ЗАЯВА ВІЛЬНОЇ ЛЮДИНИ, що показує дійсний статус і дійсне місце «судам» і особам в чорних мантіях

Якщо «уересерівських» суддів ще формально відбирали на основі елементарних моральних принципів, то вже сучасний «суд-я», що призначається на «хлібну» посаду виключно за кругленьку суму зелених папірців –  вже не має ні совісті, ні жодних моральних, етичних чи бодай загальнолюдських понять честі і пристойності, окрім бажання «відбити» витрачені кошти за своє призначення і якомога більше «наколядувати» на судочинстві в будь-який злочинний спосіб.

Так як «рех-ВОР-ми» в України від окупаційного режиму УРСР будувалися виключно на грабунку і мародерстві, рівень деградації суддівства значно випереджав загальну деградацію суспільства, так як кожен майбутній «суд-я» мав перевагу перед іншими людьми, маючи юридичну освіту, або бодай купленого диплома, що давав можливість вивищитись і корисливо засуджувати інших людей.

Там, де найвище державне керівництво очолюють мафіозні клани – незалежність судді і саме поняття «правосуддя» стали повсякденним цинічним тостом для тих, хто з алкогольним угаром чи наркотичною дозою вседозволеності щоденно оголошує, пише або вигукує: – «Суд – Я»… і нахабно та безцеремонно порушує  ВСЕ і ВСЯ, щоб лише утвердити своє корисливе  існування вірного слуги вбивць, грабіжників і мародерів.

Безмежно знахабнілі у своїй безкарності і підперезані беззаконням по «бєспрєдєлу», особи, які називають себе «суд-я», загралися так, що не помітили як здійснили суїцид і  як свідомо вчиняють злочин, передбачений ст. 37 Конституції України  (254к/96-вр) «…діяльність… громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету… держави,… незаконне захоплення державної влади,…».

Щоб зупинити цинічне попрання УСІХ прав і свобод людини, нахабне потурання чинного вітчизняного і міжнародного законодавства та перетворення верховенства права у «бєспрєдєл» від осіб, які самозакохано називають себе «суд-я», публікуємо заяву вільної людини, що визначає дійсний статус і дійсне місце «судам» і особам, яким прийшов час відповідати за свої дії та повалення конституційного ладу в Україні.

                                                                    Керівнику громадської організації                   

                                                        «Гуляйпільський районний суд»,

                                                        Що згідно до ЄДРПОУ 37793795 веде свою

                                                                    діяльність за КВЕД 84,23 як прибуткова

                                                                     громадська організація

                                                                    Телегуз Світлані Миколаївні

                                                                     70202, м. Гуляйполе, вул. Велика 31,

                                                                    e-mail  inbox@gp.zp.court.gov.ua

                                                   Заявник:  жива Людина і громадянин

                                                                    Віктор Володимирович Міщенко,

                                                                     що проживає вул. Калинова 29,

                                                                    м. Гуляйполе, Запорізька область, 70203.

                                                                    e-mail: viktormi12@gmail.com

ЗАЯВА

про організовану злочинну діяльність і відвід Романько О.О.  

та  «Гуляйпільського районного суду» в повному складі 

         Я, жива людина  Віктор Володимирович Міщенко, етнічний українець, вільний у здійсненні природного права людини, повноправний громадянин українського народу, що згаданий у Преамбулі чинної Конституції України 1996 року, засновник та кінцевий бенефіціар чинної суверенної держави України, що згадана у ст.1 чинної Конституції України 1996 року,

                                                                    ЗАЯВЛЯЮ:

Згідно ст. 8 Конституції України (254к/96-вр) , в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 4 Цивільного кодексу України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України  (435-ІV)  .

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу  (435-ІV)  .

Відповідно до ст. 81 Цивільного кодексу України   (435-ІV)   , юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.  Цим  Кодексом  (435-ІV)  встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права, а Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України   (435-ІV)   , встановлено  загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, Конституції та іншим актам цивільного законодавства,  інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому особа, , яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин юридичної особи публічного права має вчинятися у письмовій формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та згідно ч. 2 ст. 207 цього Кодексу   (435-ІV)   , підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно до частини першої статті 8 Господарського кодексу України (436-15)  ,держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

         Абсолютно ігноруючи ВСІ вище вказані правові норми, громадська організація, що не має ніякого відношення до державних органів влади, під вивіскою «Гуляйпільський районний суд» здійснює відверте насилля щодо мене і замість правосуддя злочинно переслідує мене за активну громадську діяльність по створенню конституційних органів місцевого самоврядування (ОМС) і з грубим порушенням усіх основних засад судочинства , гласності і публічності, намагається здійснити не суд чинної держави України, а злочинно діючи як організація іншого конституційного походження, виконує роль ката і насильника.

Те, що ця громадська організація «Гуляйпільський районний суд» діє злочинно і є органом судової влади державності ліквідованої УРСР, а не України, і була  сформована іншим, ліквідованим нині  законодавцем, а не українським народом, підтверджують наступні факти:

З 1978 року і до 17.04.1992р. стаття 166 Конституції УРСР була викладена і діяла у наступній редакції: «Державний герб Української Радянської Соціалістичної Республіки являє собою зображення серпа і молота, розміщених на щиті у променях сонця і в обрамленні колосся, з написом на стрічці: внизу вінка - "Українська РСР", на правому витку - "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!" і на лівому "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". Над щитом між колоссям - п'ятикутна зірка.»

14.02.1992р. Верховна рада України прийняла Закон №2113-XII від 14.02.1992р. «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України», яким внесла зміни до Конституції УРСР 1978р. та затвердила нову редакцію ст.166 Конституції УРСР 1978р. наступного змісту:

«Символами України як незалежної держави є її Державний герб, Державний прапор та Державний гімн. Державний герб України, Державний прапор України та Державний гімн України затверджуються Верховною Радою України.»

Закон № 2113-XII від 14.02.1992 р. не передбачав особливого способу або певної дати набрання ним чинності і набув чинності у відповідності чинної редакції ст. 97 Конституція України 1978 року.

Згідно чинної у період з 14.02.1992 р. по 17.04.1992р. редакції ст. 97 Конституція України 1978 року єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада України, а Закон набуває чинності після десяти днів з моменту його опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

(Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.90, N 2113-12 від 14.02.92)

Закон №2113-XII від 14.02.1992р. вперше офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 07.04.1992р. Таким чином ст.166 Конституції УРСР 1978р. у новій редакції згідно із Законом № 2113-XII від 14.02.1992р. набрала чинності 17.04.1992р.

Постанову №2137-XII від 19.02.1992р. «Про Державний герб України» Верховна Рада України прийняла 19.02.1992р. (дивитись додаток).

Цю постанову №2137-XII від 19.02.1992р. було прийнято незаконно,  оскільки станом на 19.02.1992р. Верховна Рада України не мала повноважень змінювати державні символи України з огляду на те, що чинною редакцією ст.166 Конституції УРСР 1978р. вони були визначені, а відповідні зміни набрали чинності лише 17.04.1992.

        Постанова №2137-XII від 19.02.1992р. , що до цього часу "злочинно-помилково" використовується органами державної влади УРСР,  повинна бути підписана двома підписами: голови і секретаря, а оскільки підпису секретаря немає,  то вона є звичайний папірець і нікчемний документ з огляду на Статтю 103. Конституції УРСР , що діяла на дату 19.02.1991 року:

" Закони Української РСР, постанови та інші акти Верховної Ради Української РСР публікуються українською і російською мовами за підписами Голови і Секретаря Президії Верховної Ради Української РСР".

Тому ще раз зауважую , що з дати 17.04.1992 року і до 28.06.1996 року, тобто до прийняття Конституції України (254к/96-вр) , жодного закону про герб України не приймалося.

А з 28.06.1996р.  –  дати набрання чинності Конституцією України (254к/96-вр) , перелік і визначення опису і порядку використання державних символів України встановлено приписами ст. 20 Конституції України.

Згідно чинної починаючи з 28.06.1996р. редакції статті 20 Конституції України (254к/96-вр) «Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України». Станом на даний час не існує чинного закону, який відповідно до ст. 20 Конституції України прийнято не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України та яким встановлено опис державних символів України та порядок їх використання, в тому числі і Державного Герба України.

Отже, НЕМАЄ ЗАТВЕРДЖЕНОГО ДЕРЖАВНОГО ГЕРБА УКРАЇНИ – ВІДПОВІДНО НЕМАЄ ПЕЧАТОК З ДЕРЖАВНИМ ГЕРБОМ ЗГІДНО ст. 20 Конституції України І НЕ МАЄ ЖОДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ в жодного органу «державної влади» нинішньої України, в тому числі і в «Гуляйпільського районного суду», що були сформовані органами влади УРСР і діяльність яких до цього часу злочинно не припинена.

При цьому  створений в неконституційний спосіб «Гуляйпільський районний суд»  у формі підприємницької структури, що згідно до ЄДРПОУ 37793795 веде свою антиконституційну злочинну діяльність за КВЕД 84,23 як прибуткова громадська організація –  до цього часу по підробленій «постанові №2137-XII від 19.02.1992р.»  КОРИСТУЄТЬСЯ ПІДРОБЛЕНОЮ ПЕЧАТКОЮ з «тризубом» і штампує свої злочинні рішення з «іменем України» (дивитись в додатку копію постанови від 04 січня 2021 року за підписом Романько О.О. і печаткою з «тризубом»).

Відповідно до  частини 3 ст. 129 Конституції України (254к/96-вр)  , основними засадами судочинства є законність і гласність судового процесу,  а згідно до статті 6  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004)  кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

На підставі практики ЄСПЛ, де в основі правосуддя лежить довіра до правосуддя – заявою від 28 листопада 2020 р. я заявив обґрунтований  ВІДВІД Романько О.О. і всьому «Гуляйпільському районному суду», ЯК ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ, що не була сформована чинним законодавцем і порушує моє право на «справедливий суд, встановлений законом», гарантоване Ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод  (995_004).

Одержавши 08 січня 2021 р. з керованої Вами організації з «іменем України» постанову від 04 січня 2021 року по справі № 315/1693/20, номер провадження № 3/315/9/21 про відновлення провадження у справі щодо притягнення мене до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП за мою незгоду щодо примушування одягати задушливу маску під час виборів, мені стало відомо, що розгляд моєї заяви про відвід судді Романько О.О. і «Гуляйпільського районного суду» в повному складі вже здійснено 09 грудня 2020 року без моєї присутності, а «постанова від 09 грудня набрала законної сили та її копія була долучена до справи» без належного надання мені прийнятого рішення.

В результаті злочинних дій Романько О.О., здійснюється дискримінація за політичними, соціальними і національними ознаками, законність –  замінено на абсолютне беззаконня і масові зловживання, а публічність, гласність і відкритість «судового процесу»  –  перетворені у відверте переслідування з таємним винесенням «ухвал» і приховуванням таємних «рішень», з позбавленням усіх прав людини і громадянина в «суді», створеним вже не існуючою тоталітарною державністю УРСР, де нагло демонструється повна зневага до чинної Конституції України (254к/96-вр)  та міжнародного законодавства, чинного в Україні.

Привласнивши повноваження судді і узурпувавши державну владу, усвідомлюючи, що при відсутності воєнного або надзвичайного стану ніякого законного карантину в Україні не існує так само, як і не існує обов’язку для мене і кожної здорової людини одягати задушливу маску, що шкодить здоров’ю, Романько О.О. виконує очевидне замовлення на тероризування і злочинне переслідування мене за активну громадську діяльність по відновленню конституційного ладу і створення законних органів місцевого самоврядування (ОМС), а на підставі припинення чинності Конституції УРСР 1978 року, Романько О.О. у складі керованої Вами прибуткової громадської  організації свідомо вчиняє злочин, передбачений Ст.37 КУ (254к/96-вр) «…діяльність… громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету… держави,… незаконне захоплення державної влади,…»

Всі вище вказані дії Романько О.О., що спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, підпадають під відповідальність по ч. 3 ст. 109 та ч. 1 ст. 366 (службове підроблення).

Відповідно до ст. 124 чинної Конституції України  (254к/96-вр) , правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

На підставі вище вказаного чинного вітчизняного і міжнародного законодавства:

<!-   1.   Я, жива людина і громадянин Віктор Володимирович Міщенко маю всі підстави не довіряти такому «правосуддю» і згідно порушення верховенства права, ЗАЯВЛЯЮ ВІДВІД Романька О.О. та громадській організації «Гуляйпільський районний суд» в повному складі,  що злочинними діями здійснює повалення конституційного ладу і порушує моє право на «відкритий і справедливий суд, встановлений законом», в результаті чого я не бажаю з’являтися в так званий «Гуляйпільський районний суд» для чергового знущання і мордування та наполягаю на розгляді заведеної «судом» справи, але без моєї участі з обов’язковим наданням винесеного рішення.

<!-  2.   Вимагаю забезпечити належний розгляд цієї заяви по суті і надання УСІХ прийнятих рішень по даній «справі», а також забезпечити надання мені належної відповіді на мою заяву від 28 листопада 2020 року про надання стенограми та відеозапису процесу «засідання суду».

<!-  3.  Згідно чинного вітчизняного та міжнародного законодавства подати відповідне подання Генеральному Прокурору України щодо  притягнення Романько О.О. до відповідальності за масові злочинні зловживання по ч. 3 ст. 109 та ч. 1 ст. 366 КК України та вжити УСІХ необхідних заходів для негайного усунення Романько О.О. з займаної посади і відсторонення її від захопленої  державної влади.

Додаток:архівна копія Постанови ВРУ  №2137-XII від 19.02.1992р..

Цю заяву направляю рекомендованим листом,   а також на е-mail: inbox@gp.zp.court.gov.ua

«13» січня 2021 р.                                    ПІДПИС                  В.В.Міщенко

Станіслав Павлович Стеценко   Mahno.info / Україна

Замучили смертельні тарифи і злочинна система УРСР –  створи життєдайні конституційні органи місцевого самоврядування !

Остогидла нагла брехня, фейсбучна цензура і дискримінація українців за національною і мовною ознакою?

Приєднуйся до нашого публічного каналу в Telegram: https://t.me/mahno_info

Отримай більше позитиву – підпишися на наш незалежний сайт: http://mahno.info/

та читай і дивися в Твіттері  @mahnofond