ПУБЛІЧНА СКАРГА особисто Президенту України Зеленському В.О. на виконання обов’язків гаранта Конституції

ПУБЛІЧНА СКАРГА особисто Президенту України Зеленському В.О. на виконання обов’язків гаранта Конституції

  27.12.2022      №  41                  Особисто Президенту України
                                                Зеленському Володимиру Олександровичу.
                                                          вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220

                          Скаржник:  ТАВРІЙСЬКИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД

                                        МИЛОСЕРДЯ ім. НЕСТОРА МАХНА (далі – Фонд),

                                             в особі громадянина України, засновника і

                                             президента Фонду Станіслава Павловича Стеценка,

                                             що без жодних обмежень діє в інтересах Фонду і його

                                            членів та всіх інших Людей українського народу

                                             пр-кт Соборний, 172, кв.38, м. Запоріжжя, 69035

                                             e-mail: fondmahno@gmail.com

ПУБЛІЧНА СКАРГА
про негайне вжиття невідкладних заходів на виконання приписів ст. 19, 20, 55,

124, 125 Конституції України та виконання обов'язків гаранта Конституції України щодо  

належного забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Виконуючи правозахисні функції і статутні завдання Таврійського благодійного фонду  милосердя імені Нестора Махна (далі – Фонду) по захисту Людини української нації від будь-яких форм і проявів дискримінації її прав і свобод без жодних обмежень, я, Станіслав Павлович Стеценко, як засновник і президент Фонду, який згідно Статуту Фонду діє в інтересах Фонду і його членів та інших повноправних людей українського народу, що згаданий у Преамбулі чинної Конституції України 1996 року як засновник та кінцевий бенефіціар чинної, суверенної Самостійної Української Держави України, по фактам документально підтверджених бандитських нападів, відкритого грабунку і розбійництва від злочинно діючих приватних терористичних угруповань тоталітарної системи УРСР з фіктивними назвами «поліція», «сбу», «прокуратура» і «суди», здійснюваного ними відкритого грабунку, розбою, системних злочинних зловживань і безкарних фальсифікацій, що спрямовані на узурпацію влади, тотальну корупцію, здійснення державного тероризму і масових предикатних злочинів, на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу і організовану злочинну діяльність, спрямовану проти законної діяльності Фонду, його членів та здійснення геноциду проти всього Українського Народу під час неоголошеної кривавої війни, змушений заявити наступне:

Наша громадська правозахисна організація багаторазово зверталася до діючих Генпрокурорів особисто з вимогами негайно припинити організовану злочинну діяльність приватних бандитських формувань тоталітарної системи УРСР, що системно здійснюють масові фальсифікації кримінальних справ для забезпечення відкритого терору, грабунку і розбою в українському суспільстві. При цьому колишнім Генеральним прокурором Венедіктовою І.В., зі свідомим порушенням власного наказу  від 16.06.2020  № 280 та Присяги прокурора , а потім і Костіним А.Є. злочинно ігнорується і не виконується Конституція України (254к/96-вр) , свідомо порушується Рішення Конституційного Суду України у справі № 9-зп  від 25 грудня 1997 року ( http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-97 ), не вживається ЖОДНИХ належних заходів для негайного припинення організованої злочинної діяльності вище вказаних терористичних угруповань тоталітарної системи УРСР, а своєю бездіяльністю і свідомим невиконанням вже винесених рішень суду – по явному узгодженню з судами  в злочинний спосіб здійснюється свідоме позбавлення доступу до правосуддя і забезпечується здійснення державного тероризму проти Фонду, його членів і всього Українського Народу.

Багаторазово звертаючись офіційно і публічно до Генпрокурорів і підлеглих прокурорів, Фонд кожного разу звертав особливу увагу на абсолютну неприпустимість продовження злочинної діяльності існуючих неконституційних приватних терористичних угруповань тоталітарної системи УРСР з назвами «поліція», «сбу», «прокуратура» і «суди», а одночасно  надаючи незаперечні документальні і публічні докази, кожного разу                                                         

                                                     ЗАЯВЛЯВ:

Згідно ст. 8 Конституції України (254к/96-вр) , в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами  прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

     Згідно ст. 4 Цивільного  кодексу України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України  є Цивільний кодекс України (435-ІV).

    Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (435-ІV).

    Відповідно до ст. 81 Цивільного кодексу України  (435-ІV) , юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Цим Кодексом (435-ІV) встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права, а Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (435-ІУ) , встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, Конституції та іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому особа, , яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин юридичної особи публічного права має вчинятися у письмовій формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та згідно ч. 2 ст. 207 цього Кодексу (435- ІУ) , підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно до частини першої статті 8 Господарського кодексу України (436-15)  , держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Абсолютно ігноруючи ВСІ вище вказані правові норми, громадські організації, що не мають ніякого відношення до державних органів влади, під вивіскою «Гуляйпільський районний суд», «Апеляційний суд Запорізької області» та інші суди спільно з органами приватизованої «прокуратури» здійснюють відверте насилля щодо Фонду і його членів і замість правосуддя злочинно тероризують за активну громадську правозахисну діяльність, діючи як організації іншого конституційного походження, виконуючи роль «державних» терористів, катів і насильників.

Те, що ця громадська організація «Гуляйпільський районний суд» діє злочинно і є органом судової влади державності ліквідованої УРСР, а не України, і була сформована іншим, ліквідованим нині законодавцем, а не українським народом, підтверджують наступні факти:

З 1978 року і до 17.04.1992р. стаття 166 Конституції УРСР була викладена і діяла у наступній редакції: «Державний герб Української Радянської Соціалістичної Республіки являє собою зображення серпа і молота, розміщених на щиті у променях сонця і в обрамленні колосся, з написом на стрічці: внизу вінка - "Українська РСР", на правому витку - "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!" і на лівому "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". Над щитом між колоссям - п'ятикутна зірка.» 14.02.1992р. Верховна рада України прийняла Закон №2113-ХІІ від 14.02.1992р. «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України», яким внесла зміни до Конституції УРСР 1978р. та затвердила нову редакцію ст.166 Конституції УРСР 1978р. наступного змісту:

«Символами України як незалежної держави є її Державний герб, Державний прапор та Державний гімн. Державний герб України, Державний прапор України та Державний гімн України затверджуються Верховною Радою України.» Закон № 2113-ХІІ від 14.02.1992 р. не передбачав особливого способу або певної дати набрання ним чинності і набув чинності у відповідності чинної редакції ст. 97 Конституції України 1978 року.

Згідно чинної у період з 14.02.1992р. по 17.04.1992р. в редакції ст. 97 Конституція України 1978 року єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада України, а Закон набуває чинності після десяти днів з моменту його опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.90, N 2113-12 від 14.02.92).

Закон №2113-ХІІ від 14.02.1992р. вперше офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 07.04.1992р. Таким чином ст.166 Конституції УРСР 1978р. у новій редакції згідно із Законом № 2113-ХІІ від 14.02.1992р. набрала чинності 17.04.1992р.

Постанову №2137-ХІІ від 19.02.1992р. «Про Державний герб України» Верховна Рада України прийняла 19.02.1992р.(дивитись додаток).

Цю постанову №2137-ХІІ від 19.02.1992р. було прийнято незаконно, оскільки станом на 19.02.1992р. Верховна Рада України не мала повноважень змінювати державні символи України з огляду на те, що чинною редакцією ст.166 Конституції УРСР 1978р. вони були визначені, а відповідні зміни набрали чинності лише 17.04.1992.

Постанова №2137-ХІІ від 19.02.1992р., що до цього часу "злочинно- помилково" використовується органами державної влади УРСР, повинна бути підписана двома підписами: голови і секретаря, а оскільки підпису секретаря немає, то вона є звичайний папірець і нікчемний документ з огляду на Статтю 103. Конституції УРСР , що діяла на дату 19.02.1991 року:

" Закони Української РСР, постанови та інші акти Верховної Ради Української РСР публікуються українською і російською мовами за підписами Голови і Секретаря Президії Верховної Ради Української РСР".

Тому ще раз зауважую , що з дати 17.04.1992 року і до 28.06.1996 року, тобто до прийняття Конституції України (254к/96-вр) , жодного закону про герб України не приймалося. А з 28.06.1996р. - дати набрання чинності Конституцією України (254к/96-вр), перелік і визначення опису і порядку використання державних символів України встановлено лише  приписами ст. 20 Конституції України.

Згідно чинної починаючи з 28.06.1996р. редакції статті 20 Конституції України (254к/96-вр)«Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України». Станом на даний час не існує чинного закону, який відповідно до ст. 20 Конституції України прийнято не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України та яким встановлено опис державних символів України та порядок їх використання, в тому числі і Державного Герба України.

Отже, НЕМАЄ ЗАТВЕРДЖЕНОГО ДЕРЖАВНОГО ГЕРБА УКРАЇНИ –  ВІДПОВІДНО НЕМАЄ ПЕЧАТОК З ДЕРЖАВНИМ ГЕРБОМ ЗГІДНО ст. 20 Конституції України І НЕ МАЄ ЖОДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ в жодного органу «державної влади» нинішньої України, в тому числі і в «Гуляйпільського районного суду», що були сформовані органами влади УРСР і діяльність яких до цього часу злочинно не припинена.

При цьому створений в неконституційний спосіб «Гуляйпільський районний суд» у формі підприємницької структури, що згідно до ЄДРПОУ 37793795 веде свою антиконституційну злочинну діяльність за КВЕД 84,23 як прибуткова громадська організація - до цього часу по підробленій «постанові №2137-ХІІ від 19.02.1992р.» КОРИСТУЄТЬСЯ ПІДРОБЛЕНОЮ ПЕЧАТКОЮ з «тризубом» і штампує свої злочинні рішення з «іменем України» .

Як і всі інші суди в Україні, злочинно приватизований «Апеляційний суд Запорізької області», що нині продовжує свою організовану злочинну діяльність під назвою «Запорізький апеляційний суд», має спільну первинну реєстрацію в «ОКПО» («Общероссійскій Классіфікатор Прєдпріятій і Організаций»),що підтверджує факт надання саме з Московії «благословення» на злочинну «прихватизацію» органів державної влади в Україні і на ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ «компанії Гуляйпільський районний суд» та ВСІХ інших судів в Україні.

Кожного патріотичного українця, що нині захищає свою Вітчизну на фронті і в тилу, шокує не тільки ця первинна реєстрація з посиланням на  «ОКПО» та визначена «ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ» на орган державної влади, а й те, що «юридичний статус» судів – «БЕЗ ОЗНАКИ»; що первинний реєстратор –  «БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ У ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ», а форма фінансування –  «ЗМІШАНА» і дає можливість отримувати не тільки зарплату з державного бюджету, а й будь-яку іншу кримінальну «оплату» за замовлені судові рішення і виключно корисливу приватну «ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЮСТИЦІЇ і ПРАВОСУДДЯ».(дивитись у вільному доступі на офіційному сайті Фоду: http://mahno.info/svitlo-ukrayinskoyi-pravdy/pro-ukrayinu/1154-privatizacya-okupacya-organv-derzhavnoyi-vladi-sudova-glka-korotka-storya-nasldki.html  ).

Ось так по абсолютно однаковій схемі злочинної «прихватизації» від Московського імперіалізму,  ще до прийняття Конституції України (254к/96-вр)  так само приватними стали і ВСІ без виключення суди в Україні. Таким чином була здійснена злочинна підміна організаційно-правової форми державних судових органів влади З ОБОВ’ЯЗКОВОЇ ПУБЛІЧНОЇ на фіктивні «органи державної влади» з ПРИВАТНОЮ ВЛАСНІСТЮ на органи державної влади.

Отримавши від Московії необмежені повноваження і можливості використовувати державну владу  як свою ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ,  судді тоталітарної системи УРСР дуже швидко налагодили вигідний розпродаж цивільних, кримінальних і адміністративних справ, перетворивши судочинство в нахабний «бєспрєдєл», де закон і всі конституційні та інші права і свободи українців – повсякчас попираються, а приватизована судова влада – стала злочинним відкритим засобом для насилля, грабунку, терору і перерозподілу награбованого між бандитами, грабіжниками та окупантами (дивитись у вільному доступі: http://mahno.info/dokumenty/statti-vystupy/1156-vorogi-ukrayinskoyi-derzhavnost-ozu-z-nazvami-prokuratura-sudi-polcya-sbu-ursr.html  ).

Це саме з-за цієї корупційно-кримінальної репутації так званих «державних» органів влади, цивілізований світ і вільні народи світу зневажали усіх українців  за ту рабську покору і угодовство до тиранії «руцкава міра», коли «кравчуки», «кучми», «ющики», «яники» і «потрошенки» виключно у власних корисливих інтересах грабували, брехали і продавали все і вся аж до ядерного щита, безкарно зраджуючи Українську державу і Український Народ, чим перешкоджали прийняттю  до ЄС і НАТО, щоб потім в Україну прийшов з кривавою війною агресивний «руцкій мір».

 Злочинно створена юридична залежність та підлеглість російській федерації, яка здійснює не тільки понад 30-річну «судову» експансію «по бєспрєдєлу» і забезпечує найвищу корумпованість та продажність усіх так званих «державних правоохоронних органів» України, перетворених в приватні організовані злочинні угрупування (далі – ОЗУ), а й створила надійні підстави для здійснення нинішньої кривавої відкритої військової агресії проти Української державності і героїчного Українського Народу.

Саме завдяки цій «приватизації» органів держвлади, забезпечення їхньої корисливості і зацікавленості, залежності і підлеглості «руцкому міру», злочинно створені тоталітарним режимом СРСР-УРСР приватні ОЗУ з фіктивними назвами «поліція», «сбу», «прокуратура» і «суди»,  для кривавих московських рашистів Є ОСНОВНОЮ ОПОРОЮ і тією ГОЛОВНОЮ «п’ятою колоною», що мають найвищі показники зрадництва під час відкритої воєнної агресії Московщини та без сумніву стали основною причиною кривавого військового вторгнення РФ 24 лютого 2022 з загарбницькою війною.  

По фактам масових фальсифікацій і публічних переслідувань Фонду і його членів сфальшованою кримінальною справою по вигаданим обвинуваченням по «ч. 1 ст. 353 КК України»  з застосуванням публічного насилля, грабунку, розбою і державного тероризму з багаторічними переслідуваннями, настанням особливо тяжких наслідків і катуваннями за громадську правозахисну діяльність, за відповідними поданнями Фонду щодо організованої злочинної діяльності приватних «судів», «прокуратури», «поліції» і «сбу» УРСР вже винесено три судові рішення і відкрито два кримінальних провадження № 42021000000002191 та № 42021000000002009 (дивитись у вільному доступі: http://mahno.info/dokumenty/statti-vystupy/1155-vyna-virshalniy-chas-dlya-ochischennya-susplstva-vdnovlennya-konstitucynogo-ladu-v-ukrayin.html  ).

При наявності вже трьох судових рішень, що вступили в законну силу та двох порушених кримінальних проваджень , злочинно приватизовані органи прокуратури під керівництвом Венедіктової І.В. і Костіна А.Є. всіляко перешкоджають належному розслідуванню спільної організованої злочинності приватних «судів», «прокуратури», «поліції» і «сбу» УРСР, всіляко ухиляються і злочинно не припиняють їхню організовану злочинну діяльність по узурпації державної влади, по здійсненню державного тероризму і масових предикатних злочинів, спрямованих на тотальну корупцію, насильницьку зміну, повалення конституційного ладу та здійснення геноциду проти всього Українського Народу під час неоголошеної кривавої війни,   (дивитись у вільному доступі: http://mahno.info/dokumenty/statti-vystupy/1160-drugiy-moment-stini-hto-yak-zobovyazaniy-znischiti-zlochinn-formi-uzurpacyi-derzhavnoyi-vladi.html  ).

Венедіктова І.В., Костін А.Є. за основними функціями прокуратури, в першу чергу зобов’язан(а)ий виконувати статті 2, 7, 8, 9, 25 36, 214, 216, 217 КПК України (4651-17) , надійно забезпечуючи верховенство права, законність і публічність, щоб кожен прокурор і слідчий виконував свій безпосередній службовий обов’язок в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення.

Без сумніву Венедіктова І.В., Костін А.Є. і судді знають про те, що ч. 1 частина  перша  статті 55  Конституції  України  містить загальну обов’язкову правову норму, яка забезпечує право кожного звернутися до суду за судовим захистом, що відповідно до статті 64 Конституції України взагалі не може бути обмежене. (дивитись у відкритому доступі: http://mahno.info/dokumenty/zayavy-zvernennya/1150-druga-publchna-pretenzya-genprokuroru-venedktovy.html  ).

Знає Венедіктова І.В., Костін А.Є. і всі судді про те, що частина перша  статті  55 Конституції   України   відповідає зобов'язанням України,   які  виникли  у  зв'язку з ратифікацією  Україною  Міжнародного пакту  про  громадянські та політичні права ( 582-12),  Конвенції  про захист прав і основних свобод людини (Рим, 1950 рік) ( 995_004 ), що згідно зі статтею 9 Конституції України  є   частиною  національного   законодавства України і має відповідний пріоритет та вищу юридичну силу.

Але запроваджений  «руцкім міром»  державний тероризм і організована злочинна діяльність ОЗУ з назвами «суди», «поліція», «прокуратура»  і «сбу» УРСР –  здійснюється свідомо, так як  групова система узурпації «державної» влади і тотальної корупції серед приватизованих органів влади передбачає не тільки найвищий рівень «бєспрєдєла» і зарплати за рахунок Українського Народу, а й майже повну безкарність для осіб, що називають себе «суд-я», «прокур-вор», «поліцай» чи «ес-бе-ушник» УРСР (дивитись у відкритому доступі: http://mahno.info/dokumenty/zayavy-zvernennya/1152-publchne-gromadske-zvinuvachennya-genprokuroru-venedktovy.html ).

Очевидно саме тому у вкрай корумпованому Київському апеляційному суді  навіть після довготривалої і важкої індивідуалізації осіб первинного списку осіб, причетних до групового тяжкого злочину проти членів Фонду та всіх основ національної безпеки України (дивитись у відкритому доступі: http://mahno.info/dokumenty/statti-vystupy/1166-yak-kiyivskiy-apelyacyniy-sud-rozglyadaye-spravi-priymaye-rshennya-daleko-za-mezhami-pravosuddya.html ), Печерський районний суд м. Києва під керівництвом одіозного Козлова Р.Ю. взагалі не розглядає ще п’ять (!) скарг Фонду в порядку ст.303 КПК України по фактам настання вкрай важких наслідків від незаконного кримінального переслідування Фонду і його членів, а в злочинний спосіб здійснює свідоме позбавлення доступу до правосуддя і не видає вже винесені таємно рішення суду: (дивитись у відкритому доступі: http://mahno.info/dokumenty/zayavy-zvernennya/1175-publchna-pretenzya-golov-pecherskogo-rayonnogo-sudu-m-kiyeva-kozlovu-ryu.html ).

Очевидно саме тому так звана Вища рада правосуддя взагалі не реагує і не відповідає на звернення Фонду щодо звільнення приватних «суддів» і «прокурорів» з займаних посад і відсторонення їх від державної влади і служби (дивитись у відкритому доступі: 1). http://mahno.info/dokumenty/zayavy-zvernennya/1170-zayava-pro-zvlnennya-suddv-kiyivskogo-apelyacynogo-sudu-z-posad-za-osoblivimi-obstavinami.html  ; 2). http://mahno.info/dokumenty/zayavy-zvernennya/1172-povtorna-zayava-pro-zvlnennya-suddv-prokurorv-z-posad-za-osoblivimi-obstavinami.html  ; 3).  http://mahno.info/dokumenty/zayavy-zvernennya/1174-zayava-pro-zvlnennya-suddv-pecherskogo-raysudu-msta-kiyeva-z-posad-za-osoblivimi-obstavinami.html  ).

На підставі статей 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 19, 21-24, 27, 28, 32-34, 36, 37, 40, 60, 61, 64, 68, 92, 124, 125, 129, 131¹ Конституції України (254к/96-вр) , статей 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17 Європейської  конвенції з  прав  людини (995_004)  ,статей 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму (994_948)  , іншого чинного вітчизняного і міжнародного законодавства, власних статутних і наданих повноважень та опублікованого, Фонд

ВИМАГАЄ:

1. Так як Президент України є єдиним гарантом усіх конституційних та інших прав і свобод людини і громадянина і не може передавати свої повноваження іншим особам або органам – розглянути дану публічну скаргу Фонду Вами особисто.
2. З моменту отримання Вами цієї скарги особисто, згідно статей 93, 102, 104, 106 Конституції України (254к/96-вр) виконати Ваш безпосередній обов’язок по неухильному і суворому виконанню приписів статей 1, 2, 3, 5, 6, 8, 9, 19, 20, 21-24, 27-34, 36, 37, 40, 41, 64, 68, 92, 124, 125, 128, 129¹, 131, 131¹ Конституції України (254к/96-вр), забезпечити  відновлення порушених конституційних та усіх інших прав і свобод людини шляхом утвердження конституційний ладу, законності, правопорядку і верховенства права в Україні.
3. Невідкладно вжити усіх необхідних заходів для припинення антиконституційної діяльності приватних ОЗУ від тоталітарної системи УРСР з фіктивними назвами «поліція», «сбу», «прокуратура» і «суди», що узурпували державну владу, діють в інтересах агресивної Московщини, здійснюють масові предикатні злочини, державний тероризм і геноцид проти Українського Народу під час неоголошеної кривавої війни та до їх публічного засудження і справедливого покарання.
4. Невідкладно вжити усіх необхідних заходів для належного правонаступництва влади в Україні і формування конституційних органів державної влади публічного права Українського Народу, що надійно захищатимуть і забезпечуватимуть конституційні та усі інші права і свободи вільного народу.
5. Вжити усіх необхідних заходів для відновлення порушених прав Фонду, його членів та всього Українського Народу на судовий захист, забезпечення гласності, публічності і доступу до правосуддя, одержання судових рішень і їх обов’язкового і неухильного виконання.

З повагою                                                               С.П.Стеценко

                                                                             Засновник і президент Фонду