Щоб бути об’єктивним до тих чи інших осіб, проблем чи ситуацій, важливо відокремити особисті відчуття, симпатії чи антипатії при вирішенні будь-яких проблем. Це іноді буває вкрай не просто, бо людська пам’ять має властивість запам’ятовувати і правду і кривду, завдану людській особі. Так і про міліцію – однозначного щось сказати складно. Чому ? По роду своєї колишньої роботи мені довелося багато років тісно і безпосередньо працювати в міліцейському середовищі, встановлюючи і обслуговуючи спеціальні засоби сигналізації. Саме тому, знаючи роботу міліції з середини і без прикрас, можу запевнити, що мені пощастило знати в міліції чесних, порядних і відданих своїй професії людей, які мали високий професіоналізм, офіцерську і людську честь та совість і на яких трималися правоохоронні органи. Але при цьому мені, як голові профспілки, доводилося повсякчас відстоювати права і інтереси звичайних громадян від наділеної владою міліції, яка свої власні вади і прорахунки намагалася перекласти на цивільних працівників, застосовуючи підлий обман і фальсифікації. При цьому я глибоко шаную і пам’ятаю й досі молодих і красивих колишніх друзів хлопців-міліціонерів, які поклали свої життя, захищаючи Україну від Чорнобильської катастрофи… Але ніяк не можу забути і першого незаконного арешту, тримання в одній сорочці в крижаній камері та свого протестного голодування, коли задихався від ацетону, а через кожні 10-15 хвилин у вічко заглядав міліціонер, який відмовляв у лікарській допомозі, а тільки спостерігав чи я не помер і доповідав замовникам про мій стан. Пам’ять не може викреслити чи забути як тоді, за чотири дні до виборів в 96 році начебто за образу судді мене підступно і віроломно по сфабрикованій постанові кинули за грати, щоб наша громадська організація не змогла висунути списком своїх кандидатів в районну раду і ні я, ні створена мною організація не прийняла участі у місцевих виборах. Мабуть саме тоді я побачив зблизька звірячий оскал міліції, яка по злочинній вказівці робить все, щоб зламати, принизити або просто вбити людину тільки за те, що вона думає інакше, чим злочинна влада. Наступні багато років мого життя перетворилися у довгий ланцюг незаконних переслідувань стосовно моєї дружини, моїх синів, друзів та персональні міліцейські, прокурорські і суддівські розробки, мордуванняі багаторічні обмеження, які змусили загартувати власну волю і дух, а боротьба з несправедливістю і насиллям стали сенсом мого життя. Пройшовши тисячі судових баталій вже не за себе, а за інших, якоюсь мірою я навіть вдячний корумпованим суддям, злочинним прокурорам і жорстокій міліції за те, що саме вони загартували мене і моїх рідних та близьких, а мене зробили таким яким я є. Але якщо мені вдалося вистояти і відстояти власну людську гідність і честь, то дуже багато людей на моїх очах були принижені, зневірені, вбиті, залякані або зломлені тюрмами чи надзвичайно жорстоким нелюдським поводженням і садизмом державних «правоохоронців».

       Якщо в той час зі мною і тисячами подібних людей руками державних правоохоронних органів здійснювалися системні переслідування тихо і підступно, при тотальному обмеженні допуску до засобів публічної інформації, щоб не допускати публічної огласки, то події на Майдані, особливо жорстоке поводження, катування, обезголовлення і розстріли мирних громадян України ВІДБУЛИСЯ ПУБЛІЧНО. Саме завдяки публічному висвітленні особливої жорстокості міліції, прокуратури і судів до свого народу, стали причиною безмежного народного обурення і гніву, який вимагає однозначного покарання винних у кривавих злочинах та обов'язкової публічної люстрації і повної заміни державних правоохоронних органів.

       Щоб зберегти ще надовго такий милий для них «бєспрєдєл», створена бандитською окупаційною владою ЗЛОЧИННА СИСТЕМА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ (міліція, прокуратура і суди), ЗАБАГАТО РОКІВ ВЛАСНОЇ БЕЗКАРНОСТІ І СВАВОЛІ ПЕРЕТВОРИЛАСЯ В ЖАХЛИВОГО ТРИГОЛОВОГО ДРАКОНА-ЛЮДОЖЕРА, який захищає тільки злодіїв, шахраїв і грабіжників, а мирних громадян нещадно переслідує, саджає, грабує, катує і безжально вбиває. Щоб не допустити чергових жертвоприношень цьому кривавому дракону, треба послідовно і методично відсікати ці потворні голови. І відсікати ці голови можливо тільки завдяки тотальному громадському контролю за діяльністю державних правоохоронних органів та МАКСИМАЛЬНОЮ ПУБЛІЧНІСТЮ ЇХЛЮСТРАЦІЇ ТА ЗАМІНИ.

       Саме для цього ми розпочали ряд публікацій по конкретним справам, які розпочалися по фактам грубого порушення міліцією прав на інформацію. З цього і почнемо….

Начальнику Гуляйпільського РВ УМВС Боровику Вадиму Володимировичу особисто !

ДАЛІ БУДЕ.

P.S.: Тих, когось цікавлять поставлені питання і вирішення люстрації органів міліції на місцях – запрошуємо до діалогу і конструктивної співпраці.

БОРІМОСЯ – ПОБОРЕМО !!! http://mahno.info/