«НЕВРОЗ  ВІЙСЬКОВОГО  ЧАСУ» – бомба уповільненої дії

Здоров’я фізичне залежить від здоров’я психічного. Цю істину добре знають шоколадні творці сучасного етноциду (комплексного геноциду) української нації, які під безпосереднім керівництвом «гаранта» безкінечної війни злочинно, свідомо та зумисне четвертий рік (!) не називають війну війною, щоб під зрадливо-барижною вивіскою «АТО» кувати собі криваві мільярди та знищувати українців.

Прихована війна не тільки четвертий рік підступно вбиває на фронті українських воїнів-захисників, а й усім тим,  хто вижив в кривавих боях, ворожих  котлах і «міротворчєскіх» засідках і  системних  обстрілах,  а також їхнім рідним та близьким ЗАВДАЄ  НЕПОПРАВНИХ ПСИХІЧНИХ ТРАВМ, які докорінно змінюють людські долі і змінюють самих людей, що їх отримали.

Бойова психічна травма (БПТ)  — психічна травма, викликана впливом багатьох факторів бойової обстановки, що призводять до розладів психіки різного ступеня тяжкості, коли  боєць, який отримав БПТ, буває навіть не здатним вести бойові дії. Основним чинником, що призводить до БПТ, є страх від реальної небезпеки, що загрожує життю і здоров'ю, що, як правило, пов'язано зі сприйняттям жорстоких картин загибелі та тяжких поранень інших людей.

Бойові психічні травми (БПТ)  можна розділити на дві групи. У першому випадку прояви БПТ виникають у відносно короткий проміжок часу, практично в момент виникнення психотравмуючої ситуації, коли військовослужбовець, який отримав БПТ, може впасти в повну загальмованість (ступор), слабо або зовсім не реагувати на навколишню обстановку або, навпаки, виявляти високу рухову активність (кидатися, кричати тощо).

У важких випадках БПТ виникають порушення слуху, зору, мови, координації рухів. Вкрай важкі наслідки психічних травм виникають і від надзвичайно жорстокого поводження та катування під час перебування в ворожому полоні, з тривалими або систематичними  приниженнями і знущаннями над полоненими, а також до важких психічних травм і захворювань рідних та близьких полонених.

Отримані на війні психічні травми, як і будь-яка енергія, нікуди самі не зникають, а лише накопичуються в людині, що пройшла через пекло війни. Воїни, що повертаються з війни, не можуть швидко позбутися отриманих психічних травм, так як на це потрібен тривалий час, розуміння та допомога від оточуючих людей.

Сотні тисяч психічних травм бійців на війні, багатолітнє фізичне  і психологічне напруження від злочинного «міротворчєства» «гаранта» та  зрадництва його посіпак, в результаті якого в односторонньому порядку українців щодня розстрілюють з усіх видів стрілецької зброї, мінометів та артилерії усіх калібрів, а під страхом кримінального переслідування забороняють навіть відстрілюватися – призвели до масового поширення психічних розладів, психозу, нервозності і агресії, або до різних  форм апатії і байдужості.

«Невроз війського часу» охопив вже мільйони і діє в українському суспільстві як бомба уповільненої дії. Світовий досвід попередніх воєн підказує і зобов'язує українців завжди пам’ятати про своїх добровольців, волонтерів і воїнів ЗСУ, що захищали і продовжують захищати нас від жахіть війни, забезпечивши їм належну шану, лікування, реабілітацію та максимальне піклування в усіх сферах мирного життя.

Станіслав Стеценко  / Mahno.info / Україна