко, Бондаренко Н.М., М.Бойко та В.Карман всупереч своїх службових обов'язків відмовилися вносити дані в ЄРДР про організовану злочинну діяльність Данова і його підлеглих з обласного управління юстиції, тим самим приховуючи тяжкий злочин, Фонд  був  змушений  звертатися з відповідною заявою № 6 від 01.02.2017 року до начальника управління СБУ в Запорізькій області Шмітька О.Г. про вчинення злочину, яку він відповідно отримав 06.02.2017 року  (дивитись додаток).

Проте і Шмітько О.Г., всупереч чинного законодавства та своїх службових обов'язків, свідомо відмовився належно розглядати, вносити дані до ЄРДР і розслідувати організовану злочинну діяльність посадовців обласної юстиції під орудою Данова А.А., а заяву про вчинення злочину з доданими матеріалами і доказами злочинно відправив до Міністерства юстиції України, яке відверто спустило її «на тормозах» без жодних наслідків і належного реагування (дивитись в додатку лист від Шмітька О.Г.).

Персональні звернення Фонду до голови СБУ Грицака В.С. з заявою № 9 від 22.03.2017 року про вчинення злочину та до Генпрокурора Луценка Ю.В. зі скаргою № 8 від 09.03.2017 року на організовані злочинні дії органів прокуратури також всупереч статей 1, 3, 5, 6, 8, 9, 19, 21-24, 28, 36, 37, 40, 41, 64, 68, 121 Конституції України належно не розглядалися, а дані про правопорушення і скоєний груповий  тяжкий злочин свідомо і зумисно не внесені до ЄРДР до цього часу і відповідно належне слідство – не проводиться, а груповий тяжкий злочин продовжується і обростає співучасниками (дивитись в додатку відписку з СБУ за підписом В.Маякова і з Генпрокуратури за підписом О.Шевченка та І.Горбань).

2.  В результаті свідомого і зумисного невиконання службових обов’язків щодо внесення даних про здійснений тяжкий груповий злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань та згідно статей 214, 216 КПК України забезпечувати проведення досудового слідства за визначеною законом підслідністю, призвело до значного розширення кола осіб, які стали співучасниками організованої злочинної діяльності Данова А.А., Нікітенка С.В., Пилипенко Д.Ю.,  Ніколаєвої  Г.Є., діяльність яких покривали і заохочували шляхом кругової поруки і масових зловживань посадовим становищем та державною владою прокурори: Романов В.П.,  Шаповалов А., Р.Артеменко, М.Бойко, І.Бутенко, Бондаренко Н.М.,  В.Карман, О.Шевченко, І.Горбань та В.Чорний; посадові особи СБУ –  Шмітько О.Г та В.Маяков; посадові особи Мінюсту – Денис Чернишов, Павло Мороз та Павло Петренко.

Саме в результаті організованої злочинної діяльності і бездіяльності та масових злочинних зловживань усіх вище вказаних посадовців на державній службі, які злісно не виконують своїх обов’язків по внесенню даних в ЄРДР, в якості співучасників групового тяжкого злочину, що межує зі зрадою українських національних інтересів зі свідомим знищенням конституційного ладу, законності і правопорядку, до цієї справи були долучені державний реєстратор Цап О.В.та начальник Запорізького обласного управління статистики М.Шейко, які по вказівці і злочинному узгодженню з обласним управлінням юстиції під орудою Данова А.А. виготовили документи з завідомо неправдивою інформацією, а потім на основі листування, без згоди і відома Фонду та його засновника насильницьким шляхом змінили організаційно-правову форму Фонду в державних реєстрах «як помилку» і таким чином фактично здійснили примусову реорганізацію нашої громадської організації, щоб в такий протизаконний спосіб позбавити Фонд раніше зареєстрованої громадської діяльності і створити штучні «підстави» для невнесення Фонду повторно до ЄДР з усіма прогнозованими наслідками повного припинення діяльності Фонду.

3. Про організований характер злочинної діяльності по даній справі свідчить і факт протизаконного  відкриття  «уголовного дєла № 12017080020000472» в Олександрівському відділі поліції м. Запоріжжя слідчим Колокотом без належного внесення даних в ЄРДР. Прокурори не можуть не знати обов’язкові норми ст. 214 КПК України про те, що без внесення даних в ЄРДР досудове розслідування розпочатися не може, а здійснення досудового  розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення  ВЗАГАЛІ НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 

Не могли не знати прокурори  і про те, що згідно ч. 2 ст. 216 КПК України, дана справа про скоєння групового злочину, що кваліфікується  по  ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 436.1 КК України,  за  визначеною законом підслідністю мала розглядатися виключно слідчими служби безпеки, а не національної поліції. Але з явно злочинною метою приховати тяжкий груповий злочин, без відповідного внесення даних до ЄРДР, корумпованими прокурорами Запорізької області під безпосереднім керівництвом прокурора області було порушено  «уголовноє дєло № 12017080020000472» лише по ч. 1 ст. 366 КПК України, яке завідомо не передбачає і відповідно не матиме належного розслідування органом, якому це не підслідне по закону, а також відповідно не матиме і жодних юридичних наслідків та покарання для організованої злочинної групи Данова з обласного управлінні юстиції.

4.  По фактам продовження організованої злочинної діяльності і зростання злочинної групи, на адресу Генпрокурора Луценка Ю.В. мною було подано відповідну заяву про вчинення злочину № 16 від 25.06.2017 року, яка була  отримана адресатом 30 червня 2017 року (дивитись додаток).  Але так як і після цього дані до ЄРДР ні Генеральним прокурором, ні його заступником не були внесені, через адвокатів ТОВ «Капітал-Спадщина» мною в порядку ст. 303 КПК України було подано відповідну скаргу до Печерського райсуду міста Києва.

Тільки 21.09.2017 року з листа Генпрокуратури  за № 04/2/3-1931-17 від 14.09.2017 року вдалося довідатися, що 06.09.2017 року відбулося прийняття і реєстрація в ЄРДР за № 42017000000002860 моєї  заяви про кримінальне правопорушення лише … за ч.2 ст. 436-1 КК України, а з ухвалою Печерського райсуду мені вдалося познайомитися тільки 10 жовтня 2017 року (дивитись в додатку супровідний лист № 3434/17 голови Печерського райсуду м. Києва від 02 жовтня 2017 з поштовим штемпелем одержання 10.10.2017).

5. Частина 2 ст. 61 Конституції України визначає і закріплює принцип індивідуалізації юридичної відповідальності правопорушника. Цей принцип знайшов своє відображення в галузевому законодавстві. Так, частина 2 ст. 33 КК України передбачає, зокрема, що при сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею  або частиною  статті Особливої частини цього кодексу. В своїй заяві про вчинення злочину № 16 від 25.06.2017 року, мною по фактам організованих злочинних дій ряду посадових осіб державних правоохоронних органів  було конкретно вказано коло співучасників організованої злочинної діяльності: Данова А.А., Нікітенка С.В., Пилипенко Д.Ю.,  Ніколаєвої  Г.Є., Цап О.В. і М.Шейко,діяльність яких покривали і заохочували шляхом кругової поруки і масових зловживань посадовим становищем та державною владою прокурори: Романов В.П.,  Шаповалов А., Р.Артеменко, М.Бойко, І.Бутенко, Бондаренко Н.М.,  В.Карман,  О.Шевченко, І.Горбань та В.Чорний; посадові особи СБУ –  Шмітько О.Г та В.Маяков; посадові особи Мінюсту – Денис Чернишов, Павло Мороз та Павло Петренко, організовані злочинні дії і бездіяльність яких  відповідно кваліфікуються  по  ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 436.1 КК України.

6. Конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності правопорушника, що згідно ч. 2 ст. 8 Конституції України має найвищу юридичну силу, передбачає обов’язок для суду і прокуратури належне визначення і встановлення конкретних фізичних осіб, що вчинили кримінальне правопорушення і цей принцип забезпечується можливістю визначення і застосування конкретного виду юридичної відповідальності з належною кваліфікацією злочину в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, матеріально-правовою підставою юридичної відповідальності є вчинення особою самого правопорушення. Так згідно з п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються загальні засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, та відповідальність за них. Але як свідчить сам текст ухвали судді Печерського райсуду Васильєвої Н.П. від 13.07.2017, всупереч Конституції та вище згаданого законодавства ця ухвала судді Васильєвої Н.П. не містить жодної індивідуалізації осіб та належної кваліфікації скоєного особливо тяжкого групового злочину, що суперечить ч. 2 ст. 60 та ч. 2 ст. 61 Конституції України !

7.  Грубе порушення індивідуалізації при встановленні кола осіб та  виду їх відповідальності, повна відсутність врахування всіх особливостей та обставин справи, свідоме ігнорування організованого характеру продовжуваного правопорушення та особливо небезпечного ступеня вини і групових протиправних намірів та мотивів скоєного злочину при винесенні ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Н.П. від 13.07.2017 року,  призвели до того, що безпосередньо причетна до скоєного особливо тяжкого злочину Генеральна прокуратура, маючи можливість самостійно визначити належну кваліфікацію і підслідність, з метою приховати особливо тяжкий злочин підлеглих прокурорів, за підписом В.Чорного було свідомо звужено кваліфікацію з трьох статей (ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 436.1 КК України) лише до ч. 2 ст. 436-1 КК України  і  всупереч ч. 5 ст. 216 КПК України дано на виконання явно злочинне розпорядження, а досудове розслідування злочинно «доручено СУ ГУ Національної поліції в Запорізькій області», яка по закону не має права взагалі цього здійснювати (дивитись в додатку повідомлення Генпрокуратури про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення № 04/2/3-1931-17 від 14.09.2017).

8.   Згідно ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, а кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінального процесуального кодексу та інших законів України. Але як незаперечно підтверджують факти і документальні докази, викладені в моїй заяві про вчинення злочину № 16 від 25.06.2017 року, в результаті винесення  ухвали судді Васильєвої Н.П. відбулося грубе порушення:

- статей 1, 3, 5, 6, 8, 9, 15, 19, 21-24, 27, 28, 34,36, 37, 40, 55, 56, 57, 60, 61, 64, 68, 92, 113, 121 Конституції України;

- статей 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 21, 23, 26, 28, 36, 214, 216 КПК України;

- статей 1, ч. 1 ст. 2, статей 3, 4, 12, 18, 24, 26, ч. 4 ст. 41,   ч. 3 ст. 364 та  ч. 1 ст. 366 КК України, а форма і висновки судді Васильєвої Н.П. в її ухвалі від 13.07.2017  вплинули на вирішення питання про винуватість, а точніше про повне ухилення від відповідальності ряду високопосадовців та на правильність застосування прокурорами та поліцією Конституції і законів України про кримінальну відповідальність, що дає всі підстави не тільки для її скасування, а й для визнання цієї ухвали як завідомо неправосудною і такою, що винесена на замовлення.

При цьому Генпрокуратура, виключно з метою приховати і не розслідувати особливо тяжкий злочин своїх підлеглих прокурорів, протизаконно доручила розслідування нацполіції, знову грубо і свідомо  порушивши ст. 216 КПК України.

Якщо на початку скоєного злочину підслідність даної справи знаходилася в компетенції служби безпеки, то в результаті довготривалого розширення кола причетних до злочину осіб, в список співучасників тяжкого злочину потрапили прокурори Генпрокуратури О.Шевченко, І.Горбань та В.Чорний, прокурор області Романов В.П. і його перший заступник В.Карман та заступники А.Шаповалов і  М.Бойко, керівник підрозділу прокуратури І.Бутенко та інші прокурори, визначені пунктами 7-11 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», заступники міністра юстиції Д.Чернишов, П.Мороз і сам міністр юстиції П.Петренко, військовослужбовці вищого офіцерського складу Служби безпеки України Шмітько О.Г. та В.Маяков, інші державні службовці публічного права, посади яких  належать до категорії "А", а скоєний ними груповий злочин  згідно ч. 5 ст. 12 КК України відповідно набув статусу особливо тяжкого злочину.

Крім того, саме в результаті  повної відсутності в ухвалі судді Васильєвої Н.П. від 13.07.2017 року обов’язкової для кримінального процесу індивідуалізації осіб з належною індивідуалізацією кваліфікації скоєного особливо тяжкого групового злочину по ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 436.1 КК України, Генеральною прокуратурою в особі В.Чорного було узурповано державну владу, зі злочинним умислом продовжено віддання явно злочинних наказів і розпоряджень та масові зловживання посадовим становищем і державною владою, виключно з метою забезпечення повного ухилення високопоставлених чиновників публічного права від кримінальної відповідальності за скоєний груповий особливо тяжкий злочин.

9.  Абсолютно протизаконна і організована злочинна діяльність Данова А.А., Нікітенка С.В., Пилипенко Д.Ю. і Ніколаєвої Г.Є., Цап О.В., М.Шейко, Романова В.П.,  Шаповалова А., Р.Артеменка, М.Бойка, І.Бутенка, Бондаренко Н.М.,  В.Кармана, О.Шевченка, І.Горбаня, В.Чорного,  Шмітька О.Г., В.Маякова, Дениса Чернишова, Павла Мороза та Павла Петренка однозначно підпадає під відповідальність по ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 436.1 КК України, підриває основи державного устрою, законність і правопорядок та загрожує національній безпеці, а всі їхні  вище вказані організовані злочинні дії і свідома бездіяльність (саботаж) здійснюються організовано, свідомо і зумисно, з грубим порушенням присяги державного службовця та чинного вітчизняного і міжнародного законодавства (дивитись детальне обґрунтування чинного вітчизняного і міжнародного законодавства в скарзі Фонду № 12 від 05.10.2016), з метою запровадження державного терору в сфері державної реєстрації, з застосуванням злочинної людиноненависницької ідеології і пропаганди та використання символіки забороненого законом комуністичного тоталітаризму, з очевидною метою знищення української нації і громадської діяльності українців під час неоголошеної війни, для забезпечення подальшої окупації  України зовнішніми окупантами і внутрішніми колаборантами і зрадниками на державній службі. Всі вони люто ненавидять усе українське в Україні і своїми злочинними діями намагаються здійснити черговий поворот з європейського курсу на азійський промосковський тоталітаризм, щоб знову повернутися до комуністичного «червоного» терору  з  застосуванням «бєспрєдєла» в усіх сферах життя, а за рахунок  тотальної корупції та власних масових зловживань роблять спробу  злочинно припинити нашу громадську діяльність, завдавши при цьому непоправної матеріальної і моральної шкоди Фонду та його членам.

10.  Відповідно до ст. 40  Конституції України кожен має право на особисте звернення до посадових осіб державної влади, які зобов’язані належнорозглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.  Ці конституційні права і гарантії відповідно до ст. 64 Конституції  не можуть  бути обмежені  навіть у військовий  або  надзвичайний час.  Крім того, згідно до статті 7 Закону України Про звернення громадян,  забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення, забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються,  а звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Закон  України Про звернення громадян  в статті 19  також чітко визначає обов’язки органів державної влади, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, які в межах своїх повноважень  зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- скасовувати  або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів;

- вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Так як з грудня 2016 року і до цього часу  мені нічого не повідомляється про  внесення  на протязі доби відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань групового злочину  Данова А.А., Нікітенка С.В., Пилипенко Д.Ю. і Ніколаєвої Г.Є., Цап О.В., М.Шейко, Романова В.П.,  Шаповалова А., Р.Артеменка, М.Бойка, І.Бутенка, Бондаренко Н.М.,  В.Кармана, О.Шевченка, І.Горбаня, В.Чорного,  Шмітька О.Г., В.Маякова, Д.Чернишова, П.Мороза та П.Петренка по ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 436.1 КК України, в результаті чого здійснено зміну організаційно-правової форми Фонду і примусову  реорганізацію  без відома і згоди Фонду та його засновника, а злочинні  дії і бездіяльність спрямовані на продовження вже скоєного тяжкого злочину без   виконання обов’язку прокуратури і служби безпеки  заносити відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати належне розслідування стосовно винних в масових злочинних зловживаннях та в завданні істотної шкоди Фонду і його членам, для відшкодування завданої значної матеріальної і величезної моральної шкоди та припинення дискримінації і переслідувань за громадську діяльність.

Злочинне  втручання в законну громадську діяльність Фонду призвело до довготривалих незаконних обмежень, а відсутність належного повторного внесення Фонду до ЄДР, примусова реорганізація Фонду зі злочинною зміною організаційно-правової форми Фонду та злочинна відмова проставляти апостиль на статуті Фонду в свою чергу призвели до втрати Фондом 1.02.2017 року двох міжнародних траншів, одного на суму 457 тисяч 565 грн. і другого на суму 342 тисячі 756 грн., що загалом складає 800 тисяч 321 гривню завданої матеріальної шкоди та понад 500 тисяч   гривень завданої моральної шкоди.

Враховуючи все вище викладене і додане та керуючись ст.ст. 1,2,3, 6, 11, 28-30 КК України, ст.ст. 1, 2, 7, 8, 9, 10, 11, 55, 56, 214,215, 216 КПК України, вимагаю:

1. Генеральним прокурором або його заступником негайно прийняти та невідкладно зареєструвати  на протязі 24 годин цю  заяву про вчинення особливо тяжкого злочину суддею Васильєвою Н.П., прокурорами О.Шевченком, І.Горбань, В.Чорним,  Романовим В.П.,  В.Карманом, А.Шаповаловим,  М.Бойком, І.Бутенком, Бондаренком, військовослужбовцями вищого офіцерського складу  СБУ Шмітьком О.Г. та В.Маяковим та посадовцями Мінюсту Д.Чернишовим, П.Морозом,  П.Петренком, Дановим А.А., Нікітенком С.В., Пилипенко Д.Ю., Ніколаєвою  Г.Є., а також співучасниками Цап О.В., і М.Шейко груповогозлочину, передбаченого ст. 364 ч. 3, ст. 366 ч. 1   та ч. 2 ст. 436.1  Кримінального Кодексу України – занести ці дані до  Єдиного реєстру досудових розслідувань та видати мені  пам’ятку про процесуальні права та обов’язки.

2. По цій заяві про вчинення злочину  забезпечити  за визначеною законом підслідністю досудове  розслідування у формі досудового слідства за вчинення Васильєвою Н.П., О.Шевченком, І.Горбань, В.Чорним,  Романовим В.П.,  В.Карманом, А.Шаповаловим,  М.Бойком, І.Бутенком, Бондаренком, Шмітьком О.Г., В.Маяковим, Д.Чернишовим, П.Морозом,  П.Петренком, Дановим А.А., Нікітенком С.В., Пилипенко Д.Ю., Ніколаєвою  Г.Є., Цап О.В., і М.Шейко злочину, передбаченого ст. 364 ч. 3, ст. 366 ч. 1   та ч. 2 ст. 436.1  Кримінального Кодексу України, де згідно ч. 5 ст. 216 КПК України призначити  належне досудове розслідування слідчими НАБУ.

3. Повідомити мене письмово у встановленому законом порядку та строк про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування вище вказаного  злочину.

Додаток з завіреними  копіями:

1) лист з Печерського райсуду з датою на звороті про одержання ухвали 10.10.2017– на 1 арк.;

2) ухвала судді Печерського райсуду м. Києва Васильєвої Н.П від 13 липня 2017 – на 1 арк.;

3) повідомлення з Генпрокуратури про реєстрації заяви про кримінальне правопорушення № 04/2/3-1931-17 від 14.09.2017 за підписом В.Чорного – на 1 арк.;

4) заява Фонду № 16 від 25.06.2017 про вчинення злочину – на 7 арк.;

5)лист з Генпрокуратури № 04/2/3-р-17 від 06.07.2017 за підписом І.Горбаня – на 1 арк.;

6)лист з Запорізької облпрокуратури № 04/2/2-4168-94 від 07.08.2017 від В.Кармана – на 2 арк.;

7)Звернення Фонду № 7 від 07.09.2016 року – на 1 арк.;

8)акт № 10 від 27.09.2016 про порушення і обмеження прав на звернення – на 1 арк.;

9)скарга Фонду № 12 від 05.10.2016 року – на 7 арк.;

10)фальсифікована виписка з ЄДР від 07.09.2016, видана 08.09.2016 з апостилем – на 1арк. А3;

11)Заява Фонду № 23 від 17.12.2016 року до Романова В.П. про вчинення злочину на 7 арк.;

12)Злочинна відписка прокурора Р.Артеменка від 27.12.2016 – на 1 арк.;

13)Відписка прокурора І.Бутенка від 28.12.2016 – на 1 арк.;

14)Відписка прокурора М.Бойка від 16.01.2017 – на 1 арк.;

15)Відписка прокурора Н.М.Бондаренка від 13.02.2017 – на 1 арк.;

16)Відписка прокурора А.Шаповалова від 20.02.2017 – на 2 арк.;

17)Відписка прокурора В.Кармана від 24.04.2017 – на 2 арк.;

18)Скарга Фонду № 2 від 04.01.2017 прокурору Романову – на 2 арк.;

19)Інформаційний запит-претензія № 5 від 31.01.2017 до Романова  – на 2 арк.;

20)Скарга Фонду № 21 від 03.12.2016 на протиправні дії до Петренка – на 6 арк.;

21)Відписка Мінюсту від 04.01.2017 за підписом Чернишова – на 1 арк.;

22)Персональна претензія Фонду № 3 від 29.01.2017 до Петренка – на 2 арк.;

23)Відписка Мінюсту від 13.03.2017 за підписом Мороза – на 3 арк.;

24)Заява Фонду № 6 від 01.02.2017 року до Шмітька О.Г. про вчинення злочину – на 7 арк.;

25)лист начальника УСБУ Шмітька  № 59/С-65/22 від 10.02.2017  – на 1 арк.;

26)Заява Фонду № 9  від 22.03.2017 року до Грицака В.С. про вчинення злочину – на 7 арк.;

27)Відписка СБУ від 30.03.2017  за підписом В.Маякова – на 1 арк.;

28)Скарга Фонду № 8 від 09.03.2017 Луценку на злочинні дії прокуратури – на 2 арк.;

29)Відписка прокурора О.Шевченка від 21.03.2017 – на 1 арк.;

30)Копія «повєсткі о визовє на допрос» від 01.06.2017 за підписом Колокота – на 1 арк.;

31)рішення Гуляйпільської міськради № 6  від 02.12.2015 про перейменування вулиць

в місті Гуляйполе – на 1 арк..

Всього додатку: на 75 арк..

Засновник і президент Фонду                                                          С.П.Стеценко