ЗАЯВА про грабунок і розбій організованою групою у складі «судді», поліції і «сбу»

 22.06.2021          22                           Генеральному прокурору України

                                                          Венедіктовій Ірині Валентинівні

                                                          вул. Різницька, 13/15, місто Київ, 01011

                                                                     e-mail: public@gp.gov.ua

                             Заявник:  ТАВРІЙСЬКИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД

                                       МИЛОСЕРДЯ ім. НЕСТОРА МАХНА (далі – Фонд),

                                                в особі засновника і президента Фонду

                                                Станіслава Павловича Стеценка, що діє

                                                в інтересах Фонду і повноправних Людей та членів

                                                комісії Фонду по захисту людських прав і свобод:

                                        Вячеслава Івановича Тихого, Ірини Миколаївни 

                                        Нікітіної, Віктора Володимировича Міщенка, Олени

                                        Григорівни Гури, Наталі Олександрівни Стеценко

                                          вул. Соборна, 64/15, м. Гуляй-Поле, 70202

                                             e-mail: mahnofond@gmail.com

ЗАЯВА

про організовану злочинну діяльність «судді»

Окладнікової О.І. спільно з корумпованою поліцією і СБУ

для грабунку і тероризування людей за громадську діяльність

Виконуючи правозахисні функції і статутні завдання Таврійського благодійного фонду  милосердя імені Нестора Махна (далі – Фонду) по захисту Людини української нації від будь-яких форм і проявів дискримінації її прав і свобод, я, Станіслав Павлович Стеценко, як засновник і президент Фонду, що діє в інтересах Фонду і його членів: Наталі Олександрівни Стеценко, Вячеслава Івановича Тихого, Ірини Миколаївни Нікітіної, Віктора Володимировича Міщенка та Олени Григорівни Гури, повноправних громадян українського народу, що згаданий у Преамбулі чинної Конституції України 1996 року як засновник та кінцевий бенефіціар чинної суверенної держави України, 

ЗАЯВЛЯЮ:

      Згідно ст. 8 Конституції України (254к/96-вр), в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами  прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

     Згідно ст. 4 Цивільного  кодексу України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України  є Цивільний кодекс України (435-ІV).

    Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (435-ІV).

    Відповідно до ст. 81 Цивільного кодексу України  (435-ІV) , юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого савоврядування. Цим Кодексом (435-ІV) встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права, а Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (435-ІУ) , встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, Конституції та іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому особа, , яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин юридичної особи публічного права має вчинятися у письмовій формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та згідно ч. 2 ст. 207 цього Кодексу (435- ІУ) , підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно до частини першої статті8 Господарського кодексу України (436-15) , держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Абсолютно ігноруючи ВСІ вище вказані правові норми, громадська організація, що не має ніякого відношення до державних органів влади, під вивіскою «Гуляйпільський районний суд» здійснює відверте насилля щодо Фонду і його членів і замість правосуддя злочинно тероризує за активну громадську правозахисну діяльність, діючи як організація іншого конституційного походження, виконує роль ката і насильника.

Те, що ця громадська організація «Гуляйпільський районний суд» діє злочинно і є органом судової влади державності ліквідованої УРСР, а не України, і була сформована іншим, ліквідованим нині законодавцем, а не українським народом, підтверджують наступні факти:

З 1978 року і до 17.04.1992р. стаття 166 Конституції УРСР була викладена і діяла у наступній редакції: «Державний герб Української Радянської Соціалістичної Республіки являє собою зображення серпа і молота, розміщених на щиті у променях сонця і в обрамленні колосся, з написом на стрічці: внизу вінка - "Українська РСР", на правому витку - "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!" і на лівому "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". Над щитом між колоссям - п'ятикутна зірка.» 14.02.1992р. Верховна рада України прийняла Закон №2113-ХІІ від 14.02.1992р. «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України», яким внесла зміни до Конституції УРСР 1978р. та затвердила нову редакцію ст.166 Конституції УРСР 1978р. наступного змісту:

«Символами України як незалежної держави є її Державний герб, Державний прапор та Державний гімн. Державний герб України, Державний прапор України та Державний гімн України затверджуються Верховною Радою України.» Закон № 2113-ХІІ від 14.02.1992 р. не передбачав особливого способу або певної дати набрання ним чинності і набув чинності у відповідності чинної редакції ст. 97 Конституція України 1978 року.

Згідно чинної у період з 14.02.1992 р. по 17.04.1992р. редакції ст. 97 Конституція України 1978 року єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада України, а Закон набуває чинності після десяти днів з моменту його опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.90, N 2113-12 від 14.02.92).

Закон №2113-ХІІ від 14.02.1992р. вперше офіційного опубліковано в газеті «Голос України» від 07.04.1992р. Таким чином ст.166 Конституції УРСР 1978р. у новій редакції згідно із Законом № 2113-ХІІ від 14.02.1992р. набрала чинності 17.04.1992р.

Постанову №2137-ХІІ від 19.02.1992р. «Про Державний герб України» Верховна Рада України прийняла 19.02.1992р.(дивитись додаток).

Цю постанову №2137-ХІІ від 19.02.1992р. було прийнято незаконно, оскільки станом на 19.02.1992р. Верховна Рада України не мала повноважень змінювати державні символи України з огляду на те, що чинною редакцією ст.166 Конституції УРСР 1978р. вони були визначені, а відповідні зміни набрали чинності лише 17.04.1992.

Постанова №2137-ХІІ від 19.02.1992р., що до цього часу "злочинно- помилково" використовується органами державної влади УРСР, повинна бути підписана двома підписами: голови і секретаря, а оскільки підпису секретаря немає, то вона є звичайний папірець і нікчемний документ з огляду на Статтю 103. Конституції УРСР , що діяла на дату 19.02.1991 року:

" Закони Української РСР, постанови та інші акти Верховної Ради Української РСР публікуються українською і російською мовами за підписами Голови і Секретаря Президії Верховної Ради Української РСР".

Тому ще раз зауважую , що з дати 17.04.1992 року і до 28.06.1996 року, тобто до прийняття Конституції України (254к/96-вр) , жодного закону про герб України не приймалося. А з 28.06.1996р. - дати набрання чинності Конституцією України (254к/96-вр), перелік і визначення опису і порядку використання державних символів України встановлено лише  приписами ст. 20 Конституції України.

Згідно чинної починаючи з 28.06.1996р. редакції статті 20 Конституції України (254к/96-вр)«Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України». Станом на даний час не існує чинного закону, який відповідно до ст. 20 Конституції України прийнято не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України та яким встановлено опис державних символів України та порядок їх використання, в тому числі і Державного Герба України.

Отже, НЕМАЄ ЗАТВЕРДЖЕНОГО ДЕРЖАВНОГО ГЕРБА УКРАЇНИ - ВІДПОВІДНО НЕМАЄ ПЕЧАТОК З ДЕРЖАВНИМ ГЕРБОМ ЗГІДНО ст. 20 Конституції України І НЕ МАЄ ЖОДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ в жодного органу «державної влади» нинішньої України, в тому числі і в «Гуляйпільського районного суду», що були сформовані органами влади УРСР і діяльність яких до цього часу злочинно не припинена.

При цьому створений в неконституційний спосіб «Гуляйпільський районний суд» у формі підприємницької структури, що згідно до ЄДРПОУ 37793795 веде свою антиконституційну злочинну діяльність за КВЕД 84,23 як прибуткова громадська організація - до цього часу по підробленій «постанові №2137-ХІІ від 19.02.1992р.» КОРИСТУЄТЬСЯ ПІДРОБЛЕНОЮ ПЕЧАТКОЮ з «тризубом» і штампує свої злочинні рішення з «іменем України» .

Відповідно до частини 3 ст. 129 Конституції України (254к/96-вр) , основними засадами судочинства є законність і гласність судового процесу, а згідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995 004) кожна людина має право на справедливий і відкритий розглядупродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

На підставі практики ЄСПЛ, де в основі правосудця лежить довіра до правосудця - заявою від 31 березня 2021 р. № 12 І.М.Нікітіна заявила обґрунтований ВІДВІД судді Окладніковій О.І. та «Гуляйпільського районного суду» в повному складі, ЯК ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ, що не була сформована чинним законодавцем і порушує право на «справедливий суд, встановлений законом», гарантоване Ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995 004).

Не маючи ЖОДНИХ ознак органу державної влади, «Гуляйпільський районний суд», що ліквідований Порошенком ще 29 грудня 2017 року указом № 449, продовжує переслідувати і мордувати І.М.Нікітіну та членів Фонду систематичними діями і погрозами судово-поліцейської розправи, злочинно створюючи реальні загрози її життю та життю і існуванню її рідного дідуся Івана Андрійовича Тихого, який за інвалідністю (немає руки), похилим віком (91 рік) та важким станом здоров'я потребує постійного догляду і спокою, а не постійних нападів осіб, що злочинно привласнили владні повноваження, узурпували державну владу та виконують вочевидь замовлені дії кримінального угрупування сімейства Заблодських по виживанню І.М.Нікітіної з метою привласнити її будинок і таким чином «узаконити» збудовані навколо її житла свиноферм на 150 голів і бійні зі створенням реальних загроз для життя людей, в тому числі 91-річного дідуся Івана Андрійовича Тихого (дивитись в додатку акт № 2 від 10 лютого 2021 року та акт № 10 від 03.11.2020).

Довідавшись, що стосовно двох «суддів Гуляйпільського райсуду» Телегуз С.М. і Романько О.О. вже задоволено заяву Фонду № 5 від 16.02.2021 про їхню  організовану злочинну діяльність і ухвала Печерського районного суду від 11 березня 2021 року набрала законної сили та зобов’язала уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести відомості до ЄРДР та розпочати розслідування оргзлочинності в ліквідованому Гуляйпільському райсуді,третя «суддя» Окладнікова О.І., діючи у явній змові з колегами по судовому «бєспрєдєлу», не вирішуючи по суті поданого їй  обґрунтованого відвіду 02 квітня 2021 і усвідомлюючи, що вона сама і весь «районний суд» незаконно привласнив владні повноваження та є нелегітимним і незаконним, Окладнікова О.І. злочинно винесла завідомо неправосудну ухвалу від 05 квітня 2021 про відмову в задоволенні відводу «судді» Романько О.О. , щоб та продовжила замовлене насилля і «іменем України» винесла ухвалу про грошове стягнення 2270 грн. за неявку І.М.Нікітіної в «суд», що створений в незаконний спосіб і діє на замовлення як злочинне угрупування, відкривши таким чином шлях для злочинного «віджимання» через незаконно діючий «суд» житла І.М.Нікітіної і здійснення таким чином «узаконення» свиноферм та бійні кримінального сімейства Заблодських в центрі міста Гуляйполе .

А щоб якось зупинити законну громадську правозахисну діяльність Фонду і остаточну ліквідацію злочинно діючої організації «Гуляйпільський райсуд», неконституційні органи тоталітарної влади УРСР, що називають себе «поліцією», «СБУ» і «Гуляйпільський райсуд» в особі Окладнікової О.І., по сфабрикованим спільно  матеріалам в черговий раз сфальшували нікчемну «ухвалу» Окладнікової О.І. без її підпису і печатки, 10 червня 2021 року здійснили бандитський напад і відвертий грабунок, увірвавшись до мого житла та житла членів комісії Фонду по захисту людських прав і свобод Наталі Олександрівни Стеценко, Вячеслава Івановича Тихого, Ірини Миколаївни Нікітіної, Віктора Володимировича Міщенка та Олени Григорівни Гури (дивитись в додатку копію «ухвали суду» без підпису і печатки та скарги вище вказаних членів Фонду).

Вриваючись силоміць до житла, бандити у чорних одностроях «поліції» і «сбу» не представлялися і не давали для ознайомлення явно сфальшованої «ухвали» Окладнікової О.І., а після поверхового огляду злочинної «ухвали», не бажали нічого чути про те, що ця ухвала без підпису «судді» і належного затвердження гербовою печаткою згідно ст. 20 Конституції України (254к/96-вр)  –  є протизаконним папірцем і жодних юридичних наслідків, окрім своєї нкчемності, не створює.

Поєднавшись в своєму бажанні будь-що зберегти своє є злочинне становище бути поза Конституцією України (254к/96-вр) , діяти без закону і бути над законом та можливість застосовувати терор і насилля в режимі безмежного «бєспрєдєла», грабіжники в чорному одязі «поліції» і «сбу» злочинно вривалися в житло членів Фонду без дозволу і без присутності їх власників, заламували руки, брали в заложники людей похилого віку і відверто над ними знущалися, залякували, глумилися та їх катували, примусово і проти їх волі вводячи невідомі препарати, відривали дверцята тумбочок і шаф, розкидали власні речі і потім топталися брудним взуттям по спідній білизні і одягу, відкрито і нахабно хапали і привласнювали без протоколу і опису всі цінні речі як членів Фонду, так і абсолютно непричетних до конституційного процесу і громадської діяльності людей.

Так само без протоколу грабіжники нахабно і без жодних пояснень та підстав згрібали і без опису вкладення відкрито викрадали все цінне, що траплялося їм під руки: флешки і диски, телефони і смартфони, комп’ютери і  цінні правовстановлюючі документи про право власності на житло, на земельний пай, на володіння іншим майном і власними речами,  документів прав інтелектуальної власності, угоди і договори на одержання інтернету, оплату хостингу і сайту та оплату комунальних послуг, всі паролі на всі банківські рахунки, на всі інші соціальні комунікації і соціальні мережі.

 В угарі безмежного «бєспрєдєла»,  насильники і кати від «поліції» і «сбу» очолюваної начальником місцевої поліції Віктором Бідним і керівником Пологівського відділення «сбу», який лише назвався «підполковником» цієї тоталітарної структури УРСР –  згребли і забрали паспорт і трудову книжку, атестат про середню освіту Олени Григорівни Гури з додатком та ВСІ документи її малолітнього сина Матвія, що є обов’язковою підставою для надання державної допомоги на дитину, в тому числі і його свідоцтво про народження, очевидно зарахувавши 4-річну дитину у «злочинці» по ч. 1 ст. 353 КК України !

Але навіть після цих незаконних обшуків і грабунку, насильникам і катам не вдалося нічого знайти чи відшукати щось, щоб обвинуватити мене, або інших членів Фонду, так як виявилося, що немає в природі жодних спроб «присвоєння владних повноважень, поєднаного з вчиненням суспільно-небезпечних діянь, а також самоуправства у непередбачений Конституцією та законами України спосіб».

При всьому старанні кати і грабіжники не виявили ні створення «паралельних органів влади, ні жодних ознак «створення не передбачених законом України так званих «нових органів місцевого самоврядування», «органів суду», «територіальної поліції», ні прийняття присяги  депутатів народних рад, ні заснування так званого «світового суду» з обранням суддів, чи створення своєї правоохоронної системи», про що було відверто вигадано в «ухвалі» Окладнікової.

Насильники з Пологівського осередку «сбу», окрім одного публічного протоколу від 18.10.2020 року про утворення ОМС в м. Гуляйполе –  не вдалося виявити ні протизаконної агітаційної літератури, ні посвідчень про самовільне присвоєння владних повноважень, ні печатки «ОМС Гуляйпільська міська рада», по причині їх фізичної відсутності в природі, а їхні незаконні затриманні і арешти та утримання з допитами і залякуваннями порушити справу по ч. 2 ст. 109 КК України  – виявилися абсолютно безпідставними і протизаконними.

Наданий мною публічний протокол від 18.10.2020 стосовно нашого зібрання під час зустрічі з Анатолієм Балахніним в Гуляйполі  підтвердив лише те, що члени Фонду скористалася своїм законним конституційним правом, визначеним в статтях 5, 7 Конституції України 1996 року і так як жоден з нас не приймала участі у місцевих виборах по причині повної недовіри до існуючої місцевої «влади», виключно своє виборче право ОДНІЄЇ Людини і виключно свій власний голос як виборця разом з іншими п’ятьма людьми – довірили і віддали мені, щоб мати в майбутньому кращого голову міської ради, а на Всеукраїнському конгресі українців 21 грудня 2020 року –  за конституційно обраного президента Анатолія Балахніна, але жодних дій на силове чи інше незаконне повалення державних органів –  ніколи не здійснювали.

  Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження має здійснюватися з суворим додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а принцип верховенства права у кримінальному провадженні має застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

А згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані забезпечувати законність і неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

       Відповідно до п. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР, кожна людина має право на свободу виявлення поглядів, що включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.

       Відповідно до  п.1 ст. 11 Конвенції кожна людина має право на свободу мирних зборів і свободу асоціації з іншими людьми в громадських організаціях, інших об’єднаннях чи профспілках та вступати до них для захисту своїх інтересів, а згідно ч. 2 ст. 11 Конвенції здійснення цих прав не підлягають жодним обмеженням. При цьому стаття 1 цієї Конвенції зобов’язує Українську державу безумовно гарантувати кожній людині ці права і свободи.

Крім того, згідно ст. 60 Конституції України ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Проте як свідчать багаточисленні запити громадян України і відповіді офіційних осіб, державні органи влади республіки Україна згідно чинної Конституції України (254к/96-вр) –  не створювалися до цього часу, в результаті чого діють і по сей день органи тоталітарної державності УРСР, що були створені ще по Конституції УРСР 1978 року, що припинила свою дію.

Завдяки цьому існуючі органи державної влади УРСР, які давно втратили свою правомочність – злочинно перетворені в приватні комерційні структури, які діють абсолютно протизаконно, їхня діяльність взагалі не врегульована законодавчо і абсолютно суперечить пунктам 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22 частини 1 та пунктам 1, 4 частини 2 статті 92 Конституції України(254к/96-вр),в результаті чого СИСТЕМАТИЧНО і ПОВНІСТЮ ПОПИРАЮТЬСЯ УСІ ПРАВА і СВОБОДИ Людини і Громадянина в Україні, а мені і вказаним членам Фонду завдається величезна матеріальна шкода, яка лавиноподібно збільшується в результаті позбавлення доступу до всіх банківських та інших соціальних і інформаційних послуг .

По своїй суті органи «державної влади» УРСР –   діють як організовані злочинні угрупування, які з назвами «суди», «поліція» і «СБУ»  – займаються комерційною діяльністю і  на замовлення криміналітету виконують роль катів і грабіжників.

Всі вище вказані злочинні дії Окладнікової О.І. та багатох невідомих нам осіб, керованих начальником Гуляйпільського відділеня «поліції» Віктором Бідним та невідомими нам особами під безпосереднім керівництвом начальника Пологівського відділу «сбу» УРСР,  що спрямовані на публічне насилля і розбій, на  насильницьку зміну, повалення конституційного ладу та на утримання незаконно захопленої влади для здійснення корисливого грабунку організованою групою, підпадають під відповідальність по ч. 1 ст. 109, ст. 170, ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 187,  ч. 3 ст. 364  та ч.2 ст. 375  КК України.

На підставі вище вказаного чинного вітчизняного і міжнародного законодавства, враховуючи все вище викладене і додане та керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 6, 11, 28-30 КК України, ст.ст. 1, 2, 7, 8, 9, 10, 11, 55, 56, 214, 215, 216 КПК України,

вимагаю:

    1. Вами, як Генеральним прокурором, якому належить виключне право усунення і притягнення до відповідальності суддів та чиновників групи «А», негайно прийняти та невідкладно зареєструвати протягом 24 годин цю заяву щодо вчинення групового злочину, скоєного «суддею» Окладніковою О.І., багатьма невідомими нам особами «поліції» під безпосереднім керівництвом Віктора Бідного та багатьма особами під керівництвом начальника Пологівського відділення «сбу», який лише назвався «підполковником» цієї тоталітарної структури УРСР, що передбачає відповідальність згідно ч. 1 ст. 109, ст. 170, ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 187,  ч. 3 ст. 364 та ч.2 ст. 375  КК України.

    2. По цій заяві про вчинення групового злочину негайно вжити  усіх  необхідних заходів для негайного усунення учасників групового злочину з займаних посад і від державної влади та служби, забезпечити негайне повернення всього награбованого і відшкодування завданої шкоди та  досудове розслідування за визначеною законом підслідністю.

    3. Повідомити мене письмово у встановленому законом порядку та строк про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування вище вказаного групового злочину.

Додаток:

 1)   Вигадана завідомо неправосудна ухвала Окладнікової від 02 червня 2021 – на 2 арк.;

 2)   Скарга Н.О.Стеценко від 14.06.2021 – на 1 арк.;

 3)   Скарга В.І.Тихого від 14.06.2021 – на 1 арк.;

 4)   Скарга І.М.Нікітіної  від 14.06.2021 – на 1 арк.;

 5)   Скарга В.В.Міщенка від 14.06.2021 – на 1 арк.;

 6)   Скарга О.Г.Гури від 14.06.2021 – на 1 арк.;

 7)   Ухвала Печерського районного суду від 11 березня 2021р. – на 1 арк.;

 8)   Скан з сайту UPIK, що підтверджує реєстраціє органів поліції в офшорах – на 1 арк.;

 9)   Скан з сайту «СБУ», що підтверджує прибуткову діяльності по КВЕД 84.11  – на 1 арк.;

 10) Лист апарату ВРУ про відсутність законодавства правоохоронних органів – на 1 арк.;

 11) Акт Фонду № 2 від 10.02.2021 про злочинну діяльність і узурпацію влади – на 1 арк.;

 12) Архівна копія Постанови ВРУ № 2137-ХІІ від 19.02.1992р. – на 1 арк.;

 13) Довідка Фонду № 21 від 21.06.2021 –  на 1 арк.;

 14) Виписка з Статуту Фонду – на 1 арк.;

Всього додатку: на 15 (п’ятнадцяти) аркушах.

Засновник і президент Фонду                                                      С.П.Стеценко