Його боялися і глибоко поважали. Боялися за надзвичайну хоробрість і безприкладні ратні подвиги, які і до цього часу гідні подиву. Боялися за справедливість і за його волю до перемоги. Поважали Махна як БАТЬКА– за те, що він бився за свій народ і за свою землю, а все що він забирав у гнобителів, він не забирав собі чи своїм бойовим побратимам, а віддавав трудовому люду.

     Коли Революційна Повстанська Армія України (махновців) входила до міста чи села, звільняючи від окупантів, грабіжників і насильників, махновці в першу чергу годували голодних, одягали роздягнених і взували босих, а потім – навчали неграмотних. Ніколи і нікого не примушували вступати до війська, а утримання наявних військ махновської самооборони здійснювалося виключно на свідомій самоорганізації громад. Всі засоби виробництва були передані трударям: фабрики і заводи – робітникам, а земля – селянам. Таким чином людям давали ВОЛЮ, де в них була можливість вільно і без утисків та грабіжництва працювати і жити.

     Термін «ВОЛЯ» від Махна слід трактувати як «демократія» по сучасному.

     Нестор Іванович, ШАНОБЛИВО. Отака вона, ЗАБУТА СЛАВА УКРАЇНИ.